«Іноді просвічуємо прилади нічного бачення на томографі»

Львів'янин Святослав Павлюк займається питаннями енергоефективності в українських містах. А у вільний від основної роботи час — ремонтує оптичні прилади для фронту: тепловізори, прилади нічного бачення, іноді — дрони. Замість майстерні у нього — кухня. Працює там до пізнього вечора. Журналістка «ВЗ» дізнавалася, з якими проблемами стикається волонтер?

«У київській лабораторії працюють мега-спеціалісти»

— Вперше я мав справу з тепловізором, коли займався будівельною діагностикою, — каже Святослав Павлюк. — Коли у 2014 році на сході почалась війна, волонтери почали привозити в Україну з-за кордону перші тепловізори. З’явилося багато пошкодженої техніки, яку потрібно було ремонтувати. У Києві створили Волонтерську лабораторію, у якій почали ремонтувати таку техніку. На жаль, Сергій Остаповський, який доклав багато сил до її створення, загинув. Сьогодні у цій лабораторії повноцінно працюють декілька майстрів і вони мега-спеціалісти. Роботи у них багато і потік приладів зростає. Треба місяць чекати у черзі, аби поламаний прилад почали ремонтувати… Я підтримую з ними контакт, ми обмінюємося досвідом, і деталями до приладів. Вони також періодично допомагають з дуже складними випадками.

Святослав Павлюк розповів, що ГО «Львівський лицар», яка займається доставкою оптичних приладів на фронт, привозить до Львова поламану оптику нічного бачення. Її передають львівські бригади. Пан Святослав її ремонтує. Нерідко використовує задля цього власні кошти.

— Відремонтував уже понад сто таких приладів, — каже волонтер. — Іноді поломка проста, яку можна усунути за годину-дві, а іноді потрібна заміна деталей, яких, на жаль, ніде немає. Тому прошу військових не викидати пошкоджені оптичні прилади. Якщо їх не вдасться відремонтувати, то можна використати під час ремонту їхні деталі.

«Ремонтувати оптику нічного бачення не навчає жоден навчальний заклад»

— Хто допомагає вам з ремонтом?

— Практично ніхто… Я зустрічався з викладачами НУ «Львівська політехніка». Є ініціативні викладачі, які готові долучатися до цього процесу. Як на мене, наші навчальні закладати мають з головою занурюватися у цю роботу. У час війни це дуже потрібно. Ремонтувати оптику нічного бачення не навчає жоден навчальний заклад, а тому навчитися цьому можна лише через особистий досвід. Я, наприклад, сам навчався. Але у 2014−2016 рр. було лише дві-три моделі тепловізорів, а зараз їх — десятки! Зокрема, й українського виробництва.

Але є такі моделі, щоб їх розібрати, потрібні спеціальні інструменти, які має лише виробник. У мене був випадок, коли я їздив в аеропорт, просив, щоб мені просвітили тепловізор на сканері, щоб побачити конструкцію апарату, і як його розібрати. Також мені донька допомагала, вона працює в комп’ютерній томографії, ми просвічували прилади, щоб побачити розміщення електронних елементів приладу нічного бачення, залитого компаундом. Бо технічної документації не існує. Іноді мені допомагає майстер з ремонту мобільних телефонів. До речі, такі майстри можуть сміло долучатися до ремонту тепловізорів, бо уміють працювати з дрібними електронними деталями. Від їхньої допомоги я б не відмовився.

— Чи велика є потреба у ремонті?

— Потік такої техніки з фронту наростає. Колеги з «Львівського лицаря» змушені відмовляти у ремонті, бо ми не справляємося з такою кількістю замовлень. Прилади мають багато механічних та осколкових пошкоджень, заливання водою. А деталей до них бракує… Єдиний виробник приладів нічного бачення, який має сервісну підтримку — у Литві, усі інші виробники практично не мають сервісу. Ми намагалися зв’язатися з американськими, китайськими, корейськими брендами, але їх сервіс недоступний, або треба чекати пів року… Крім того, перевезти американські деталі через кордон дуже складно (є купа обмежень на перевезення). Потрібні деталі можна привезти хіба що з Європи. Китайці у своїх моделях часто затирають наждаком ідентифікаційні дані мікросхем, такі деталі відповідно можна зняти лише з іншого неробочого приладу.

— Скільки «оптики» зараз на вашій кухні?

— На кухні я можу робити відносно прості ремонти. На сьогодні штук 20 оптичних приладів, які на різних стадіях ремонту. Є ремонт швидкий, а є марудний… Маю один тепловізор, який постраждав від вибуху, я його розбираю, він працює. Я його вшосте складаю, перестає працювати. У ньому вже перепаяно все, але поломку прибрати не вдається. Очевидно, що проблема у платі, тобто це складний ремонт. Без спеціалізованого обладнання такі поломки складно діагностувати. У такому випадку потрібна заміна приладу, який може зробити лише завод-виробник.

«Маємо створити у Львові спеціальну лабораторію, з фаховим обладнанням»

Час ремонту безпосередньо впливає на життя людей. З одного боку я не можу відмовити, а з іншого — робити більше, фізично не встигаю, хоча сказати військовим: «вибач, Андрію, я тут втомився, спати хочу» — теж язик не повертається… Тому маємо створити у Львові спеціальну лабораторію, з фаховим обладнанням, мікроскопами, паяльними станціями, щоб вчасно все ремонтувати. Тримати це все на кухні не можна. Для таких робіт потрібне майже стерильне приміщення (без пилу). Забезпечити це у квартирі досить складно. Наявність більшої кількості людей різко збільшить і кількість ремонтів, і перелік робіт, які можна виконувати. Усі рухомі елементи, наприклад, приціли, зношуються. Їх треба переточувати. Якщо я цього не можу зробити, контактую з киянами, віддаю їм, вони допомагають…