Стара Варшава, немов русалка Сирена, затягує у свої сіті

Пригадую, як минулого року натякнула директору турфірми “Карпатія-Галич-Тур” Любові-Теодозії Микитці про те, що об’їздила всю Польщу, а от у Варшаві не була жодного разу. Відтоді у Варшаві я була двічі. А цього разу пані Микитка покликала мене в одну з найцікавіших подорожей за останні роки — на міжнародну виставку китайської продукції China Homelife Show-2016, що відбулася у столиці Польщі. А як бонус пообіцяла самостійну прогулянку старою Варшавою.

Китайські підприємці пропонували різноманітні товари для торгівлі бізнесменам з Європи — меблі, кухні, електроніку, побутову техніку, аксесуари, будівельні матеріали, машини для обробки пластику... В останній день виставки можна було придбати все, що душа забажає. Ось тут вже наш народ тягнув до автобусів покривала, постіль, рушники, посуд і всілякі кухонні причандалля... Хоча, як відомо, не всі китайські вироби у нас користуються шаленою популярністю. Але китайці на виставку везли, мабуть, найкращі екземпляри своєї продукції. Продавали і за долари, і за польські злоті. Коли ми їм показували євро, кривилися і заперечливо махали руками. Попри те, що порозумітися з китайцями було не так просто, ми вивчили дві фрази англійською — я хочу у вас це купити і скільки це коштує. Бо перед цим підійшли до перекладача з китайської на польську і попросили його у моєму блокноті написати ці фрази китайською. Хотіли зробити приємність китайським виробникам. Чоловік довго вимальовував ієрогліфи і собі під ніс усміхався. Не знаю, що він там намалював, але коли ми показували китайцям написане, вони усміхалися і запереч­ливо хитали головами...

Самостійну прогулянку Варшавою можу порівняти зі спацером центром Львова, коли тижнів зо два там не буваю, а потім, врешті, ввечері вибираюся і, не поспішаючи, крокую стометрівкою до Оперного, блукаю вузенькими вуличками — Ставропігійською, Вір­менською чи Староєврейською — і не можу надихатися тим дивовижним повітрям свого улюбленого рідного Львова. Так і у Варшаві. Ніхто нас не шарпав за рукав, екскурсовод не нагадував, що “циґіль-циґіль” - побігли до автобуса. Ми спокійно насолоджувалися варшавською старувкою (старим містом. - Г. Я.).

Польщу справедливо вважають раєм для шопоголіків. Я теж до таких належу, мабуть, через це і дуже люблю цю країну.

У час Другої світової війни старе місто Варшави дуже постраждало. Точніше, його практично зрівняли зі землею. Та, попри все, тут є на що подивитися. Усі головні споруди були відреставровані і відбудовані. Як на картинці, розкинулася дивовижна Замкова площа. Як на мене, це найгарніша частина Варшави. Прикрашає її Королівський палац, а перед ним — колона на честь короля Сигизмунда ІІІ. Я не могла повірити, що на вигляд старовинна будівля Королівського палацу була збудована (точніше, відновлена) лише у 70-х роках минулого століття. Бо від палацу після війни залишилася лише арка... У Королівському палаці можна відвідати зал Сенату, королівські покої, а також побувати у Мармуровому кабінеті, де висять портрети польських королів майстра Марчелло Бочареллі. Тут навіть дозволяють фотографувати. Без спалаху.

Приваблює своїм виглядом напівкругла оборонна будівля Барбакан, що стоїть навпроти палацу.

Вулички Старого міста так само, як і у Львові, пахнуть старовиною, тому перей­тися тут — радість і відпочинок. А коли поруч ще й проїжджає карета, складається враження, що ми перенеслися у часі на кілька століть назад. Бо тут панує надзвичайна атмосфера. Насолоджуючись прогулянкою, ми “пірнули” у гущавину Старого міста і дійшли до найголовнішої площі Ринок. Тут, як грибочки, повиростали літні тераси, усміхнені офіціанти запрошують на каву.

