Генералом в опозиційному війську залишається Тимошенко…

Політичний МАНІФЕСТ на злобу дня написала зі свого харківського заслання лідер опозиції Юлія Тимошенко.

Головний лейтмотив цього листа — наскільки ми, українці, стали ближчими до європейської спільноти, наскільки (у великому і малому) відповідаємо правилам її життя і чи все належне робимо, аби влитися в європейську сім’ю народів. Оцінки Тимошенко доволі жорсткі, поради — для багатьох несподівані…

На думку ув’язненого політика, останні події в Україні, зокрема спровоковане режимом протистояння 18 травня, вкотре показали Україну перед світом у непривабливому світлі, що у багатьох на Заході породжує сумніви у доцільності мати справу з нами. Щоб не ускладнювати ситуацію з євромайбутнім, Юлія Тимошенко порадила різним представникам суспільства переосмислити свої дії.

«Звертаюся до владної команди, опозиції, громадянського суспільства, істориків, інтелектуалів, патріотів з проханням зупинити розгортання холодної громадянської війни, не доводити справжність свого патріотизму, щирість свого українолюбства, вскриваючи рани складної української історії, — закликала вона. — Політики, припиніть рвати електорат на приватні шматки, розпалюючи ідеологічний розбрат минулого, влаштовуючи війни пам’ятників, мов та орденів. Це жорстоко та самовбивчо. Якщо для всіх вас Україна чогось варта, якщо вона є для вас чимось більшим за інструмент легкої політичної або матеріальної наживи, публічно визнайте, що Україна різна — багатомовна, патріотична, націоналістична, ліберальна та соціалістична, проєвропейська, проукраїнська та проросійська. І якщо хочете для неї добра, ви зобов’язані її прийняти, зрозуміти та полюбити такою, якою вона є, припинити нарощування ворожнечі між самими собою, почати жити нашим європейським майбутнім».

Голова партії «Батьківщина» виступила з ініціативою скликати всеукраїнський круглий стіл, на якому прийняти декларацію про мораторій на використання мовних та історичних антагонізмів у політичних та виборчих технологіях, про мораторій на публічну грубу агресію в міжпартійних та міжособистісних стосунках. Тимошенко виступила за те, щоб, з одного боку, опозиція припинила акцію «Вставай, Україно!», а влада, з іншого боку, згорнула так званий «антифашистський» рух. І разом визначити спільний план дій щодо інтеграції України до Європейського Союзу. «Всім політикам та суспільству в цілому треба негайно відійти від межі самознищення, вийти з сектора смертельної громадянської турбулентності, — заявила Тимошенко. — Не допустити того, щоб звичайні українці виплеснули один на одного агресію, породжену соціальною та правовою несправедливістю».

Водночас екс—прем’єр порадила своїм колегам кардинально змінити тактику дій. Зокрема не вимагати відставок уряду Азарова, міністра Захарченка «або інших політичних паяців», а зосередитися на постійних зустрічах з людьми у всіх містах і селах. Тобто зайнятися «польовою» політичною роботою…

Окремо Юлія Тимошенко висловилася щодо теми єдиного кандидата від опозиції на президентських виборах 2015 року. На переконання політика, якщо ці вибори відбуватимуться у два тури, не варто висувати єдиного кандидата вже на першому етапі. Тимошенко каже, що це не тільки недоцільно, а й шкідливо для перемоги опозиції. Один з основних аргументів — у нас є кілька достойних кандидатів, нехай кожен з них у першому турі пройде народний праймеріз і нехай виборці самі визначать найдостойнішого з них. Це значно краще, ніж кулуарні домовленості.

Екс—прем’єр наголосила на важливості підписаної між лідерами опозиційних сил публічної угоди про непоборювання між собою в першому турі та про одностайну підтримку опозиціонера у другому турі. На переконання Тимошенко, «саме відсутність такої єдності опозиції в другому турі президентських виборів 2010 року і привела до влади сьогоднішню біду».

Лист Тимошенко, який символізував її активне повернення у політику (хоча з неї вона і не виходила), — програмний, стратегічний, пройнятий високою громадянською позицією, а не вузькопартійними планами. Він засвідчив, що за ґратами екс—прем’єр нітрохи не втратила політичної форми, а навпаки, — підтвердила статус одного з провідних державних діячів. Не применшуючи ролі інших керманичів опозиції, треба вкотре визнати: навіть у неволі Тимошенко залишається генералом опозиційної армії…