«У ЄС — так, у НАТО — не зараз»
Політичні контрасти зустрічі словацького й українського прем'єрів на Закарпатті
Закарпаття вдруге стало місцем, де прем'єр-міністри України та Словаччини знову зійшлися для переговорів. Після останнього візиту до Міхаловців, цього разу Роберт Фіцо та Денис Шмигаль розмовляли у комплексі «Верховина» неподалік Ужгорода. Хоча ця зустріч обіцяла бути рутинним дипломатичним протоколом, вона виявилася багатою на несподівані політичні відтінки і відкриті заяви.
Фіцо про Шмигаля: «Між нами є «хімія»
Однією з найбільш цитованих фраз напередодні зустрічі стало висловлювання Фіцо: «Між нами з Денисом Шмигалем є якась хімія». Попри неоднозначну політичну позицію щодо України, словацький прем'єр підкреслює, що саме ця «хімія» дозволяє їм знаходити компроміси у складних питаннях. Особливо цікавим було зізнання Фіцо про те, що в кризових ситуаціях він спілкувався зі Шмигалем частіше, ніж зі своєю дружиною…
Фіцо балансує…
Головною темою переговорів стала євроінтеграція України. Роберт Фіцо висловився на підтримку курсу України до Європейського Союзу. Проте, коли розмова зайшла про НАТО, риторика прем'єра змінилася. Фіцо заявив, що Словаччина не підтримує швидке членство України в НАТО, аргументуючи тим, що це може спровокувати новий глобальний конфлікт. Ця позиція демонструє складний політичний баланс, який словацький прем'єр намагається захистити, балансуючи між проросійським та проукраїнським електоратом.
Біля кордону збудують нові оборонні заводи
Фіцо неодноразово наголошував на важливості продовження співпраці між Україною та Словаччиною у сфері енергетики. Особливо важливо зберегти транзит газу та нафти через українську територію після 2024 року.
«Якщо Україна хоче зберегти свою енергетичну інфраструктуру, її потрібно активно використовувати», — зауважив він. Ця тема стала однією з ключових у переговорах, хоча для Словаччини, яка значною мірою залежить від українських ресурсів, стабільність у цій сфері є критично важливою. Також обговорювалися інфраструктурні проєкти, включаючи будівництво нових оборонних заводів біля кордону.
Хоча Фіцо публічно заявляє, що Словаччина не буде постачати зброю до України, реалії свідчать про інше. Словацька сторона продовжує постачати Україні 155-міліметрові снаряди, а на кордоні відкривається новий завод з їхнього виробництва. Цей розрив між публічними заявами та діями виступає про складну політичну гру, у якій словацький прем'єр намагається одночасно задовольнити проросійських виборців і підтримати Україну.
Якщо підсумувати візит Фіцо, то загалом зустріч на Закарпатті продемонструвала, що попри політичні розбіжності Україна та Словаччина продовжують вибудовувати стратегічне партнерство. Фіцо та Шмигаль показують, що навіть найгостріші питання можна обговорювати на основі прагматичних інтересів.
