Після смерті одного із батьків-засновників і першого прем’єр-міністра незалежної Індії харизматичного Джавахарлала Неру партійна верхівка Індійського Національного конгресу (ІНК), який тоді домінував у парламенті, свідомо обрала наступним прем’єром абсолютно нехаризматичного Лала Багадура Шастрі, хоча явним фаворитом вважався Морарджі Десаї, один з ветеранів визвольного руху і міністр фінансів в уряді Неру. Втім партійна еліта ІНК вирішила, що харизма - радше мінус для майбутнього голови уряду.