Фракція «Батьківщина» наразі вирішила сміття залишити в хаті...

Як це не прикро констатувати, але я вперше у житті змушена погодитися з одіозним “регіоналом” Михайлом Чечетовим.

Коментуючи поблажливе рішення фракції “Батьківщина”, згідно з яким сімом членам фракції, що не голосували за відставку уряду Азарова, винесено лише усне попередження, Чечетов сказав: “Цим рішенням “Батьківщина” фактично легалізувала зраду”. Дожилася опозиція — Чечетов їй “витикає”. Причому “витикає” по ділу, цілком справедливо!

Нагадаємо, 19 квітня, всупереч рішенню фракції, сім її членів — Віталій Данилов, Денис Дзендзерський, Сергій Фаєрмарк, Микола Мартиненко, Андрій Павелко, Леонід Сергієнко та Андрій Шевченко не голосували за вотум недовіри прем’єр-міністрові Миколі Азарову. Дехто цього дня не з’явився у сесійній залі, дехто зранку був, а в момент знакового голосування кудись “випарувався”. На підтримку резолюції про недовіру проголосували лише 190 депутатів із необхідних для позитивного рішення 226. Після провального голосування поповзли чутки про чергову порцію майбутніх “тушок”. Адже незадовго до цього фракцію вже покинуло четверо депутатів — Віталій Немилостивий, Роман Стаднійчук, Ігор Скосар та Олег Канівець.

Те, що сім однофракційців проігнорували принципове голосування, нічого не пояснюючи, обурило багатьох виборців “Батьківщини”. А ось реакція керівництва фракції була чомусь напрочуд спокійною. Оскільки після голосування за відставку уряду Верховна Рада одразу пішла на затяжні тритижневі канікули, питання щодо відповідальності штрейкбрехерів зависло у повітрі. Мабуть, воно так би і забулося та залишилося без розгляду, але деякі принципові партійці вирішили не пробачати горе-колегам явної зради. 12 регіональних партійних організацій (в тому числі Київська і Львівська) звернулися до керівництва фракції з вимогою виключити з її складу тих депутатів, які не голосували за недовіру уряду. Голова Київської міської партійної організації Юрій Одарченко та голова Львівської обласної парторганізації Роман Ілик провели прес-конференцію та публічно озвучили вимоги. Та їхня ініціативність вкрай не сподобалася керівництву партії. Спочатку їм тонко натякали, аби не робили “публіки”, потім вже казали “прямим текстом”, що сміття з хати виносити не треба. А коли керівники регіональних організацій заявили про бажання провести прес-конференцію, їм заборонили це робити у центральному офісі “Батьківщини” (на Турівській). Довелося зустрічатися з журналістами на сходах партійного офісу...

Небажання керівництва партії роздувати скандал з сімома порушниками партійної дисципліни зрозуміле. Адже усі вони — списочники, причому усі, окрім Андрія Шевченка, люди зовсім нові і донині не відомі. Яким чином і за які заслуги потрапили у прохідну частину списку Об’єднаної опозиції, для партійців-“старожилів” велика загадка. Хоча, за великим рахунком, ніякої загадки немає, усім все зрозуміло. Вони всі належать до негласної “групи Миколи Мартиненка”, а сам “любий друг” Мартиненко є правою рукою Арсенія Яценюка. Саме Мартиненко відповідав за фінансовий бік торішньої виборчої кампанії Об’єднаної опозиції.

Але повернімося до резонансного засідання фракції, яке перетворилося на суцільний фарс. Завдяки принциповій позиції 12 обласних парторганізацій питання про відповідальність “напівтушок” керівництво партії, попри очевидне небажання, було змушене поставити на обговорення. Винуватцям запропонували пояснити свою поведінку. Вони робили це демонстративно неохоче, як відчіпне. Поводилися зухвало, жодного переконливого пояснення, а тим паче каяття ні в їхніх словах, ні в поведінці не спостерігалося. Одні, як діти у школі, говорили, що в цей день занедужали, інші не приховували, що займалися приватними справами і не зобов’язані доповідати, якими саме! Мовляв, хочете виганяти з фракції — виганяйте, нам ще краще. Леонід Сергієнко (з Дніпропетровська) прямо сказав, що йому було б “легше жити”, якби зв’язався не з опозицією, а з Партією регіонів. Така нахабна поведінка відверто шокувала багатьох їхніх колег. Арсеній Яценюк намагався згладити ситуацію і поводився щодо “винуватців події” вкрай поблажливо. А ось Олександр Турчинов договорився до того, що запропонував притягнути до відповідальності і тих, хто насмілився публічно вимагати покарання штрейкбрехерів. Щоправда, Яценюк не наважився поставити на голосування це питання, бо тоді б виглядало, що за їхнє жито їх і побито: у фракції карають тих, хто вимагає карати “тушок”... Насправді ж партійне керівництво мало б хоча б неофіційно подякувати тим кільком небайдужим і принциповим депутатам, які в такий спосіб, по суті, рятують імідж опозиції і персонально її лідерів.