Парасольки склали, бо до праці поспішали

Схоже, «революція парасольок» у Гонконгу за два тижні видихлась. Учасники протестів розблокували фінансові та владні офіси китайської автономії та пішли на переговори з владою. На центральних вулицях залишилося кількасот протестувальників і деякі барикади. Бунт студентів Гонконгу проти рішення Пекіна обмежити виборче право в автономії після 2017 року не досяг мети, бо протести завдавали торговельно-фінансовому центру Азії великих збитків. Гонконзці не підтримали вимог більшої політичної свободи, якщо за неї слід заплатити доларами.

Революція парасольок

Гонконг — особливий адміністративний регіон КНР. Він був під владою Великої Британії з 1842 по 1997 рік. Британія віддала його Китаю за принципом «одна країна — дві системи». Такий принцип має діяти в регіоні до 2047-го. Тобто в Гонконзі має бути демократична система, заснована на британському праві.

У Гонконзі виходить вільна преса, суди зберегли британські традиції, легально ведуть політичні дискусії. Та з роками віра жителів Гонконгу у дотримання принципу “одна країна — дві системи” кудись зникла. У липні 2007-го у цьому були впевнені 74,9% населення, у липні 2014-го, лише 37,6%. Поштовхом для протестів стало рішення Пекіна про те, що демократичні вибори в Гонконзі, які мають відбутися в 2017-му, заздалегідь мають схвалити у Пекіні. Тобто мешканці району мають вибирати, однак лише з-поміж трьох кандидатів, яких затвердить Пекін. Зазіхання на права автономії обурили молодь, і вона вийшла протестувати — заблокували діловий і владний центр міста, відбулися сутички з поліцією.

Від спеки і сльозогінного газу учасники акцій укривалися парасольками, які стали символом протесту. Водночас на вулиці вийшли противники протестів. Вони сказали, що акції завдають збитків найбільшому фінансовому центру Азії. Противники протестів побили демонстрантів, коли тих залишилося близько сотні...

«Ароматна гавань»

«Гонконг» буквально означає «ароматна гавань». На острові колись торгували виробами з ароматичної деревини і прянощами.

У 1839-му китайський імператор Цинь заборонив імпорт опіуму з Британії. У відповідь Лондон почав проти Пекіна Першу опіумну війну. Лондон переміг, і в 1842-му Гонконг перейшов під британську корону і почав розвиватися як англійська транспортна база. У 1898-му Лондон додатково взяв у Китаю на 99 років в оренду ще одну частину Гонконгу — материкові Нові території. Після громадянської війни у Китаї в 1949-му утворилася КНР. У Гонконг ринув потік китайських мігрантів, що втікали від червоного терору. Китайські транснаціональні компанії вивезли офіси в Гонконг.

Наприкінці 1970-х років китайський реформатор Ден Сяопін сформував нову економічну політику і повернув у Китаї приватну власність. З 1978-го Гонконг став основним іноземним інвестором у новий Китай. У 1984-му Лондон сів за стіл переговорів з Пекіном, аби обговорити суверенітет Гонконгу. Термін оренди Нових територій добігав кінця. І сторони підписали декларацію, за якою 1997-го Лондон передав суверенітет над Гонконгом Пекіну. За угодою, Гонконг до 2047-го має статус спеціального адміністративного району у складі КНР. Аби схрестити капіталізм із комунізмом, довелося піти на компроміс. Пекін узяв на себе оборону і зовнішню політику автономії. Гонконг залишив за собою контроль над законодавством, поліцією, фіскальною та імміграційною політикою.

Вільний ринок, низькі податки, невтручання держави

в економіку

Керує Гонконгом 1200 осіб, що представляють фінансові, економічні, політичні інтереси регіону. Вони за погодженням з Пекіном обирають главу Гонконгу. Гонконг — центр міжнародних фінансів і торгівлі. Рівень концентрації штаб-квартир тут найвищий в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. ВВП Гонконгу за паритетом купівельної спроможності — 55 тис. дол. на рік на душу населення. У КНР цей показник 10 тис. За цим показником Гонконг багатий за такі країни, як Велика Британія чи Японія.

