Втеча з Афганістану

9 липня президент США заявив: «У Афганістані не дійде до повторення в’єтнамського сценарію, коли Південний В’єтнам після виведення американських військ упав, а наші дипломати мали терміново евакуювати посольство у Сайгоні». Але не так сталося, як Джо Байдену гадалося. Втеча військових США та їхніх союзників із Афганістану відбувається саме за сумним в’єтнамським сценарієм 1975 року… Навіть прихильні до Байдена ЗМІ США і Європи пишуть про його «політичну катастрофу» і констатують: «Афганці почуваються зрадженими». Але чи мав Байден інший вихід? Він упевнений, що його рішення про виведення військ США з Афганістану було слушним. «Американські солдати не повинні гинути у війні, яку не хочуть вести афганські військові», — наголосив Джо Байден. За його словами, продовження військової місії США в Афганістані «не матиме жодного значення, якщо афганські військові не в стані утримати контроль над власною країною». Не погодитися з цим важко. Хоча молодим афганкам, які стануть примусовими «дружинами» талібів, від цього аж ніяк не легше…

Блискавичне захоплен­ня Афганістану, яке здій­снив ісламістський рух «Та­лібан», справило у США ефект бомби, що розірвалася. Амери­канські ЗМІ накинулися на пре­зидента Джо Байдена. Мовляв, ганебна втеча американців із Афганістану стане «незмиваною плямою» на його президентстві… Навіть ЗМІ, прихильні до Демо­кратичної партії, жорстко кри­тикують Байдена. Оглядач CNN вважає, що «поразка й хаотич­ний відступ США в Афганістані» стали для президента США «полі­тичною катастрофою». А The New York Times констатує: Джо Байден «увійде в історію… як президент, що керував під час принизливо­го завершального акту американського експерименту в Афга­ністані».

На думку The Wall Street Journal, Джо Байден «умив руки», коли у своїй промові, замість го­ворити по ділу, намагався зви­нуватити уряд Афганістану… The Atlantic пише про «зраду афган­ського народу» союзниками зі США і «тягар ганьби», який ляже тепер на Байдена.

«За що вони всі загинули?» — запитує на своїй першій шпальті британська газета Daily Mail. А на фото — похорон кількох військо­вих Сполученого Королівства, вбитих на війні в Афганістані… «Ісламістський фундаменталізм знову на вершині», — додає Daily Mail.

«Рішення вивести американ­ські війська з Афганістану так швидко стало катастрофічною помилкою, — вважає оглядач ні­мецького видання Der Spiegel. — Журналісти й перекладачі там тепер бояться за своє життя, а терористи з усього світу знову знаходять собі безпечний приту­лок, який мав бути ліквідований після терактів у США 11 вересня 2001 року». Der Spiegel також на­гадує, що Пентагон закликав «за­лишити в Афганістані бодай не­великий контингент спецназу». І констатує: «Це була розумна по­рада: поспішний відступ амери­канців за кілька днів знищив ілю­зію про афганську армію, здатну протистояти талібам».

А що на усі ці закиди Джо Бай­ден? Президент США визнає, що настільки швидке захоплен­ня влади талібами його заскочи­ло (за прогнозами розвідки США, уряд Афганістану мав протрима­тися принаймні до весни). Але від свого рішення Байден не відсту­пає, мовляв, іншого виходу у Ва­шингтона не було.

«Я говорив афганській вла­ді, що після виходу американ­ців вони мають бути готовими до громадянської війни, але уряд Афганістану не зміг об’єднатися», — заявив Джо Байден у своєму «афганському» зверненні до на­ції. «Американські солдати не по­винні гинути у війні, яку не хочуть вести афганські військові, — наго­лосив господар Білого дому. — Я не міг і далі відправляти амери­канські війська на громадянську війну в іншій країні, коли самі аф­ганці не могли або не хотіли бити­ся».

На переконання Байдена, ра­ніше чи пізніше, але США мали з Афганістану піти. «Наші стра­тегічні конкуренти, Китай і Росія, хотіли би, щоб Америка нескін­ченно витрачала мільярди дола­рів і концентрувала свою увагу на нестабільному Афганістані», — за­явив Байден. І пояснив: завдання американської місії в Афганістані полягало не в тому, аби побуду­вати афганцям державу й демократію. «Було дві мети: „дістати“ Осаму бен Ладена й знищити „Аль-Каєду“, — нагадав Джо Бай­ден. — Коли я балотувався у пре­зиденти, я обіцяв припинити наші воєнні дії в Афганістані. Це відбу­лося… не ідеально. Але обіцянку я виконав».

За 20 років своєї військо­вої присутності в Афганіс­тані США витратили там щонайменше трильйон (тисячу мільярдів) доларів! Значна час­тина тих грошей пішла на ство­рення афганської армії. Чому ж ці навчені й добре озброєні кіль­касот тисяч військових не змо­гли протистояти наступу наба­гато менш чисельних і гірше озброєних підрозділів «Таліба­ну»?

