Переговори Україна-ЄС за участю... Росії? Нам це точно не потрібно

Ну що ж, Вікторе Федоровичу, минув Вільнюс, і всі остаточно зрозуміли Вашу позицію...

Ми думали, що ви — президент. А ви — просто азартний гравець, який вирішив пограти “у наперстки” з Європою і допомогти Росії вирішити її питання. Для чого ж іще потрібні тристоронні переговори? Нам вони точно не потрібні, адже Росія ніколи просто так нічого не робить... І найменше у тому житті переймається інтересами України! Невже хтось і справді думає, що репліка Бориса Єльцина "Утром встал, подумай, что ты можешь сделать для Украины”хоч колись була не просто красивою фразою? Зрештою, ще Отто фон Бісмарк писав, що будь-який договір із Росією не вартує навіть того паперу, на якому був написаний...

Прохання до Вас: не тратьте зайвих грошей з державної скарбниці, розсилаючи нам листівки про те, як ви хочете до ЄС. І не виступайте з порожніми розмовами про те, як Ви турбуєтесь про свій народ. Тому що це — неправда. Так, у народу справді купа проблем, і грошей для того, аби їх вирішити, бракує... Але ж це не означає, що вся країна має і надалі залишатися відсталою, без шансів на розвиток!

Уся Україна Вас почула і зрозуміла, що на Сході і Півдні підприємствам буде важко. Вони можуть зупинитися... Але у мене запитання: у чиїй власності ці заводи? Що робили їхні власники понад 20 останніх років? Чому не модернізували виробництво? Ці ж заводи взяті у держави "на хапок", за безцінь, — то можна було хоч копійку вкласти у своє підприємство?

Що ж ці заводи таке випускають, окрім чавунних “чушок”? Ну як же, нікому не потрібні автомобілі й холодильники... Чому вся Україна має зупиняти свій рух до Європейського Союзу через цих горе-власників, які банально не вміють вести бізнес? Чому ці підприємства не перебудовувалися на випуск іншої, конкурентної продукції? Чому вся країна має застигнути й чекати, поки купка невдах винайде колесо, яке нікому в світі вже давно не потрібне?

Західна Україна вже пройшла той період, коли зупинилися всі заводи, фабрики... Неможу сказати, що було легко..Сама була в тій шкурі, тому стверджую — було дуже важко. Але люди дали собі раду, знайшли себе в інших сферах життя. Хто став приватним підприємцем або фермером, хто пішов в громадський сектор, хто поїхав на заробітки... От і Східній Україні пора подумати, як жити без цих "обалдєнних" підприємств. Нема чого сидіти і говорити на всіх кутах, що вам “положено"! Вставайте і шукайте себе в тому житті. Якщо є бажання, вихід є з будь-якої ситуації.