«Лютневі тези» Луценка. Чи прислухаються?

Справжньому політикові навіть тривала ізоляція не заважає добре виконувати його патріотичну роботу.


Це (у приклад колишньому президенту Віктору Ющенку, який третю зиму безтурботно ніжиться у своїх Безрадичах-Яремчому) вкотре довів кинутий за ґрати колишній польовий командир Майдану Юрій Луценко. Хоча допікають екс-главі МВС його серйозні хвороби, він більше, ніж власними, переймається болячками України. І за найменшої нагоди зі своєї тюремної глушини радить тим, що на волі, як їх лікувати. Діагнози його точні, а рецепти — правильні.

У справі порятунку країни, сказав Луценко в інтерв’ю «Газеті по-українськи», демократичні сили мають чотири стратегічні завдання на 2013-й. «Це рік-посівна. Що буде закладено в політичний ґрунт України цього року, такі й будуть жнива на виборах президента 2015-го й пізніше», — заявив ув’язнений екс-міністр з-за решіток Менської колонії.

На переконання Луценка, першочергове завдання — домогтися підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. «Це цивілізаційний вибір, що визначить долю України. Ні в якому разі не можна розглядати цей процес як особистий успіх чи поразку Януковича. Йому якраз євроінтеграція потрібна, як голому медаль. Повернення до європейського дому треба всій Україні, критично виснаженій і економічно, і духовно після 400-літнього блукання в ординській пустелі».

Луценко не скиглить, вимагаючи від Заходу (у помсту за відхід від демократії і через власну неволю) покарати владу згортанням євроінтеграційного процесу. Навпаки, Луценко благає соратників: незважаючи ні на що, наближайте цей євродень. Між рядками читається: друзі, президент Янукович минеться, а Україна — буде завжди! Це для неї, для наших дітей-внуків треба відчинити європейські ворота…

Завдання номер два, на думку Луценка, у тому, щоб потужний, спільно узгоджений кандидат від опозиції переміг на виборах міського голови Києва, а опозиційні партії підтримали відомих своєю громадянською діяльністю незалежних кандидатів до Київради. У цьому Луценко бачить важливу передумову майбутньої перемоги опозиції на президентських виборах 2015 року.

Думка цілком слушна. На столицю завжди звертали і звертатимуть свої погляди, а відтак орієнтуються, роблять світоглядний вибір українці з усіх-усюд. Бо Київ — серце України, генератор державотворчих процесів. Хто «володіє» Києвом, той задає ритм державного життя… Поради Луценка актуальні ще й з огляду на результат недавніх парламентських виборів, коли скоординовані дії опозиції дали приголомшливо успішний результат. Треба зробити «дубль-два», дає зрозуміти Луценко.

Лідер «Народної Самооборони» схвалює дії опозиції у Верховній Раді і вважає, що фундамент майбутнім перемогам треба закладати саме тут — вимагаючи законності від законодавців. «У боротьбі за персональне голосування у парламенті демократи повинні стояти до перемоги. Відступ у цьому питанні — це крок до стійла або камери», — заявив Луценко. Правильно! Не можна поступатися принципами.

Ще одне надважливе завдання для опонентів Януковича — розбудова широкого надпартійного демократичного руху. «В умовах, коли парламентські опозиційні партії де-факто перетворилися на машини із просування свого лідера на посаду президента, інтелектуалам і громадським активістам середнього класу час виходити з інтернет-окопів і об’єднуватися», — сказав екс-міністр, наголосивши, що ідеологічні засади цього руху сформульовані у маніфесті «1 грудня». «Тож пора переходити до конкретних організаційних кроків, — каже Луценко. — Не під чергового лідера, не під вибори 2015 року, а задля відродження потужного ідеологічного національно-демократичного процесу в Україні».

Луценко зазначив, що у нинішньому році з кандидатом упрезиденти від демократів визначатися зарано. «Цей, а може, і частина наступного року має піти на демонстрацію результативності кожної з трьох опозиційних партій. За цей час виборці й колеги по опозиції зможуть оцінити можливості лідерів «Батьківщини», «УДАРу» і «Свободи» на підставі конкретних досягнень цих політичних сил. Життя покаже, хто з них найефективніший національний лідер». Луценко порадив не забувати про «головну дійову особу майбутньої президентської кампанії — Юлію Тимо-шенко».

Підозрюю, що «лютневі тези» Луценка дехто в опозиційних лавах сприйме як поради стороннього, а тому відмахнеться від них. Мовляв, самі не ликом шиті... Ігнорувати зауваження наших політв’язнів було би черговою помилкою. Згадайте: свого часу відмовилися приймати підступний закон про вибори, пішли на конформізм — і на виборах за це гірко поплатилися. Розплачуються дотепер.