Не сваріть наших олімпійців! Вони їдуть, як можуть...

"Українці Олександр Оболончик і Роман Захарків посіли лише 17-те місце». У цьому повідомленні в Інтернеті — неприховане розчарування. Як же так, мовляв, якісь німці перемагають, — а українці на двомісних санях пасуть на Олімпіаді задніх...


Насправді ж 17-й результат наших молодих хлопців — величезне досягнення! Вони витиснули зі своїх саней усе, що могли, і не їхня вина, що ті сани швидше не їдуть. Санний спорт, бобслей, скелетон (теж сани, тільки головою вперед) — високотехнологічні види. Тут левова частка успіху залежить від того, наскільки “просунутими” санями чи бобом з’їжджають льодовим жолобом спортсмени. Спонсорами німецьких санкарів і бобслеїстів є німецькі автомобільні концерни. Усі найкращі технології, які використовує передовий німецький автопром, — на службі атлетів із “фатерлянду”. “Лідери під час проходження траси теж робили суттєві помилки, — розповідав після змагань хтось з наших хлопців-санкарів. — Але при цьому їхні сани пройшли дистанцію на кілька секунд швидше”.

Медальне табло зимової Олімпіади переконливо доводить: чудес у великому спорті не буває. Німеччина, Канада й США — дуже багаті країни, де у спорт вкладають грубі гроші. Жителі альпійських Австрії, Швейцарії, Словенії стають на гірські лижі ще дітлахами. Тому й гребуть медалі у швидкісному спуску... У Нідерландах натомість найвища гора — лише кілька метрів заввишки. Із гірськими лижами в голландців не склалося, зате на ковзанах вони королі! Швидкісний біг на ковзанах — улюблена розвага жителів Країни тюльпанів. Щойно замерзають канали, усі голландці стають на ковзани — і вперед... Те саме роблять норвежці, тільки на бігових лижах. У Норвегії в кожному місті купа освітлених лижних трас. Вийшов уранці з хати, став на лижі (їх біля траси повно) — і бігом на роботу! Увечері так само додому... Норвежці жартують, що вони “народжуються з лижами на ногах”. І просто на тих лижах — на зимову Олімпіаду...

Отже, для великих перемог потрібні або великі гроші, або великі традиції. (А в ідеалі — і те, і друге). У нас же ані коштів у зимовий спорт не вкладають, ані лижників на вулицях не видно... Тому “надцяті” місця українців у Сочі — не привід для розчарування. Ті ж санкарі й санкарки (дівчата теж молодці, сміливо боролися) не мають де тренуватися — жодної сучасної санної траси в Україні немає... За таких умов потрапити до першої світової двадцятки — хіба погано? Зрештою, санкарі виконали високі олімпійські нормативи, а в багатьох інших видах Україна в Сочі взагалі не представлена.