Передплата 2024 ВЗ

Америка зрадила? Що все-таки сталося в Афганістані

Схоже, епоха світового шерифа закінчилася

Я вас прошу. Заради бога. Не пишіть, що «Америка зрадила». У США не було такого завдання — за рахунок своїх грошей і своїх життів зробити з Афганістану Каліфорнію. У США було лише одне завдання — убезпечити США від ісламських терористів, що звили собі гніздо в Афганістані. Це завдання виконано. Аль-Каїди більше не існує. Бен-Ладена знайдено й убито. Хмарочосам Нью-Йорка новий 9/11 поки не загрожує. Все. Справу зроблено.

Все інше — лише факультатив. Опціональний додаток. Добра воля Америки, яка сама, без примусу відчула себе зобов’язаною тим, що прийшла в їхній будинок в період безвладдя і наслідила у них тут на килимі, борючись з їхнім же осиним гніздом у них же на горищі, оси з якого кусають і вбивають наших дітей. І сама вирішила не тільки прибрати за собою, але, щоб остаточно усунути незручність, ще й капітально відремонтувати будинок, поміняти каркас, крокви, перекрити дах і покрити все інсектицидним просочувачем. Щоб більше не завелося. Ніде й ніколи.

Джо Байден озвучив ось такі цифри. За двадцять років в Афганістан було влито значно більше грошей, ніж в Україну. Більше трильйона доларів. Це фантастична сума. Просто гігантська.

Силові структури Афганістану налічують триста тисяч осіб. Це більше, ніж армія України. Ці силові структури озброєні чи не краще, ніж армія України. Хамви, кугуари, безпілотники, авіація — там повний набір. Який дістався тепер талібам. При цьому сили Талібану налічували сімдесят п’ять тисяч людей з автоматами Калашникова.

Афганістан міг би триматися роками. У В'єтнамі від моменту виведення американських військ до падіння Сайгона минуло три роки. Минулого разу в Афганістані від виведення радянських військ до падіння Кабула минуло чотири роки. І могло б пройти ще чотири по чотири, якби Єльцин, після захоплення борту Іл-76 у Кандагарі, не прийняв би рішення припинити постачання зброї та боєприпасів Північному альянсу. А так Наджібулла, можливо, й досі тримався б.

Минулого разу талібам протистояли три основні сили. Урядові війська з центром у Кабулі, генерал Дустум зі своїми узбеками на півночі, і Ахмад-Шах Масуд зі своїми таджиками на північному сході. У Масуда було шістдесят тисяч осіб, у Дустума приблизно стільки ж, в уряду майже нічого, загалом — удвох менше, ніж зараз, і набагато гірше озброєні — але трималися вони досить довго, і, повторюся, якби не припинилися поставки боєприпасів, Північний альянс існував, можливо, й досі. Дустум і Панджшерській Лев були державниками, вони хотіли будувати саме державу, люди за ними йшли, їхні ідеї були привабливими.

Але Масуда підірвали, Дустум втік. У підсумку цього разу жодного опору вже не було. Армія, здатна протистояти, мабуть, навіть і російській агресії, просто здалася тубільцям з берданками. Без пострілу.

Наступ пройшов не на фронті. Він пройшов у головах. Афганістан просто сам став Талібаном. Ось і все. Минулого разу, в принципі, все те ж саме було і на півдні. Жодного «наступу» там теж ніхто не бачив. Ось живе мужик. У нього є автомат Калашникова. За три долари на місяць він говорить, що він урядовий солдат. Кудись там з ними їздить. А потім в якийсь момент приходять інші мужики з автоматами Калашникова — і цей мужик з автоматом Калашникова каже, що тепер він таліб. І кудись їздить тепер з ними.

Того разу опір був тільки на Півночі. Цього разу його не було ніде. Тумблер перемкнувся. Крапка.

Сергій Бережний ось відмінну аналогію придумав. Якщо до твердого пружного тіла докласти силу тиску — воно прогнеться за вектором цієї сили. Може, навіть прийме необхідну форму. Але щойно ви приберете тиск — тіло повернеться до свого первісного стану. Ось вам і вся політологія.

Мабуть, є якась межа, після перетину якої падіння в темряву стає вже незворотним. І зворотного підйому з цієї ями не існує. Якщо вбити всіх прогресивних, розумних, мислячих, вільних, то далі народжується та критична маса середньовічних мракобісів, яка вже сама випалює все живе навколо себе. Це замкнута система. Зациклений процес. І щоб там, на цій старанно випалюваній землі, з’явилася достатня маса нових зелених паростків, що дивом вижили, будуть потрібні, мабуть, десятиліття. Якщо не століття.

