З агресором не співпрацюють!
Україна може і повинна обійтися без російського газу.
Так, це потягне за собою фінансові втрати. Але коли ми втрачаємо людей через російську агресію на сході України, то не фінансові втрати треба рахувати. Маємо припинити спонсорування агресора за рахунок України і будь-які спекуляції Кремля та його поплічників, а для цього треба різко припинити будь-яку економічну співпрацю з РФ, включаючи імпорт газу.
По-перше, зараз (у весняно-літній період найменшого споживання) Україні повністю вистачає газу власного видобутку. По-друге, на думку інженерів, причетних до проектування і експлуатації української, словацької, польської і угорської ГТС, за реверсною схемою технічно можливо повністю забезпечити Україну газом із західних ринків. Інше питання — зараз нема зайвого газу (зокрема для України) на західних ринках. Аби він там з’явився, треба провести відповідні переговори з постачальниками і законтрактувати потрібні обсяги. Ціна тут не повинна бути пріоритетом, оскільки мова про де-факто війну РФ з Україною.
Ми вже втратили щонайменше два місяці: неприпустимо було домовлятися з агресором, зокрема в його столиці, про ціну на газ чи щось інше — замість переговорів з іншими потенційними постачальниками газу за реверсними схемами. З агресором не співпрацюють! А ті, хто приносить йому прибуток, автоматично є посібниками агресора — з усіма юридичними наслідками, включаючи кримінальне переслідування.
Вести переговори з РФ щодо газу нема сенсу хоча б тому, що Кремль добився своїх цілей. Тему газу висмикнули із загального контексту двосторонніх відносин. Україну спонукали хоча б частково сплатити незрозумілі борги. Сплативши борг, Київ визнав контракт від 19 січня 2009 р. на поставки газу, чим, зокрема, значно зменшив свої шанси на судову перспективу у Стокгольмському арбітражі. Суд поставлений у складну ситуацію. Україну залишили у невизначеному стані щодо газу, що вигідно РФ у контексті загальної ситуації — аби зайвий раз доводити світові, що в Україні всюди безлад і вона є ненадійним партнером.
Для того, аби світові, зокрема ЄС, довести добру волю і надійність України як партнера, можна переказати гроші за сумнівні борги за імпорт російського газу в тих обсягах, які вважаємо обґрунтованими, в якусь третю країну. Наприклад, у Швейцарію. Там їх заблокувати з умовою, що ці гроші може отримати “Газпром” лише тоді, коли буде припинена агресія в Україні, включаючи Крим. Гарантом такої операції могли би бути ЄС, США, Велика Британія чи будь-яка інша демократична країна.
