«До останнього були сумніви, чи не забракне для Незалежності в Парламенті голосів»

Народний депутат шести скликань, політик, учасник дисидентського руху Ярослав Кендзьор презентував у дворику львівської Ратуші кадри становлення Незалежності України. Присвятив стрічку дню народженню країни та поділився своїми думками, чому 22 лютого 2022 року рф напала на Україну, значно розширивши горизонти війни з 2014 року.

33 роки тому пан Кендзьор зняв на відеокамеру унікальні кадри. Часто ставав на м’які крісла у Верховній Раді, аби зняти на камеру події тодішнього часу. Аби не оминути жодної історичної миті. Нічого не залишалося повз уваги камери Ярослава Кендзьора.

«Відеокамеру мені подарував професор з Чикаго Тарас Гончак»

У дворику Ратуші презентували ту саму відеокамеру, з якою пан Ярослав працював у 90-их роках. Це камера від фірми Panasonic MS1. На записах камери — три тисячі годин архівного відео з 1988 по 1996 рік. Кадри народження Незалежності політик оприлюднює не вперше. Колись транслював їх в етері центральних телеканалів.

«Камеру отримав у презент навесні 1988 році, а саме на зборах Української гельсінської спілки, — розповів Ярослав Кендзьор для „ВЗ“. — На той час це була крута камера, дуже дорога. Такої у Львові ніхто не мав. На зборах спілки був професор з Чикаго Тарас Гончак. Мене затвердили керівником пресової служби Української гельсінської спілки. Тарас Гончак подарував камеру для роботи у спілці. Бо я був не довченим журналістом, адже у 1966 році мене з передостаннього курсу факультету журналістики виключили. На засіданні спілки всі одноголосно погодилися: камеру доручити Ярославу і нехай все фіксує, нашу боротьбу за Незалежність».

З того часу не розлучається з відеокамерою. Записи з касет використовував для своїх авторських програм на Львівському телебаченні - «Парламентські пристрасті», «Політичні пристрасті», «Уроки», «Політичні етюди».

«Леоніду Макаровичу, все узгоджено, ось чистий текст. Читайте і ставте на голосування»

Запитую, які емоції були в пана Кендзьора під час голосування за Незалежності. «Дуже хвилювався, — відповідає. — До останнього мав сумніви, чи проголосують, чи не забракне голосів. Це була субота, як і сьогодні. О 17-й годині Леонід Кравчук оголосив годинну перерву, щоб фракції обговорили своє ставлення — голосуватимуть за Незалежність, чи ні. Була ідея навіть перенести голосування. Я стояв з відеокамерою біля стола президії за спиною Кравчука. За десять хвилин до шостої до зали потрохи сходилися депутати. Прибіг Дмитро Павличко з роздрукованим листом акту Незалежності, нахилився над Кравчуком і каже йому: «Леоніду Макаровичу, все узгоджено, ось чистий текст. Читайте і ставте на голосування». Я почув цю розмову. Раптом Павличко робить паузу в розмові і ніби шукає когось по залі. Кравчук сказав Павличку: «А, може, на понеділок перенесемо? Павличко голосно сказав до Кравчука та перейшов на ти: «Став на голосування, інакше я тебе задушу!». Леонід Макарович взяв листочок, просив усіх сісти й готуватися до голосування».

Виявилося, що Павличко тоді шукав в залі представника комуністів, який мав показати йому жест: будуть голосувати, чи ні.

«Жест мав бути такий — кивнути головою та підняти палець вгору, — пригадує пан Кендзьор. — Якщо рішення негативне, тоді не треба ставити питання на голосування, аби не прогадати. Влетів у зал депутат від комуністів та показав жест, що можна голосувати».

Леонід Кравчук вийшов до трибуни і зачитав текст акту проголошення Незалежності України.

«Коли дійшла справа до голосування, я стояв з камерою за „спиною“ президії ради, — пригадує Ярослав Кендзьор. — За мене в залі голосував інший депутат, здається В’ячеслав Чорновіл. І коли стовпчик на табло опускався, в мене всередині все рвалося. Не знав, що буде — перемога чи провал та повна ганьба… Мене може зрозуміти лише людина, яка була тоді в сесійній залі. Бо скільки жертв ми понесли за цей документ! Коли на табло засвітилася цифра 346 „за“, я закрив очі і всередині творилося щось неймовірне. Усвідомив, що перейшов невидиму межу часу. Ще секунду тому стояв в Українській радянській соціалістичній республіці, а тут я в іншій реальності - в Незалежній Україні. Було усвідомлення — Боже, сталося, нарешті».

Відтермінована війна

… Сучасність Незалежності, каже пан Кендзьор, це знову боротьба і втрати найкращих синів України. Навів у приклад сумну статистику: у боротьбі за Незалежність загинуло понад 40 мільйонів людей.

На його думку, Україна зараз має стати могильником московії, бо найбільше потерпіла від сусіда. Історія переконливо каже, що вести перемовини з кремлем немає сенсу: не буде домовленостей, результату. Не та країна, з якою можна сісти за стіл перемовин… На думку пана Кендзьора, країни-союзники України мають взяти московську дич в кільце — економічними санкціями.

«Війна, яка почалася у 2014 році, була відтермінована, вона повинна була початися ще в серпні 1991 року».

Ярослав Кендзьор переконаний, перемога буде за Україною.