У зовнішній політиці Ізраїлю різкий розворот?

Інформація про телефонну розмову нового глави МЗС Ізраїлю Елі Коена з його російським колегою лавровим справила в Україні ефект бомби, що розірвалася. Попередник Коена, Яїр Лапід, із лавровим не розмовляв. Хоч попередній уряд Ізраїлю не постачав нам озброєння, його позиція була загалом досить проукраїнською. Принаймні, Єрусалим не мав сумніву, що росія є агресором… Невже з приходом нового уряду в зовнішній політиці Ізраїлю стався різкий розворот?

Деякі ізраїльські оглядачі сприйняли це саме так. «У своєму першому виступі Елі Коен дав сигнал про зміну політику щодо України, натякнув, що новий уряд триматиме більш проросійську лінію, — відзначив, зокрема, ізраїльський журналіст Барак Равід. — Коен дав зрозуміти, що, на відміну від свого попередника Лапіда, публічно не засуджуватиме росію. Лапід провадив тверду лінію щодо росії, засуджував її публічно, і навіть заявив, що російська армія скоїла воєнні злочини. Від початку вторгнення рф в Україну Лапід не говорив із лавровим, а коли став віцепрем'єром, то не говорив із путіним».

Нагадаю, саме лавров був винуватцем чи не найбільшого скандалу в історії ізраїльсько-російських відносин. На початку травня глава мзс рф в інтерв'ю телеканалу італійської групи Mediaset, говорячи про президента України Володимира Зеленського, заявив таке: «Він висуває аргумент: яка у них може бути нацифікація, якщо він єврей. Можу помилитися, але гітлер теж мав єврейську кров. Це абсолютно нічого не означає. Мудрий єврейський народ каже, що найзапекліші антисеміти, як правило, євреї. У сім'ї не без виродка, як у нас кажуть»… Тодішній глава МЗС Ізраїлю Лапід назвав слова лаврова «непробачними й обурливими» та «грубою історичною помилкою». Лапід також наголосив: «Сказати, що гітлер був євреєм, — це як сказати, що євреї вбивали самі себе. Нацисти переслідували євреїв, тільки нацисти були нацистами. І тільки нацисти здійснювали систематичне знищення єврейського народу».

Виходить, що Коена, на відміну від Лапіда, ті «непробачні» слова лаврова не «напружують»? Звичайно, Коен із ними не погоджується. Але він, як і решта членів нового уряду Нетаньягу, настільки захоплений бажанням зробити усе не так, як робив уряд попередній, що таких ось «нестиковочок» не помічає…

«Новий уряд нашкодить цілим поколінням»

До речі, в Ізраїлі початок діяльності нового уряду Беньяміна Нетаньягу дехто зустрів не те що настороженим здивуванням (спричиненим несподіваною розмовою Коена з лавровим), як в Україні, а просто… апокаліптичними прогнозами. «Ми живемо у страшні часи, зустрівшись із реальністю, яка не могла наснитися нам у наших найгірших снах», — заявила в інтерв'ю Haaretz Weekly голова Асоціації за громадянські права в Ізраїлі Ноа Саттат. На її переконання, новий урад завдасть ударів по правах палестинців, біженців і шукачів притулку, членів ЛГБТ-спільноти, і загалом погіршить ситуацію зі свободою слова й правом на протест. «Я вражена шкодою, якої, боюся, новий уряд завдасть цілим поколінням», — наголосила правозахисниця.

А от уже колишня ізраїльська посол у Франції Яель Джерман зустріла появу нового уряду Нетаньягу негайною заявою про відставку. На її думку, цей уряд загрожує цінностям Держави Ізраїль, адже в уряді є «представники партій, екстремальні погляди яких відображені у керівних принципах коаліції, у їхній політиці та у їхніх заявах щодо законодавчих змін». За словами Джерман, «це неприйнятно».

Після перемоги на чергових дострокових виборах лідер консервативної партії «Лікуд» Беньямін Нетаньягу мусив домовлятися про створення уряду з очільниками ультраправих і ультраортодоксальних політсил. Відтак уряд, який Нетаньягу вдалося створити буквально за кілька хвилин до завершення передбаченого законом терміну, вийшов, за оцінками оглядачів, найбільш правим і найбільш релігійним в історії Ізраїлю.

