«Росія не надіслала усіх документів. Це дивує адвоката: чому немає жодних деталей справи?»

Українського режисера Євгена Лавренчука затримали в Італії на запит РФ. Звинувачують у... фінансових махінаціях

Новина про те, що в Італії заарештували 39-річного українського театрального режисера Євгена Лавренчука, облетіла ЗМІ. Ще на початку січня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова висловила занепокоєння цим арештом. Стало відомо, що до затримання Лавренчука причетна Росія, яка звинуватила режисера у... фінансових махінаціях восьмирічної давності. Проте деталей цієї гучної справи Москва не повідомила.

Євген Лавренчук родом зі Льво­ва, свою професійну кар’єру бу­дував у РФ. Журналістка “ВЗ” поцікавилася у мами Євгена, Ірини Лавренчук, де зараз її син і що насправ­ді стало причиною його затримання? Пані Ірина розповіла, що її син навчався у польській школі №10 ім. Марії Магда­лени, що у Львові. У 16 років поїхав всту­пати у Російську академію театрального мистецтва (колишній ГІТІС). Ще у дитин­стві ходив до театральної студії “Аеліта”. Підпрацьовував у місті Лева у театрі Бо­риса Озерова. Євген – творча, позитив­на людина з почуттям гумору.

– Після завершення навчання в те­атральному інституті Євген заснував у Росії польський театр, а пізніше – шко­лу режисури та акторської майстернос­ті. У той час жодних відкритих протисто­янь між Україною та Росією не було. Син часто приїжджав до Львова, зустрічався з друзями. Не має російського грома­дянства. Хоча, коли став відомим, отри­мав театральні нагороди, йому пропо­нували взяти громадянство РФ. Але він відмовився. 2014 року Євген виступав проти анексії Криму. Коли на Донбасі розпочалися бойові дії, повернувся до України. Це був демарш – на знак про­тесту проти політики РФ. І більше до Ро­сії не їздив.

– Росія звинувачує вашого сина у фінансових махінаціях. Вам щось про це відомо?

– Читала у пресі... В Євгена був кон­флікт у Томську, але не на фінансовому ґрунті. Там його намагалися звинувати­ти у пропаганді гомосексуалізму. У ви­ставі “Анна Кареніна” було кілька сцен з оголеним торсом, але не більше. Євген вчився у знаменитого режисера Романа Віктюка, можливо, використав у виставі деякі елементи у його стилі. Син подав зустрічний позов, але його не задоволь­нили. У Томську завоював три театраль­ні нагороди, можливо, комусь перейшов дорогу...

– Євген – керівник театру. Вони орен­дували підвальне приміщення для репе­тицій. А для виступів орендували вели­кі театральні сцени (свого приміщення для театру не мали). Це те, що я знаю, – веде далі Ірина Лавренчук. – Ми спіл­кувалися з сином на той час раз на тиж­день, зв’язок був недешевий. Скайп я не могла налаштувати. Коли син повернув­ся до Львова, ні від кого не переховував­ся. Жив звичайним життям! Брав участь у різних конкурсах. Їздив до Польщі, Ні­меччини, Ізраїлю. Усюди літав, з пере­садками, нічого не боявся. Росія жодних претензій йому не виставляла.

2017 року в Україні відбувався фінал “Євробачення”. За тиждень до пісенного конкурсу Євгенові запропонували поса­ду помічника режисера (хтось із команди вибув, шукали людину). Він був режисе­ром у фанзоні. Про нього дізналися, його робота була успішною... 2018-го виграв конкурс на посаду головного режисера Одеської опери. Три роки там працював. Cтворив в Одесі школу режисури та ак­торської майстерності. Ці обвинувачення – як грім серед ясного неба!

(Мама також розповідала, що в Оде­сі все було гладко, але коли Євген через три роки на посаді головного режисера Одеської опери хотів продовжити контракт, його побили на вулиці невідомі, розбили окуляри. – Авт.).

– А як розвивалися події у ті дні, коли його арештували?

– Євген був три тижні в Ізраїлі. Ку­пив квиток через Неаполь до Львова на 15 грудня 2021 року (фото квитка є на сторінці у Фейсбуці Євгена Лавренчука. Це його крайній допис у соцмережах. Авт.). А 17 грудня мав брати участь у ве­чорі пам’яті Романа Віктюка. Мав вести цей вечір. Тому й взяв квиток на най­швидший рейс. 15 грудня ми з роди­ною готуємося до його зустрічі у Львові. І приходить мені голосове повідомлення від сина: «Мене затримали, і зараз від­бирають телефон». Пізніше Євген роз­повів, що перевіряли його паспорт, але відпустили. Через те затримання не встиг на літак до Львова. Євген купує інший квиток – вже на 17 грудня, ранок (швидше рейсу не було). Але пізніше від консула дізнаємося, що його знову за­тримали, вже італійські поліцейські. Де­талі дізналися лише через три дні. Ми були шоковані!

Я писала листи в українське МЗС, італійське консульство. Мені порадили звернутися до консульства у Неаполі. Тоді зі мною вийшов на зв’язок консул, він теж почав пошуки. Наступного дня консул сказав, що Євгена знайшли в од­ному із пенітенціарних закладів (СІЗО). І повідомив, що синові на запит від РФ ін­кримінують фінансові порушення, шах­райство. Це був нестандартний запит, лише на одну країну – Італію. Якби за­пит був стандартний, то про це знали б і українські прикордонники.

– Ваш син і надалі у Неаполі у СІЗО? Чи є якісь нові деталі у цій справі?

– Так, він досі там. Я з ним ні разу не говорила. Хоча консул давав запит на переговори з мамою. Я маю зв’язок з італійським адвокатом, також до спра­ви приєднався український адвокат від консульства. Деталей немає. РФ не на­діслала усіх документів. І це теж дуже дивує адвоката: чому немає жодних де­талей справи?

– Чи може це буде помста РФ, ска­жімо, за те, що український режисер поїхав із Росії, висловлював свою проукраїнську позицію?

– Це помста. Про яку росіяни тільки зараз чомусь згадали... Мені неприємно це чути, але говорять про те, що Євген може бути так званим обмінним фон­дом.

– А через адвоката Євген просив, аби ви йому щось передали?

– Він передав через адвоката, що у нього був позитивний тест на ковід. На той момент був у карантинному ізолято­рі. Медична допомога йому не потрібна. Адвокат телефонував, казав, що він його бачив. Євген почувається нормально. Судячи з усього, був хворий безсимп­томно. Скарг на здоров’я не було. Нічо­го не просив. Консул з адвокатом сказа­ли, що Євген спокійний, не відчуває за собою жодної провини. Що він готовий боротися! Син виступив на першому су­довому засіданні, просив, щоб його не передавали Росії (РФ вимагає екстра­диції Євгена Лавренчука з Італії. – Авт.). Коли наступне судове засідання, наразі не відомо. Адвокат теж чекає докумен­тів від РФ. Євгена тримають уже 30 днів (максимальний термін затримання в іта­лійському СІЗО – 60 днів. – Авт.). Хоча уряд Італії не має жодних претензій до Євгена. Адвокат вимагатиме у суді, аби сина повернули в Україну.

Читайте також: «Зеленський випустив з пляшки політичного джина, який згодом може полювати і за ним...»