День був дуже спекотний, і ми вирішили замість кави випити пива. Ціни, як і треба було сподіватися, у Старому місті невисокі. За гальбу холодного пінистого напою заплатили по 9 злотих (62 гривні. - Г. Я.), плюс один злотий (чайові) офіціанту. Я поцікавилася в офіціанта, чи змінилося життя поляків за час президентства Анджея Дуди, чи, може, шкодують за попереднім? Офіціант не особливо хотів зі мною розмовляти на цю тему, а старші поляки за сусіднім столиком охоче відповіли на моє запитання.

- Вперше за президентства Дуди, - сказав пан Войтек, - похитнувся злотий. Злотий, який встояв навіть під час кризи 2008 року. Це факт. Так ринок відреагував на дуже суперечливі дії і заяви нової влади. А за старим ми не шкодуємо. Нема особливо за чим. Однак з розчаруванням дивимося на дії нинішнього президента.

- Може, не варто було його обирати?

- Всі зараз шкодують, що була мала явка на виборах, - втрутилася у розмову пані Еля, дружина пана Войтека. - Шкода, що не всі відповідально поставилися до вибору нового президента, не пішли голосувати. Загалом участь у виборах взяла лише третина виборців. Люди не сподівалися, що відбудуться різкі і погані зміни. Думали, що польська економіка буде стабільна за будь-якої політичної погоди. Але ні — зміни настали. І дуже швидко.

Життя на Ринковій площі кипить: окрім туристів, тут море вуличних музикантів, художників, багато сувенірних крамничок, невеличких галерей... І увесь цей вулик оточують казкові будиночки. До речі, кожна з чотирьох сторін площі і навіть будиночок мають власну назву. Одна з найгарніших будівель тут — так званий Дім під левом. Це саме його часто зображають на листівках Варшави.

Раджу всім стати до знимки біля знаменитої скульптури русалоньки — символу Варшави, що зображений на гербі міста. Русалоньку встановили у 1855 році за ініціативи короля Владислава VІ. Пам’ятник є одним із найстаріших монументів у місті. За легендою, русалка Сирена запливла у Віслу, і їй настільки сподобалися тутешні місця, що вона вирішила залишитися тут назавжди. Сирена тримає у руках щит і меч. І це не випадково. Бо відважна русалонька обіцяла захищати місто і його жителів від ворогів. За іншою легендою, дві сестри-русалки пливли Балтикою. Одна з них повернула до Данського королівства, і тепер вона стоїть на набережній Копенгагена, а друга запливла у Віслу, де поблизу Варшави її впіймали у сіті місцеві рибалки. Вони хотіли її з’їсти, але коли почули божественний спів русалки, вирішили її відпустити. І вона, вражена красою берегів Вісли і щирістю місцевих жителів, залишилася тут жити.

Якщо зголоднієте і захочете смачно пообідати, не раджу довго затримуватися на площі Ринок. Вас офіціанти, як та русалка, затягнуть у свої сіті, і доведеться викласти немалі гроші за обід. Попри те, що польська кухня всюди смачна, я би радила поблукати вузенькими вуличками-артеріями і у затишному барі замовити обід. Ми зайшли у “Мужинек”. Там за 30 злотих (близько 200 грн. - Г. Я.) можна не лише смачно пообідати, а й 50 грамів горілочки до апетиту перехилити.

Неможливо уявити подорож без купівлі оригінальних місцевих сувенірів. Найзнаменитіший сувенір, що асоціюється з Варшавою, - фігурка русалки Сиренки. А ще з польської столиці везуть соляні лампи, срібні і янтарні аксесуари та диски з музикою Шопена. Візитівкою країни є горілка “Зубрувка”, настояна на цілющих травах. Не любите горілки, то візьміть собі на згадку наливку “Бабуні” або вино “ґжанєц”, яке використовують для приготування глінтвейнів. Та, зреш­тою, будь-що, аби потім, вдома, насолоджуватися спогадами про це чудове місто...

Редакція газети “Високий Замок” дякує туристичній фірмі “Карпатія-Галич-Тур” за організацію цікавої подорожі.

Варшава, Польща.