«Афганістан — дуже бідне сус­пільство, тому багато чоловіків пішли в армію головно для того, щоб отримати якісь гроші, — каже експертка з міжнародної без­пеки Варшавського університе­ту Беата Гурка-Вінтер. — А також зброю, яку після дезертирства з армії можна продати на чорному ринку». Мотивованим таке «воїн­ство» назвати важко. Чимало аф­ганських солдатів не хотіли во­ювати далеко від свого дому… «У більшості провінцій афганські війська взагалі не опиралися та­лібам, — веде далі експертка. — Уже є інформація, що накази не воювати йшли згори, це було рі­шення командирів. Міжнарод­не співтовариство недооцінило масштаб проникнення талібів у армію Афганістану… Цей масш­таб був значним, багато підроз­ділів вирішили відразу здатися».

«Такий успіх талібів був би не­можливим, якби вони не мали підтримки місцевого населен­ня, — вважає польський журна­ліст Марцін Мамонь (працював у Сирії, Іраку, Афганістані й Пакис­тані). — У соцмережах в основно­му поширюються відеозаписи, на яких афганці втікають від на­ступу талібів. Але… є також бага­то прикладів, коли місцеві жите­лі задоволені присутністю талібів, усіляко їх підтримують». Серед чиновників афганської влади не бракувало корумпованих. Чима­ло бідних афганців повірили талі­бам, які кажуть, що не братимуть хабарів…

Увесь світ облетіли кадри з міжнародного аеропорту Кабула, який «штурмують» натовпи афганських біженців. Кілька тисяч афганців, зокрема військових, уже втекли до сусід­нього Узбекистану… Чи означає це, що незабаром хвиля біжен­ців із Афганістану заллє Євро­пу?

«Це залежить від здатності та­лібів організувати функціонуючу державу, яка відповідає очікуван­ням суспільства, — вважає Марцін Мамонь. — Можливо, таліби роз­почнуть співпрацю з Китаєм або іншою країною і бодай трохи по­ліпшать умови життя афганців. Але якщо цього не зроблять, та ще й вирішать встановити фун­даменталістський режим, це при­зведе до конфліктів і громадян­ської війни. І тоді хвиля біженців із Афганістану точно буде».

Найімовірніше, афганські бі­женці «рвонуть» до сусідніх Та­джикистану й Узбекистану (таліби є головно пуштунами, тож можуть «щемити» афганських узбеків і та­джиків), — аби через Казахстан і Росію потрапити у Європу. «Якщо Росія вирішить, що це хороший спосіб поширення хаосу в ЄС, то такий шлях для біженців виявить­ся дуже простим», — припускає Мамонь. Тим паче, уже є досвід Білорусі: за порадою «фахівців» із Кремля, спецслужби диктатора Лукашенка доставляють біженців із Азії на кордон із Литвою…

Офіційний «Талібан» намага­ється виглядати «білим і пухнас­тим». Таліби навіть оголосили про амністію і заперечують повідо­млення про те, що в Афганіста­ні вже почалося переслідування жінок. Однак, на жаль, таких по­відомлень кожного дня більшає. Західні ЗМІ розповіли про 21-річ­ну дівчину, яку таліби розстріля­ли через те, що її бурка (жіночий одяг, що повністю закриває фігу­ру й обличчя) надто тісно приля­гала до тіла… Пишуть також, що в деяких районах таліби наказали муллам скласти списки незаміж­ніх дівчат, жінок і вдів (від 12 до 40 років). Мовляв, бойовики та­лібів мають право з тими жінками «одружитися»…

«У неділю вранці я йшла до уні­верситету на заняття, коли з гур­тожитку вибігла група жінок, — пише афганська дівчина у листі, який надрукувало британське ви­дання The Guardian. — Одна з них сказала мені, що поліція їх еваку­ює, тому що таліби прийшли до Кабула, і вони битимуть жінок, які не мають на собі паранджі. Ми всі хотіли повернутися додому, але не могли користуватися громад­ським транспортом. Водії не пус­кали нас, тому що не хотіли брати на себе відповідальність за пере­везення жінок».

«У листопаді я мала закінчи­ти Американський університет Афганістану і Кабульський уні­верситет, — веде далі афганська дівчина. — А сьогодні вранці, коли повернулася додому, пер­ше, що ми з сестрами зроби­ли, це сховали свої посвідчення особи, дипломи й сертифіка­ти. Це було жахливо. Чому має­мо приховувати те, чим повинні пишатися?.. Відчуваю, що біль­ше не зможу голосно сміятися, слухати свої улюблені пісні, зу­стрічатися з друзями в нашому улюбленому кафе, носити свою улюблену жовту сукню або ро­жеву помаду. І більше не зможу піти на роботу… Я любила фар­бувати нігті. Сьогодні, поверта­ючись додому, я заглянула в са­лон краси, куди раніше ходила робити манікюр. Фасад магази­ну, прикрашений гарними фото­графіями дівчат, був побілений за ніч… Усе, що бачу довко­ла, — перелякані обличчя жінок і потворні обличчя чоловіків, які ненавидять жінок, які не бажа­ють, щоб жінки здобували осві­ту, працювали й мали свободу… Коли провінції одна за іншою падали… ми з сестрами не мо­гли спати цілу ніч, згадуючи іс­торії, які мама розповідала нам про епоху „Талібану“ й про те, як тоді поводилися з жінками. Я не очікувала, що ми знову будемо позбавлені всіх наших основних прав і повернемося на 20 років назад»…

Читайте також: Америка зрадила? Що все-таки сталося в Афганістані