Андрій Бондар

Йому вірять як Папі, але поводиться він як політик

Реальна розгубленість перед конкретною міжцивілізаційною проблемою

Чарівна казка про шахи

Як буде завтра і чи буде завтра, не знає і не розуміє ніхто

Червневе соціологічне опитування КМІС про ставлення до розпаду СРСР здивувало не самих лише аналітиків, і не тільки тому, що відповідно до сьогоднішніх цифр аж ціла третина нашого населення досі переживає жаль і скорботу з приводу найбільшої, за словами Путіна, трагедії минулого століття, і зовсім не тому, що із заходу країни до її сходу частка цих людей збільшується, відповідно, від 15 до 49%.

У сусідній Польщі після перипетій із нереалізованим сценарієм карантинно-поштового голосування нарешті таки призначили вибори президента на кінець червня.

Прозорий кордон, один Кобзон, один Ґордон

Днями моїй 12-річній доньці дистанційна вчителька української літератури наказала написати твір на тему "Чому добро завжди перемагає зло".

Ось уже кілька днів увесь вільний і невільний світ – хто з надією, а хто і зі щемом – спостерігає за новинами з Північної Кореї.

Отак за лічені дні з усієї глобалізації нам залишився лише інтернет у пустелях наших квартир.

Перші кажуть, що вода у венеційських каналах за останні кілька тижнів очистилась і це, мовляв, очевидний тріумф природи над людиною, другі – що просто випрозорилась і тепер у ній видно мальків і пуголовків, треті – що в українській мові немає дієслова "випрозорюватися", а четверті – що за такий короткий термін вода очиститися не могла, а просто не збурюється тепер веслами прогулянкових ґондол і гвинтами маршрутних вапоретто.

Політика – сфера неймовірної креативності. Це твердження з усіх можливих поглядів є абсолютним трюїзмом, але ніде правди діти: жодна інша сфера не наближає широкі верстви громадян до акту творення так, як демократичні процеси.

Там розуміють межу між приватним і публічним, державним і особистим, своїми дітьми і чужими

Не певен, чи новорічне привітання президента народові країни – саме той текст, який може правити за ідеологічний маніфест чи якийсь політичний дороговказ.

Більша частина українців поділяють не українську, а неосовєтську культуру

Російсько-українська війна - це продовження Голодомору іншими методами

Їм потрібні носії оптимізму, глядачі, які забезпечуватимуть команду КВН аплодисментами

Соціолог Євген Головаха, який у своєму інтерв'ю для УП з великим професійним захватом оцінює тріумф популізму взагалі й у нас зокрема (тільки нарощує популярність, не просідає, крокує впевненим кроком – ще невідомо куди, як і навіщо, але крокує), вважає, що "патріоти бояться успіхів Зеленського".

Я давно спостерігаю за людьми. А спостерігаючи, помічаю, наскільки в суспільствах нашої цивілізації притупилося сприйняття людської загибелі і смерті взагалі.

Варто бодай іноді говорити правду

Російські націоналісти в Україні, які люблять себе називати «лібералами», в моменти напруження їхньої боротьби за «права людини» вдаються до відверто неполіткоректних суджень і тверджень.

Вона в їхній пам’яті, в кошмарних снах про втрачену землю, відібране життя і спухлих від голоду дітей. Тільки за те, що ти якийсь не такий, як комусь треба