Хто не хоче годувати свою армію...

І повідомив: “На кінець 2017 року чисельність Збройних сил становитиме орієнтовно 110 тисяч осіб”. У 2012-му було 184 тисячі, тож у найближчі п’ять років на українську армію чекає суттєве скорочення. Воно передбачене Комплексною державною програмою (чи то пак концепцією) реформування й розвитку Збройних сил. Щоправда, це лише проект, який уже тривалий час планують “ось-ось” затвердити.

Власне, саме із запланованим скороченням Збройних сил пов’язує армійська громадськість активізацію розмов про повну відмову від призову й перехід на контрактну службу. Першим потішив мам тих юнаків, яким незабаром виповниться 18 років, міністр оборони Павло Лебедєв. У грудні він заявив: усе, останній призов буде 2013-го! Це підтвердив на початку лютого у Львові начальник генерального штабу — головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Володимир Замана. “Восени 2013 року відбудеться крайній призов на строкову службу, а восени 2014 року звільнять у запас останнього солдата строкової служби”, — заявив Замана. Мовляв, за рік строкової служби солдати не встигають оволодіти технікою, тож треба або повертатися до дворічної служби, або повністю переходити на контракт... Мамусі майбутніх призовників уже й до церкви зібралися, свічку за Заману ставити... Але виявилося, що ще не час.

Як повідомив журналу “Україна і світ. Глобальний порядок денний 2013” президент Віктор Янукович, Концепція реформування та розвитку ЗСУ на період до 2017 року перехід на повністю контрактну армію справді передбачає. Але перед тим, як відмовлятися від призову, “необхідно запровадити механізми мотивації молодих людей для залучення на військову службу за контрактом та продовження ними контрактів на наступні періоди”. Серед цих механізмів, зокрема, забезпечення житлом, гідне грошове утримання, можливість здобуття вищої освіти під час проходження військової служби за рахунок держави і повноцінна бойова підготовка. “Вирішивши ці та ще низку інших завдань, ми створимо умови для стовідсоткового комплектування армії військовослужбовцями за контрактом, — пояснив Янукович. — Тому остаточне рішення про терміни переходу буде прийматися з урахуванням можливостей держави щодо виконання зазначених завдань”. Тож “крайній призов” буде точно не цього року. Надто мало часу, аби все це зробити.

Обіцянки перевести армію повністю на контракт вже 2014 року були авантюрою. І добре, що вистачило розуму дати задній хід. Загалом, я не впевнений, що й до 2017 року вдасться створити умови для переходу на контракт. Чому? На це потрібні гроші, і чималі. Тим часом держбюджет 2013 року став першим за роки незалежності, у якому видатки на оборону менші від тих, що були у бюджеті попереднього року... Із таким “зростанням” важко буде знайти гроші на достойне грошове утримання контрактників. Або на будівництво для них житла. Як не квартир, то хоч гуртожитків типу тих, у яких у Європі та Америці живуть студенти.

Та й скільки це — “гідне грошове утримання”? Підо-зрюю, контрактникам запропонують у районі середньої заробітної плати по Україні, можливо, відсотків на 10-15 більше. Підуть за ці три-чотири тисячі в армію служити, у дощ і сніг по полях бігати? Сумніваюся. За такі гроші в контрактники можна буде набрати людей хіба що у зовсім депресивних містечках, де іншої роботи немає. І то лише за умови, що пообіцяють цим людям нікуди від рідного дому їх ні за яких умов не переводити...

Якщо ж і призов скасувати, і контрактників не набрати, то це буде не реформа армії, а її ліквідація. Це дешевше. Ось тільки істину “хто не хоче годувати свою армію, той годуватиме чужу”, ніхто не відміняв.