Як чую «майстриня санного спорту», відразу «вирубаю» звук

Люди змушені слухати коментаторів, допущених до мікрофона... Деякі з цих коментаторів дратують! Щоб не чути їхніх маразмів, варто виключити звук. Аби горе-спеціалісти не заважали отримувати задоволення від видовища.

Коментатор Сергій Савелій (хизується, що двадцять років їздить на різні змагання) тільки те й робить, що називає імена «майстринь санного спорту». І розповідає, що ця трішечки не наздогнала, а та трішечки перегнала іншу “майстриню санного спорту”. Я Савелія відразу “вирубаю”, бо наперед знаю його наступні слова. Він так поспішав на виступ до студії, що навіть забув оголосити, яке місце посіли українські спортсмени... Натомість приємно слухати репортажі про перегони лижників чи біатлоністів, які веде журналістка Анна Савчик, що розпочинала у Львові. Вона справді «спец» у цих видах спорту. А більшість коментаторів є «універсалами». Сьогодні лижі й слалом, завтра боротьба та коні, післязавтра — футбол...

Десь наприкінці 1988 року у Львові проходив VІІІ Всесоюзний фестиваль телевізійних молодіжних програм і телефільмів. Членом журі був популярний тоді політичний телеоглядач Ігор Фесуненко. Він багато років працював у Бразилії, звідки зробив чимало захоплюючих футбольних сюжетів. Фесуненко розповів мені історію, що сталася 1986 року під час футбольного Мундіалю в Мексиці. Одночасно в кількох містах йшли матчі групового етапу, і команда радянських коментаторів (Микола Озеров, Коте Махарадзе, Володимир Маслаченко і Євген Майоров) спостерігала за ними в кімнаті на моніторах. І тут Фесуненко “спіймав” на транзисторному приймачі репортаж бразильської радіостанції, яка транслювала один із матчів. Фесуненко попросив колег приглушити звук радянського коментатора, який розповідав про цей же матч. І «врубив» під ту ж картинку голос бразильця... Усі замовкли, а потім почувся спільний дружний сміх. Контраст був неймовірний! Не за висотою звуку, а за якістю розповіді. Легко було зрозуміти, навіть не знаючи португальської мови...