«Хлопці їдуть як на кавалєрку, дівчата — більш обережні»

Ольга Матейчик
- 07.07.2024, 10:06
- 3 237

Як отримати водійське посвідчення без хабаря? Мій багатомісячний досвід…

Ще у часи мого студентства я назбирала пристойну суму зі стипендії на оплату курсів водіння. Але не сталося так, як гадалось, і кошти витратила на інші потреби. З того часу минуло 10 років, аж поки я сіла за парту у школі водіння. Навчальний заклад обирала локаційно, поблизу дому, аби після роботи піти на урок. Хоч більшість шкіл пропонували дистанційне навчання, я подумала: і робота за комп’ютером, і навчання за монітором — це занадто, я так взагалі не буду рухатись впродовж дня.

Теорію я здала за пʼять хвилин…

Двічі на тиждень ми збирались у класі, викладач читав теми, а на домашнє завдання ми мали вивчати дорожні знаки. І одразу порадив проходити тести, які, ймовірно, могли трапитись під час здачі теоретичного іспиту. Окрім тестів, які розміщені на офіційному сайті сервісного центру, я оплатила преміум доступ до програми, де тестувалась і навчалась в будь-яку вільну хвилину. Вчити правила дорожнього руху увійшло у звичку. 

Коли отримала сертифікат зі школи про закінчення теоретичного навчання, одразу пішла на «полювання» талонів на здачу іспиту. Довелось кілька днів «провисіти» на сайті, аби зловити талон. Я взяла перший, який випав (за іронією долі - це був найзавантаженіший час в редакції, день, коли здаємо газету до друку).  Приїхати в сервісний центр радять швидше, однак будьте певні, вас не викличуть до столу адміністратора швидше, ніж вказаний час на талончику. Все, що лишається — чекати і гортати тести.  

Теоретичний іспит я здала з першої спроби, попри сильне хвилювання. Допомогла порада інструктора, на яку натрапила в YouTube: спершу перечитати всі питання і аж тоді братись за іспит. Хоч було відведено 20 хвилин, я впоралася за 5. А далі найцікавіше… водіння.

Хочеш навчитись їздити — виїжджай, коли в місті корки

Наступного дня після здачі теорії я опинилась вперше в житті за кермом автомобіля. Я вирішила навчатись на механіці, адже нещодавно ввели правило: якщо складаєш іспит на механічній коробці передач — зможеш кермувати й машиною-автоматом. В іншому випадку — в посвідченні стоятиме позначка, яка дозволяє сідати за кермо виключно з автоматичною коробкою передач. 

Вперше сівши за руль, мене охопила невідомість і нерозуміння як синхронізувати руки, ноги, очі - і при цьому їхати. Стартове заняття ми провели на тренувальному майданчику. Всі наступні без церемоній — у місті, ба більше — у центрі Львова. Для новачка міські затори — це можливість відпрацювати «першу передачу». 

Інструктор Ярослав Степанович Матола був дуже спокійний та толерантний. Не нервувався і не підвищував голос, якщо зробиш помилку. Вчились ми на найжвавіших вулицях, паркувались на майданчиках торгових центрів. Єдиним мінусом для мене стала марка автомобіля — ЗАЗ Форза. Адже іспит складаєш на значно новіших автомобілях і щеплення там таке «мʼяке», порівняно з навчальним, що я глохла на автомобілі сервісного центру (автопарк оновили, тепер ні стареньких лад, ні ланосів нема). 

Після 40+ годин практики, Ярослав Степанович відзначив мій прогрес у водінні. З мовчазної переляканої студентки я стала обізнаним та балакучим водієм. 

Окремо хочу звернути увагу на поведінку інших водіїв на дорозі, коли бачать навчальний автомобіль: підрізають, обганяють, сигналять, не даючи можливості навчитись в стерильних умовах. Так, ніби вони народились за кермом і самі ніколи не були учнями та новачками… Але то окрема тема щодо культури на дорогах.

Тож отримавши від автошколи свідоцтво про завершення практичного курсу — я знову «зависла» на сайті сервісного центру МВС. Як вже з’ясувала пізніше, талони для кожного сервісного центру генерують в «центральному офісі», розраховують їх з врахуванням кількості працівників на найближчі два тижні. В середньому на одного адміністратора в день, який приймає іспит — 20 кандидатів на отримання водійського посвідчення.

До слова, взяти онлайн талон на практичний іспит ще близько року тому здавалось неможливою опцією. Як мені розповів громадський активіст Святослав Літинський (один з натхненників створення Фейсбук-спільноти «Права без хабарів», яка налічує 37 тисяч учасників, де діляться історіями отримання посвідчення без корупційної складової), це питання порушували під час зустрічі з керівником установи. Спочатку здавалась, що посадовець лише формально погодились зі змінами, але за деякий час їх втілили в життя. Загалом Літинський відзначає великий прогрес у наданні адміністративних послуг, пов’язаних зі здачею на водійське посвідчення. Він розповів, що нещодавно теж складав іспит на підвищення категорії. Єдиним нюансом у відвідуванні сервісного центру — стало очікування самого іспиту, оскільки інспектори дуже завантажені. Попри це, як розповів Святослав, іспит на категорію С він здав успішно, а за кілька днів вже «відкатав» категорію: перевозив вантажівки з Німеччини для ЗСУ.  

