«Жодних авторських угод на продовження екранізації я не підписувала»

З відомою українською письменницею Наталією Гурницькою я познайомилася два роки тому. Хоча знала, що пані Наталя написала чудовий роман «Мелодія кави у тональності кардамону» — про історію кохання простої української дівчини Анни та шляхтича Адама. Через 10 років після виходу книжки, яка за короткий час стала бестселером, кінематографісти зняли прекрасний серіал «Кава з кардамоном». За героїв стрічки вболівала не лише жіноча половина глядацької аудиторії, а й багато представників сильної статі поспішали додому, щоб часом не проґавити чергову серію красивої мелодрами. Ще тоді в інтерв'ю мені Наталія Гурницька розповіла, що її просто засипають запитаннями у соцмережах — а що далі? Як склалося життя Анни?

Так, письменниця написала другу частину книги «Мелодія кави у тональності сподівання». Знаю, що йшли перемовини з кінематографістами, але наразі не було узгоджено — коли і де відбуватимуться зйомки. Аж раптом громом серед ясного неба став построзпач письменниці у соцмережах про те, що від своєї знайомої довідується «радісну» новину про зйомки другої частини «Кави…», які вже серпні стартують у Мукачево. «Мало кому з авторів, чиї книги екранізують „щастить“ ось так за декілька тижнів до початку зйомок отримувати інформацію про початок екранізації власної книги в Мукачево не від тих, хто має намір екранізувати книгу, а від друзів у фб. А якщо врахувати, що жодних авторських угод на продовження екранізації я не підписувала, то мій подив цілком зрозумілий…», — написала на своїй сторінці Наталія Гурницька. То що ж все ж таки трапилося?

— Я зараз працюю над продовженням трилогії «Мелодія кави», — розповіла журналістці «ВЗ» письменниця. — Третя книжка називатиметься «Мелодія кави у тональності життя». Наразі цей роман не був дописаний, тож пропонувала компанії, яка зніматиме продовження «Кави з кардамоном», свою співпрацю на умовах, як це відбувається у світовій практиці - коли роман ще не дописаний, але автор входить у сценарну групу і розповідає, як далі розвиватимуться події. Але мене у сценарну групу не брали і до створення сценарію не залучали.

— І що? Вам навіть чорновий варіант не показували?

— Показали. Я прочитала, там справді описано події другої книжки, де Анна — вдова, з’являється маленький Адась — син Адама, де над Анною нависає загроза втрати маєтку, але вона не здається і розпочинає боротьбу, де виросли Люцина та Войцех… Усе це написано у другій книжці «Мелодія кави у тональності сподівання», що вийшла 2017 року. Знаєте, при створенні першого фільму я тих чорнових варіантів бачила щонайменше з десять — вони змінювалися до невпізнавання. Вносили корективи, доходили згоди. А цього разу я сказала, що не вважаю такий сценарій прийнятним, бо там багато моментів, що суперечать тому, що написала я. До прикладу, Анна там далеко не така, як у мене. Є й моменти, які мене особливо тригерять, бо є вульгарними, або відверто примітивними. Доля другорядних героїв така, ніби це й не моя історія. Бо я не пишу про такі речі. Це не мій стиль і не моя історія. Тому я категорично проти деяких моментів через суто ідеологічні міркування. Для мене є важливим показ середовища греко-католицьких священників, а у кіносценарії це середовище показують вульгарним. Не можу допустити, що у сценарії показано людину з греко-католицького середовища, яка опустилася на саме дно. Я би такого ніколи не написала! Якщо у першому сезоні фільму ця людина була виразником якихось ідей української державності, української самоідентифікації, а тепер цю людину опускають на самісіньке дно, то це ідеологічно шкідливий момент. Я сама з цього середовища, і не з розповідей знаю, що такі люди не ламаються. Знаю, що ці люди несли гідно свою віру, попри репресії.

—  Ви сказали: ні і ще раз ні?

— Я сказала: «Давайте будемо переробляти, я би вас просила прислухатися до мене». Бо ж я відповідаю за текст. От знімуть серіал, і люди подумають, що це я у своїй книзі таке понаписувала. Я стільки років у літературі, і маю відповідну репутацію, яку дуже ціную…

— Прислухалися?

— Подумала: кіно наразі не знімають, бо задовго до зйомок казали, що цей серіал не особливо успішний, важко знайти спонсорів… Думала, що до початку зйомок ще далеко, отже, можна не переживати. А 11 липня представник кінокомпанії мені сказав, що вони у серпні приступають до зйомок. І у той самий час читачі почали писали у соцмережах, мовляв, вітаємо, у Мукачеві оголошено кастинг, а значить, скоро розпочнуться зйомки. Для мене це стало повною несподіванкою: не підписавши зі мною угоду, раптом починають щось знімати! А 13 липня мені надіслали на електронку сценарій перших шести (з 10 запланованих) серій «Кави з кардамоном-2».

— Тобто сценарій надіслали без підписаної угоди?

— Раніше були спроби підписати угоди. Один раз пропонували підписати угоду фактично «на довічно». Але я відмовилася, бо не можу продавати права, не хочу обкрадати своїх дітей. Бо їхній спадок — це і моя інтелектуальна власність. Тож не могла позбавити дітей свого спадку. Ще мені пропонували іншу угоду, але там був пункт, згідно з яким вони з моїми героями могли б робити все, що їм заманеться. Я цю угоду також відхилила. На цьому етапі, без підписаної угоди, ми і зупинилися. Сиджу і чекаю спокійненько, бо була впевнена, що зйомки і так не розпочинаються. Хоча перед тим я їм показувала замок у Чинадієво, сфотографувала його з усіх боків, сказала, що він може слугувати «маєтком Анни» з «Мелодії кави в тональності сподівання».

— Тобто нічого не передбачало «грози»?

— Так, зі мною говорили, ми не сварилися. Я вирішила, що до зйомок ще дуже далеко. Але, як з’ясувалося, за моїми плечима щось готувалося, якщо у серпні приступають до зйомок.

— То ви маєте намір подавати до суду?

— Ні. Наразі не хочу цього робити. Я лише попередила канал СТБ, що є загроза порушення моїх інтелектуальних прав. Я попросила канал усе зважити, і щоб на їхньому каналі не з’явився серіал, який знято з порушенням моїх інтелектуальних прав. Наразі чекаю… Бо коли 11 липня довідалася про «зйомки фільму у серпні», чотири дні сиділа і не могла прийти до себе — не могла зрозуміти, що ж це таке відбувається…