Нетаньягу неабияк залежало на тому, аби, попри всі розбіжності консерваторів із радикалами, усе-таки сформувати уряд і стати на його чолі. По-перше, лідер «Лікуду», який багато років був прем'єр-міністром, цю справу дуже полюбляє. Без влади «Бібі» довго не може, в опозиції його надзвичайно діяльній натурі нудно… А по-друге, серед «законодавчих змін», про які говорила посол Джерман, є й такі, про які мріє Нетаньягу. Це певні зміни до судових процедур, що потенційно можуть скасувати судове провадження щодо лідера «Лікуду». А воно триває відразу за трьома справами (одержання коштовних подарунків, домовленості зі ЗМІ щодо лояльної подачі інформації про діяльність уряду Нетаньягу, лобіювання інтересів медіамагната). Якби Нетаньягу не сформував уряд і не став прем'єром, перспектива провести кілька років за ґратами стала би для нього набагато реальнішою… У тюрму Нетаньягу не хоче, тож мусив домовитися — і піти коаліційним партнерам на поступки.

І ці поступки — досить значні. Зокрема, пост міністра національної безпеки зайняв лідер партії «Релігійний сіонізм» Ітамар Бен-Ґвір. Цей колишній член радикального руху «Ках», внесеного в Ізраїлі й США до переліку терористичних організацій, закликає до депортації з країни «нелояльних» арабів, в тому числі депутатів Кнесету від арабських партій. Під впливом партії Бен-Ґвіра
Нетаньягу заявив про намір повністю анексувати Західний берег, що фактично означає відмову Ізраїлю від створення Палестинської держави…

Відразу після свого призначення міністром нацбезпеки Бен-Ґвір відвідав Храмову гору в Єрусалимі, де розташована, зокрема, мечеть Аль-Акса, одна з найголовніших мусульманських святинь. Як відзначив речник Державного департаменту США Нед Прайс, «цей візит може збільшити й спровокувати насильство».

Депутатка Кнесету від «Релігійного сіонізму» Оріт Струк напередодні формування уряду заявила, що релігійні працівники служби охорони здоров’я повинні мати право відмовити у наданні медичної допомоги представникам ЛГБТ-спільноти… Щоправда, Нетаньягу заявив, що такі висловлювання «для нього і його партії неприйнятні». Водночас, віцепрем'єр Аві Маоз (рух «Наом»), за інформацією ЗМІ, «закликає заборонити у Єрусалимі гей-паради й негативно висловлюється про рівноправність жінок в армії»…

Між США та Ізраїлем — «довголітнє стратегічне партнерство»

«Ми переглянемо зовнішні відносини: наш голос буде почутий у світі, — заявив Беньямін Нетаньягу вже після того, як Елі Коен поговорив із лавровим. — Замість того, щоб схиляти голови та підкорятися диктату міжнародної спільноти, ми будемо відстоювати наші інтереси». Чи означає ця заява, що Єрусалим справді вирішив переглянути свої відносини з рф (це і буде опором «диктату міжнародної спільноти»?) і повернутися до співпраці з нею?

Як на мене, робити такий висновок іще зарано.

Нетаньягу з новою силою підкреслює, що головною загрозою для Ізраїлю є Іран, зокрема, ядерна програма Ісламської республіки. З одного боку, Коен і Нетаньягу можуть вирішити, що путін, із яким Нетаньягу свого часу плідно співпрацював, усе-таки здатний «приборкати» Іран. Теоретично, у такому випадку новий ізраїльський уряд міг би зробити ставку на москву… Але не забуваймо, що головним стратегічним партнером Ізраїлю у світі є все-таки не росія, а США.

У своєму першому після призначення на посаду глави МЗС виступі Елі Коен це підтвердив. За його словами, між США та Ізраїлем — «довголітнє стратегічне партнерство, що базується насамперед на спільних цінностях та інтересах». За словами Коена, Ізраїль буде зміцнювати свій мілітарний потенціал, водночас будуючи міжнародний фронт проти ядерних амбіцій Ірану. Чи одне й друге можливе без якнайтіснішої співпраці зі Сполученими Штатами? Запитання риторичне.

Попри всю «екзотичність» нового ізраїльського уряду, США заявили про «непохитність» своєї відданості щодо гарантування безпеки єврейської держави. За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, Вашингтон співпрацюватиме з Нетаньягу та його урядом, аби «пропагувати демократичні цінності, просувати спільні інтереси й відповідати на обопільні виклики».

Напевно, усе це все ж не гарантує, що новий уряд Ізраїлю не зробить спроби, за словами вищезгаданого Барака Равіда, «тримати більш проросійську лінію». Але, здається, Вашингтон має важелі впливу, достатні для того, аби такі cумнівні задуми не реалізувалися (принаймні, повною мірою).

«Сподіваюся, містер Коен розуміє, що коли він розмовляє з росіянином лавровим, то він розмовляє з представником злочинного режиму, який щодня скоює воєнні злочини у промислових масштабах», — наголосив американський сентаор-республіканець Ліндсі Ґрем. Припустимо, недосвідчений як глава зовнішньополітичного відомства Коен цього «тонкого натяку» міг не зрозуміти. Але про вельми досвідченого прем'єр-міністра Нетаньягу такого точно не скажеш…