73-тя секунда, що вразила світ вибухом

У ці дні виповнилося 36 років від того дня, коли загинув шатл «Челленджер», на борту якого перебувало сім астронавтів, при чому - шість астронавтів-професіоналів. А також - 36-річна вчителька, яка виграла загальнонаціональний конкурс, і у важкій боротьбі отримала право зайняти місце в космічному кораблі.

Це був незвичний політ. Він так і називався «Вчитель у космосі».

І для НАСА це був теж не звичайний політ, а демонстрація великих технічних і технологічних успіхів в освоєнні космосу, які дозволили відправити з астронавтами просту вчительку. Вона була найкраща.

НАСА цим польотом хотіло продемонструвати велику надійність і безпеку, яких досягла космічна техніка. А також те, що польоти в космос мають перейти із розряду героїчних вчинків - до буденних речей.

Ще декілька слів про цей конкурс. Він був надзвичайно широко розрекламований. У ньому взяла участь величезна кількість вчителів, які хотіли з космосу провести два уроки, як це і було передбачено програмою польоту.

Конкурс тривав довгий час, і нарешті десять найкращих конкурсантів вийшли у фінал відбору. Президент Рональд Рейган особисто оголосив переможця - матір неповнолітньої доньки - Крісті Маколіфф. Вона була єдиною цивільною особою у цьому екіпажі.

Троє із семи членів екіпажу перший раз направлялись у космос, а четверо інших астронавтів - вдруге. Серед членів екіпажу була і 36-річна Джуді Резнік, американка українського походження. Її батьки були родом з України, але Джуді народилась вже у США.

Отже, цей політ надзвичайно широко висвітлювався в американській пресі, на телебаченні і взагалі усіма засобами масової інформації. Його декілька разів відкладали, і старт космічного корабля 28 січня теж був під загрозою перенесення. Спочатку шатл повинен був відірватись від землі 28 січня о 8:55 ранку. Екіпаж вже був у «Челленджері», все було готово, але в останню мить виявили технічну несправність, і старт перенесли на 11:55. У цей день погода у Флориді різко погіршилася. Було дуже холодно. Мороз скував космічний шатл, льодові бруньки по 50-60 см висіли на космічному кораблі. Спеціальна група збивала їх і готувала шатл до старту.

Але ще напередодні цілу ніч йшли дуже серйозні дебати між керівниками польоту, технічним персоналом, який забезпечував безпеку польоту, і керівництвом НАСА щодо можливості проведення цього польоту 28 січня.

Технічні служби і підрядник, який виготовив цей шатл, схилялись до думки, що з урахуванням погодних умов - зниження температури до мінусових показників - політ заборонити і відкласти, оскільки техніка розрахована на експлуатацію при температурі не менше 11 градусів тепла.

Але зважаючи на надзвичайний суспільний інтерес до цього польоту і величезний ажіотаж, який підігрівала преса, НАСА наполягало на старті «Челленджера» 28 січня. Врешті-решт усі погодились, що кожний політ - це певний ризик, але особливих загроз фахівці не побачили, і було прийнято рішення стартувати 28 січня. До цього «Челленджер» дев’ять разів успішно літав у космос і повертався на землю.

Головною проблемою, яка прямо могла вплинути на безпеку польоту, стало герметичне з’єднання з спеціальної гуми, яке було на розгонному модулі шатла.

У фахівців було побоювання, що гума під дією низької температури може стати менш еластичною і повністю не загерметизує це з’єднання. В результаті може прогоріти стінка головного паливного бака під дією високої температури, коли буде дано старт, і включиться маршовий двигун. Низька температура може змінити і властивості цієї гумової прокладки, що потенційно спричинить прогорання корпусу головного бака з пальним.

І от настав час. Космічний шатл «Челленджер» стояв на стартовому майданчику Космічного центру імені Кеннеді, центр управління польотом у Хьюстоні приступив до роботи. Екіпаж зайняв своє місце в космічному кораблі. Усі телевізійні канали США вели пряму трансляцію страту, сотні мільйонів людей в США і по усьому світу з великою увагою спостерігали за «Челленджером». В усіх школах США і багатьох інших країн навчання було перервано, і школярі в актових залах дивились по телебаченню старт космічного корабля з шкільною вчителькою на борту. Почався зворотний відлік часу, і коли він закінчився, включився маршовий двигун. Під радісні вигуки великої кількості глядачів, які були тут, на майданчику, космічний шатл почав впевнено набирати висоту. Двигуни працювали в штатному режимі, все начебто йшло за програмою. Космічний корабель набирав високу швидкість, двигуни працювали на повну потужність - космічний шатл наближався до 10-кілометрової висоти, минуло 60 секунд польоту. Всі були раді і щасливі, нічого не вказувало на можливість трагедії - але на 73-й секунді польоту несподівано для усіх космічний шатл вибухнув.

