Багата – як швейцарські банки, надійна – як швейцарські годинники

На запрошення туристичної фірми “Карпатія-Галич-Тур” я побувала у Женеві. Не пригадую, що у мене було з географії, але завжди чомусь здавалося, що Женева — це столиця Швейцарії. Відверто кажучи, розкішна Женева більше нагадує столицю, ніж скромний Берн. Життя тут вирує, багато молоді, стильно одягнутих людей, задоволених життям пенсіонерів і розслаблених туристів...

У світі на пальцях можна перелічити міста, які би були настільки інтернаціональними. Тут живуть представники понад ста національностей, серед яких багато китайців, арабів і афроамериканців. Попри те, що Женеві далеко до мегаполіса, оскільки його населення близько 200 тисяч осіб, це — ділове місто, що відіграє важливу роль у світовій політиці. Женева — потужний центр фінансової, ділової і дипломатичної діяльності у світі. Тут є представництва міжнародних організацій, зокрема ООН і Червоного Хреста. Мабуть, через це Женеву називають “Столицею миру”. Офіційна мова — французька, однак, якщо ви запитаєте щось англійською чи німецькою, вас зрозуміють.

Щоб відчути затишну атмосферу міста, після екскурсії ми вирішили поїхати у центральну частину. Квиток в автобусі коштує три швейцарські франки (приблизно три євро). Міський транспорт не стоїть у заторах, оскільки має свій пас, і їздить з точністю до секунди. Сподівалися, за годину (на квитку автоматично вибивається час, коли ви його придбали) прокатаємося туди і назад. Наш гід Іванка попередила, що штрафи у Женеві космічно високі, тож не варто їздити “зайцями”.

Були біля будівлі ООН. Навпроти, на женевській Площі Націй, одна з “родзинок” Женеви — 12-метровий стілець на трьох ніжках, на виготовлення якого витратили 5,5 тонни дерева. Четверта ніжка у стільця зламана. Творці пояснили свій задум тим, що протестують проти використання протипіхотних мін. Тобто стілець з відламаною ніжкою демонструє те, що відбувається з тілом людини, коли вона натикається на протипіхотну міну. Скульптура має нагадувати політикам, що відвідують Женеву, про їхній мирний обов’язок перед народами.

Зламаний стілець тут вперше встановили у серпні 1997 року. Сподівалися, простоїть лише три місяці — до підписання міжнародної конвенції про заборону протипіхотних мін і бомбових касет. Однак через те, що підписання конвенції затягнулося, скульптура залишилася до 2005 року. На короткий час її демонтували, а потім повернули.

На зворотному шляху ми вирішили зекономити на квитку. З’ясувалося, що за дві зупинки в один бік ми заплатили майже 90 гривень. Щоб не ризикувати зі штрафами, вирішили піти пішки. За 15 хвилин були вже у центрі біля знаменитого Женевського озера.

Попри те, що Женева далеко від моря, відчуття великої води тут присутнє. І все завдяки найбільшому озеру Альп — Женевському, на березі якого (і ріки Рони, що у нього впадає) і стоїть це місто. Озеро нагадує море своїми гігантськими розмірами — 70 кілометрів завдовжки і 14 кілометрів завширшки. Тут, як у морі, є припливи. У Женеві є власний порт, у якому можна побачити не лише прогулянкові катери та яхти, а й великі лайнери.

Та найбільше мене вразив фонтан Же д’О, який ще донедавна був найвищим не лише у Європі, а й в усьому світі (зараз найвищий у короля Саудівської Аравії. - Г. Я.). Фонтан Же д’О викидає струмінь заввишки 140 метрів з Женевського озера, це висота 45-поверхового будинку. За секунду викидає 500 літрів води зі швидкістю близько 200 кілометрів на годину. На ніч, і коли сильний вітер, фонтан вимикають. Ми були у сонячний ясний день і побачили це диво на власні очі.

Навпроти знаменитого фонтана у центрі Женеви є мавзолей. Не такий, у якому лежить Ленін, і до якого колись стояли довжелезні черги. Це — мавзолей герцога Брауншвейзького, одного з найпочесніших жителів Женеви. Домовину з тілом герцога встановлено на шестиметровій висоті. Шарль Брауншвейг — лінгвіст, музикант — хворів на клаустрофобію і боявся бути похованим глибоко у землі у забитій цвяхами домовині. Тому заповів поховати його у спеціальному мавзолеї, а свій 20-мільйонний спадок заповів містові.