Ісламська революція була півстоліття тому — і КВІР досі успішно випалює в Ірані всі паростки. Постріл Аврори був сто років тому — а достатньої маси вільних росіян так і не народилося досі.

Якщо народ завзято, десятиліттями, бореться за те, щоб жити в середньовіччі, відрізати своїм дочкам носи і вбивати своїх дружин за те, що вони вирішили в спеку вдихнути повітря з-під одягненого на голову мішка — перемогти його в цьому наполегливому «героїзмі» неможливо. Це правда.

Те, що зараз відбувається в кабульському аеропорту, як люди сходами видираються у літак, аби полетіти, як американські військові відкривають вогонь в повітря, щоб їх розігнати, як люди падають зі злітаючого літака на бетон, як вулиці Кабула забиті машинами, що поспішають встигнути додому до оголошення талібами нових порядків, — все це страшно. Це страшно. Цих людей кинули, і багато хто з них помре. Це теж правда.

Читайте також: В аеропорту Кабула загинуло п’ятеро людей (відео)

Але тепер поставте собі питання. Про те, який був вибір. Які були інші варіанти. Кнопочки «зробити все добре» немає. Її просто не існує в природі.

Як правило, є тільки кнопочки «погано» і «ще гірше». США втратили в Афганістані 2300 осіб. Цей порядок цифр абсолютно можна порівняти з втратами ВСУ на Донбасі. Це навіть в абсолюті зіставні цифри. Приблизно по двісті осіб на рік, по людині щодва дні.

Страшно кидати людей там на різанину? Страшно. Але варіант є тільки один. Підійдіть до дзеркала. Подивіться в нього. І дайте відповідь — ви готові відправити до Афганістану заради порятунку цих людей українські війська, щоб вони там, бозна де, за десятьма горами, ще десять років несли такі ж втрати, які Україна несе на Донбасі? Але ж тільки це може їх врятувати. Ось і весь вам біном Ньютона.

У мене, наприклад, немає відповіді. Я з жахом думаю, що, не дай боже, опинюся коли-небудь в такій ситуації. Коли доведеться робити вибір. Коли доведеться вирішувати, кому жити, кому вмирати. Коли доведеться посилати на смерть. Я один раз, двадцять років тому, командував на війні взводом — і відтоді це найстрашніший жах для мене. Розпоряджатися життями інших людей. Саме тому я нізащо не полізу в політику.

Спробуйте пояснити пересічному американцеві, чому Америка повинна ховати свою молодь за два океани, якщо цього не робить більше ніхто в світі. Спробуйте пояснити це українцю.

Які б зараз не лунали звинувачення на адресу Байдена — більшість громадян США підтримує виведення військ. Опитування штука вперта.

Тому, будь ласка, не пишіть про зраду. Формула «зрада Америки» — з того ж набору Офісу простих рішень. А їх теж не існує в природі.

Якщо хто і зрадив Афганістан в першу чергу — то це сам Афганістан. Ніхто не воюватиме за іншого, якщо він не воюватиме за себе сам. Українець не воюватиме за афганців. Бельгієць не воюватиме за українців. Якщо українець стомився від війни і хоче просто перестати стріляти. Власне, це і є основна думка мого тексту. Паралелі, я думаю, далі кожен здатен провести сам.

Схоже, епоха світового шерифа, який приходитиме в кожен куточок планети, і там, за свої гроші, своїми життями, наводитиме красиве життя, закінчилася. Європа і НАТО не хоче лізти нікуди. Америка стомилася лізти всюди. Буде зосереджуватися на європейському плацдармі, зі спробою протистояти Росії і Китаю, але навряд чи й тут найближчим часом слід очікувати Черчилля з Рейганом і Тетчер. Як і було сказано — світопорядок, який існував на планеті з 1945-го по 2014-й — впав. Тепер буде нова епоха бродіння. Епоха зміни кордонів. Переділу світоглядів. І новий — світопорядок наприкінці. Коли вгамується пил.

Всі обертаються в лялечку. Всі починають замикатися в собі. Настає період мудрих народів з їхніми простими рішеннями. Переконайте мене, що його вийде пережити без десятиліть постійних регіональних воєн майже всіх майже з усіма.

І ще одне. Заради бога. Не вживайте цей імперський пропагандистський термін «демократія на багнетах». На багнетах можна принести тільки СРСР того чи іншого розливу. Запитайте… та кого завгодно. Польщу, Чехословаччину або Бессарабію.

Демократії «на багнетах» якраз виносять тиранії. Хоч СРСР, хоч Третій Рейх, хоч ІДІЛ. А далі вступають зовсім інші механізми.

Джерело

Схожі новини