Повернімось до здачі практичного іспиту. Пʼятниця видалась жвавою, черга на здачу практики не закінчувалась. І коли година підходила до завершення робочого дня, ми з іншими студентами стали хвилюватися чи взагалі вдасться сісти за кермо.  

«Перший млинець нанівець»

Сильне хвилювання, інша марка автомобіля, усвідомлення, що це іспит — все стало причиною першої невдачі і моїх сліз.  На цьому етапі я зрозуміла, що варто підшукати інструктора з маркою авто як в сервісному — Тойота корола. За іронією долі, знайшла фахівця, якого мені радили ще на початку шляху до отримання посвідчення.  

Микола Кіналь викладає і теорію, і практику. В онлайн школі він готує до тестів, а в кріслі інструктора — до реального водіння. Більшість його учнів — дівчата. Микола Романович вважає, що стереотип, що жінки їздять погано — необґрунтований, бо саме учениці уважніші та відповідальніші за кермом.

Інструктор каже, що зараз дуже сумує за їздою в місті, по центру Львова. Адже більшість учнів просить проїжджати маршрути, на яких потенційно буде проходити іспит. Я теж акцентувала на цьому, симуляція іспиту, так би мовити. Всі маршрути будь-якого сервісного центру є затверджені міністерством і розміщені на сайті. Але який саме випаде на іспиті - визначить «рендом».  

На другу спробу я взяла талон у сервісному центрі у Зимній Воді. Приємно вражена чистотою та комфортом у приміщенні. Втім, чекати свого часу на виклик таки довелося. В сервісному центрі таку затримку пояснюють нестачею фахівців та незаповненими вакансіями.  

Зал очікування в Сервісному центрі МВС у Зимні Воді

Друга спроба також не увінчалась успіхом через… пеньок. На маршруті обабіч дороги — старе викорчуване дерево. Екзаменатори це розцінюють як перешкоду на дорозі, тому на цій ділянці треба вмикати показник повороту для виконання обʼїзду. Цей пеньок я запам’ятаю на все життя… Суворий екзаменатор Ілля знайшов ще три помилки, відтак не дав змоги доїхати до фінішної точки і зарахував як нездачу. Після цього фіаско я знову записалась на урок до пана Миколи, але не для того, щоб покращити свої навички, а щоб «відпрацювати» маршрут. 

Третя спроба. Знову «зависла» на сайті в пошуку талонів. Часом мене блокував сайт, адже розцінював як робота, який намагається «хакнути» систему.

«Після робочого дня — холодний душ»

Система мені обрала адміністратора (саме так називається посада екзаменатора) Дмитра Дмитровича Стецика. Опісля іспиту мені вдалося розпитати педагога як він потрапив на роботу в сервісний центр.

«Це була моя мрія. Я викладав 23 роки теорію і мені було цікаво дивитись як кандидати у водії складають іспити. Робота не з легких. Зрозумійте, різні кандидати у водії, кожен зі своїм характером, до кожного треба мати підхід. Зараз кандидати у водії набагато краще підготовлені, ніж в минулі часи. Так, звісно присутній синдром іспиту, хвилювання, помилки допускають, але коли вже перескладають, все враховують», — розповів Дмитро Стецик.

— Як ви ставитесь до відеофіксації іспиту?

— Це добре як для кандидата у водії, так і для екзаменатора. Якщо є спірне питання, завжди можна переглянути і опротестувати чи підтвердити помилку.

— Як ви долаєте стрес, адже самі відзначаєте, що робота не з легких?

— Холодний душ після робочого дня. От сьогодні для тонусу зробили зарядку: на одній нозі присідали, змагались з начальником сервісного центру.

— Ви вже пів року працюєте в сервісному центрі, за вашими спостереженнями, хто частіше складає іспит: чоловіки чи жінки?

— Зараз більшість дівчат. Це зрозуміло, чоловіки воюють, діти вдома, яких треба возити у садочки, школи. Хвилюються, але жінки більш відповідальні на дорозі. Хлопці їдуть як на кавалєрку, а дівчата — більш обережні, уважні.

— Чи є щось у роботі, що хотіли би покращити?

— Єдине, що велике навантаження: станом на цю мить я вже прийняв іспит у 17 людей (це була 15-та година, — О.М.).

— Хабарі пропонують?

— За цей час був один випадок, але я запропонував поїхати в райвідділок…

… Ця спроба скласти іспит для мене стала фінішною — проїхала маршрут без помилок, навіть об'їхала «видатний» пеньок. Весь процес від початку навчання теорії - до отримання пластику в мене зайняв вісім місяців. І, як виявилось, отримати посвідчення водія можна без хабаря, хоч кожен другий з мого оточення підштовхував на кримінал.

Сподіваюсь, цей опис змотивує майбутніх водіїв не опускати рук, пробувати, їздити і бути обережним та уважним за кермом.