Україна – країна амазонок

Сьогодні, на мою думку, маємо гендерний парадокс: ключові керівні посади на всіх рівнях займають чоловіки, однак в освіті домінують жінки.

Тому можемо говорити про гендерну нерівність в українській освіті. Існує дуже багато так званих неповних сімей, де вихованням хлопчиків займаються переважно матері і бабусі. У зв’язку з втратою престижності вчительської праці у школах 99% учителів — жінки. Школа стрімко фемінізується! І водночас втрачається чоловічий первень у вихованні хлопчиків, підлітків, юнаків. Така ситуація впливає не лише на виховання (виховуємо маминих синків), а й на навчання. Більшість хлопчиків навчаються гірше від дівчаток. Переважна більшість шкільних лідерів — дівчатка.

Нова система вступу до вишів лише поглиблює проблему. ЗНО набагато краще складають дівчата, аніж хлопці. Останніми роками колись так звані чоловічі факультети (юридичний, журналістики і навіть геологічний) переповнені дівчатами. На перших курсах факультету журналістики хлопців можна на пальцях перерахувати, а на філологічному факультеті на окремих курсах немає жодного (!) хлопця.

Отже, в майбутньому слід очікувати фемінізації на всіх рівнях суспільно-політичного життя. Україна перетвориться на країну амазонок. Різка криміналізація суспільства також пов’язана з гендерною проблемою. Програючи у відкритому змаганні “слабкій” статі, чоловіки все частіше вдаються до інших, незаконних способів утвердження свого авторитету. З дитячого садочка, з початкової школи привчаємо дітей: хлопчик — лицар, дівчинка — прекрасна дама. Однак згодом саме життя змінює такі благородні стереотипи. Все частіше стикаємося з жорстокістю дівчаток, особливо в підлітковому віці, все частіше хлопчики відчувають власну неповноцінність. Чи не звідси починається їхній бунт проти суспільства?