Женева не лише старовинна (перші поселення на місці сучасного міста з’явилися понад дві тисячі років тому), а ще й дуже модна і стильна. 2014 року Женеву визнали найкращим містом Європи для проживання. Багато акторів, співаків, політичних діячів і успішних бізнесменів обирають саме це місто для купівлі власного будинку чи квартири. Квартири у Женеві фантастично дорогі. Оренда п’ятикімнатного помешкання (кухня також вважається кімнатою) площею 100 “квадратів” потягне на місяць дві тисячі франків (2000 євро). Купити власне житло, що складається з двох кімнат, на околиці міста можна за 800 тисяч євро. У центрі ціни ще вищі.

Тут багато театрів, модних крамниць, затишних кафешок і ресторанів. А ще — магазини, де продають знамениті швейцарські годинники Rolex, Tissot, Montblanc... Дехто з нашої групи їхав у Швейцарію, леліючи думку про бодай маленький годинничок. І їхня мрія здійснилася, бо Іванка завела нас у величезний торговий центр, де саме був розпродаж годинників зі знижкою до 70 відсотків! Для швейцарців знижки — рай. А для нас це все одно захмарні ціни. Механічний годинник коштує 600 євро. Те саме стосується й одягу. 50-відсоткові “сейли” закликають з вітрин майже усіх магазинів. Якщо якісні шкіряні босоніжки коштували 200 євро, то за 100 їх можна придбати. При зарплаті 8-9 тисяч виділити 100 франків на босоніжки чи шкіряну торбинку — не проблема.

У Швейцарії люди, які належать до різних соціальних верств, вільний час проводять разом. Ходять у кіно, сидять у ресторанах і пабах з гальбою пива — і банкіри, і слюсарі, і прибиральники. Будь-яку спеціальність тут поважають. Бо, щоб стати спеціалістом, треба вивчитися. Скажімо, на перукаря треба вчитися чотири роки... У Швейцарії кожен старається бути фахівцем своєї справи, бо від цього залежатиме його зарплата. А працювати тут треба всім. Скажімо, жінка, за законом, має повернутися на роботу через п’ять місяців після пологів. Куди подіти немовля? Можна знайти няньку, а можна віддати у садок. Усі садки платні. В одному й тому ж садку батьки з різним рівнем достатку платять по-різному. Але не менш як тисячу швейцарських франків. Після садка діти йдуть до першого класу - у чотирирічному віці.

Початкові школи є платні і державні. Зате вищі навчальні заклади — безоплатні. Але тільки для жителів Женеви. Якщо дитина приїхала вступати у женевський інститут, скажімо, зі сусіднього Цюріха, тобто з іншого кантону, за освіту доведеться платити. Швейцарська Конфедерація налічує 26 кантонів, і у кожному свої правила і закони...

Федералізм у Швейцарії — не лише данина історії і місцевим традиціям, а й фактор, що обумовлює податковий ландшафт у країні. У кожному кантоні податкова система різна. Береться до уваги не лише розмір зарплати, а й професіоналізм людини. І, звичайно, сімейний стан. Скажімо, неодружена особа з річним доходом 50 тисяч швейцарських франків у кантоні Цуг має заплатити 1551 франк податків (сюди входять кантональний, муніципальний і церковний податки).

Це 3,1% від загального доходу. А от у кантоні Нойєнбург/Невшатель при такому ж доході неодруженій людині доведеться викласти 5969 франків, тобто 11,9 відсотка від річного доходу. В чотири рази більше!

Якщо у чоловіка є сім’я та двоє дітей і річний дохід його становить 100 тисяч франків, у кантоні Цуг з цієї суми він позбудеться лише 1676 франків. А це лише 1,7 відсотка від доходу. Трохи більше доведеться заплатити на таких самих умовах жителю кантону Женева — 3,4 відсотка.

Але це не єдині податки, які платять швейцарці. При підрахунку податкового тягаря треба додати федеральний податок, який розраховують за прогресивною шкалою і який не може перевищувати порога 11,5% (це гарантовано швейцарською конституцією). Для прикладу, неодружена особа у кантоні Женева при зарплаті 50 тисяч франків на рік має заплатити федерального податку лише 2,64 відсотка від загальної суми. Тоді загальний податок цього чоловіка становитиме 2,64 (федеральний) плюс 3,4% (податок рівня кантону), а загалом 6,04 відсотка. І зауважте, ці податки не йдуть у нікуди, а повертаються платникам податків високим рівнем системи охорони здоров’я, освіти і безпеки...

Редакція газети “Високий Замок” дякує туристичній фірмі “Карпатія-Галич-Тур” за організацію цікавої подорожі.

Фото автора. Женева, Швейцарія