З моменту появи індекса економічної свободи Гонконг щорічно займав у ньому перше місце — впродовж 15 років. У Гонконгу діють консульства понад 110 країн, більше, ніж у будь-якому іншому місті світу. Значна частина експорту Гонконгу — реекспорт, тобто продукція, вироблена переважно у материковому Китаї. Ще до передачі суверенітету Китаю Гонконг встановив міцні торгові та інвестиційні зв’язки з Китаєм. Автономний статус дозволяє йому виконувати роль воріт для інвестицій і ресурсів, що прямують в Китай, та порту, з якого китайські товари продають по світу.

Гонконг — третій фінансовий центр у світі і перший в Азії. Влада Гонконгу стверджує, що їх секрет процвітання базується на таких китах: англійській мові, британському праві, низьких податках, простоті умов ведення бізнесу та високооплачуваних кваліфікованих чиновниках. На кожен 1 млн. громадян у цій автономії припадає три мільярдери — найвищий показник у світі. У 2010-му, коли світ скаржився на іпотечну кризу і журився щодо заморожених будівельних проектів, інвестори вклали в нерухомість Гонконгу 15,2 млрд. дол. Це третина того, що зуміли залучити всі галузі України за понад 20 років незалежності. У 2011-му британська компанія Financial News склала рейтинг найдорожчих вулиць світу — Северн-роуд Гонконгу була першою. Вартість квадратного метра тут 57 тис. євро, що на 2 тис. дорожче, ніж у центрі Лондона.

Оскільки в Гонконзі легше зареєструвати бізнес, ніж у Китаї, то багато компаній завойовують КНР звідси. У Гонконзі штаб-квартири понад 70 зі 100 найбільших банків світу. Сюди їх тягне можливість заощадити на сплаті податків, які їм довелося б заплатити в інших країнах. Через бурхливий економічний ріст Гонконг входить до четвірки «азійських тигрів» — разом з Сингапуром, Південною Кореєю і Тайванем.

Бунт ситих студентів?

«Фінансова та економічна еліта Гонконгу домовляється з Пекіном, а Пекін з нею, бо Пекіну вигідна курка, що несе золоті яйця. Акції протесту спалахнули проти реформи Пекіна, що гонконзці будуть обирати вільно з трьох кандидатів, які наперед узгодять з Пекіном. Кожен з цих трьох має ще отримати приблизно половину голосів тієї самої ради 1200. Громадська думка Гонконгу розділилася, 50% схвалює це, 50% — проти. Тож у Гонконгу буде надалі обмежене виборче право... У Гонконгу більшість демонстрантів — студенти. Це схоже не на Майдан, а на Париж 1968-го. Тоді у Франції повстала меншість — молоде, сите покоління. Ці хлопці бунтували не за демократію, бо у них демократія була. Їм просто хотілося бунтувати. Один із лідерів протестів у Гонконзі — 17-річний студент Джошуа Вонг. В 17 років можна бути геніальним математиком і музикантом, але політичним лідером — дуже рідко. Гонконг — одне з найкраще влаштованих місць у світі. Існує англійська приказка — «Не зламано, не ремонтуй». В 17 цей хлопчик не може зрозуміти, що ця річ просто добре влаштована, якщо домоглася таких успіхів. 1200 осіб, які обирають главу Гонконгу, менше загрожують благополуччю району, ніж коли почнуть обирати Вонгів. У Гонконзі бунтували студенти із заможних за світовими мірками сімей. Це хлопці, не обтяжені сім’ями і обов’язками. Просто бунтують проти батьків. Іншим гонконзцям, які звикли заробляти гроші, це набридло, і протест здувся», — пише російська публіцистка Юлія Латиніна.