Усі, хто дивився за цим стартом, не розуміли, що відбулося. Рідні і близькі астронавтів, які оглядали цей старт з трибун, були шоковані тим, що побачили. І не тільки вони - уся країна і усі люди, хто спостерігав за стартом цього космічного корабля.

Це була загальнонаціональна трагедія. Вперше на старті, на висоті понад 10 км, вибухнув майже 100-тонний космічний шатл і впав в океан. Мільйони американських школярів побачили, як загинув екіпаж космічного корабля, в тому числі і їх улюблена вчителька.

Це була величезна трагедія, насамперед для американців, порівнювана з вбивством президента Кеннеді.

Космічний шатл «Челленджер» - це геніальний витвір американських вчених, вершина їх технологічного досягнення. Десятий старт шатла «Челленджер». Попередні дев’ять пройшли успішно. Ніхто не сподівався такої біди.

Люди не вірили, що сталася катастрофа, вони молились і плакали з надією, що це допоможе їх співвітчизникам залишитись живими. Але шансів врятуватись у них не було. Всі загинули.

Президент Рейган зі словами глибокої скорботи звернувся до нації і повідомив про цю страшну подію. Було створено комісію, яку очолив колишній високопосадовець президентської адміністрації. Американці вимагали відповіді, чому сталася ця трагедія.

Програма шатлів була зупинена. Комісія, яка мала визначити причину катастрофи, в непростих умовах знайшла в собі сили повідомити правдиву причину загибелі екіпажу. Один із Нобелівських лауреатів, який входив до її складу, на дуже яскравому прикладі показав американцям правду.

Причина полягала в гумовій прокладці. Він показав, коли вона на холоді змінює свою форму, потрібен деякий час, щоб прокладка повернулась до первісного стану. Отже, відбулась розгерметизація, і стінка основного паливного бака прогоріла. Так стався вибух.

До складу комісії входило багато людей, яким американські громадяни довіряли - совість нації. І саме завдяки цим людям суспільство отримало правдиву відповідь про причину цієї трагедії. Хоча американська влада була проти того, щоб НАСА оголосили винуватцем трагедії, що негативно вплинуло б на імідж цієї інституції. Одним із членів комісії був Ніл Армстронг - перший житель нашої планети Земля, ноги якого ступили на поверхню Місяця. (До речі, так сталося, що мені випала висока честь привітатися за руку з цією видатною людиною. У лютому 2007 року. Я був у Вашингтоні серед невеликої групи парламентарів - декілька американських конгресменів і декілька депутатів іспанського парламенту, які чекали, щоб зайти в конференц-зал. Ми стояли у холі готелю «Хілтон». Несподівано побачили групу американських генералів, які йшли прямо до нас. Їх було троє. Вони з посмішкою, у гарному настрої підійшли і привітались, спочатку з американськими колегами, з якими, як потім з’ясувалось, були добре знайомі, а потім і з нами. Один із моїх американських друзів, звертаючись до одного з генералів, показав на мене і сказав йому: «Цей хлопець з України». Він дуже добре на це відреагував, помахав мені рукою, і вони пішли далі. Американський колега мене запитав, а чи я знаю хто це? Я відповів: «Ні, не знаю цього генерала». А він мені каже, то це ж Ніл Армстронг - перший землянин, який побував на Місяці. Я був дуже здивований. Ця зустріч запам’яталась мені на усе життя).

Через два роки програма шатлів була відновлена, американці побудували новий космічний корабель багаторазового використання - «Індевор», який ще декілька разів успішно літав у космос.

Я згадав цю трагедію для того, щоб ще раз пом’янути людей, які загинули, торуючи дорогу у космос. Згадаймо і про загибель професійних членів екіпажу космічного шатла «Челленджер», і про молодих, красивих 36-річних жінок - шкільної вчительки Крісті Маколіфф і астронавтки українського походження Джуді Рєзнік.

Ця трагедія консолідувала американський народ і зробила його ще сильнішим. З такої біди і нам варто брати уроки.

Читайте також: Польоти не уві сні, а наяву