«Нас тримає віра у ЗСУ! Мріємо, щоб російська нечисть пішла з нашої землі»

Як живуть українці під тимчасовою окупацією? Журналістка «ВЗ» поспілкувалася з пані Оксаною, яка перебуває у Херсоні. Жінка каже, теперішнє життя нагадує їй серіал «Погані дороги» (екранізацію однойменної п’єси української письменниці й режисерки Наталії Ворожбит). Сюжет описує події, що відбуваються з українськими жителями та військовими на Донбасі, – на тлі російсько-української війни.

«У житті не могла уявити, що я на рідній Херсонщині опинюся в серіалі «Погані дороги», – каже пані Оксана. – Ні разу навіть не подумала про те, щоб поїхати з Херсона. Тому що я дуже люблю своє місто! І не хочу його покидати, коли йому важко... Таке відчуття, що над Херсоном попрацювала машина часу, яка повернула нас на 30 років назад! На те, на що російські окупанти перетворюють місто, без сліз дивитися не можна… 90-ті роки у всій красі. Тільки ще вулицями ходять озброєні окупанти, їздять «зетки». І ніхто не почувається у безпеці».

– У соцмережах я прочи­тала, що херсонців рашис­ти на вулиці змушують по­вторювати, що вони «великие и сильные», і що ми хоче­мо «жить с ними…». Того, хто відмовляється це говорити, можуть роздягнути й зали­шити на площі. Це правда?

– Я бачила це повідомлення. Зі своїми знайомими ми його обговорювали. Допускаю, що таке може бути. Утім, у Херсоні я такого не бачила. Але можу го­ворити лише про Херсон, а що відбувається в області... Там на­багато страшніше. Там росія­ни витворяють, що хочуть... А в самому Херсоні спокійніше. Тут рашисти намагаються зобража­ти зі себе «вежливых людей».

– У ЗМІ багато пишуть про державного зрадника Кова­льова з фракції «Слуга на­роду», який поїхав на окупо­вану частину Херсонщини і заявив про намір співпрацю­вати з окупаційною владою. Після цього його виключили з фракції, а прокурори пору­шили проти нього справу про держзраду…

– У того Ковальова й до війни не була кришталево чис­та репутація. Ми не здивовані. Пам’ятаю, він розмістив пост у Фейсбуці, що відбулася якась «нарада» з аграріями, де він зі своїми поплічниками та із за­ступником голови кремлівської адміністрації Кірієнком заяви­ли, що «росія тут назавжди»... Це їхній наратив, який вони по­ширюють. Нещодавно вони у Го­лій Пристані (це місто за 40 км від Херсона) захоплювали місь­ку раду… Херсон окупанти по­чинають сильно «закручувати» протягом останнього тижня. У нас немає зв’язку, Інтернету. Ми у певній ізоляції. Люди ходять містом і шукають Wi-Fi.

– Так виглядає, рашис­ти будь-що намагаються пе­ретягнути херсонців на свій бік…

– Важко сказати, який у них у Херсоні сценарій. Можливо, кримський… Є інформація, що вони викрали близько 600 лю­дей, посадили їх «на підвал» і катують. Вони викрадають атов­ців, представників Тероборони, активістів, журналістів. Якщо люди виживають після цього, то не хочуть розповідати про те, що з ними робили. Бо їм дуже страшно…

– А чим окупанти займа­ються? Тиняються містом?

– Останнім часом жорстко взялися за місцевий бізнес. Тоб­то «віджимають» його. Напри­клад, на будівлі мережі аптек вивісили оголошення, що «влас­ники мають з’явитися за такою-то адресою – перереєструва­ти свій бізнес». Окупанти хочуть, щоб представники херсонсько­го бізнесу платили податки ро­сії. У бізнесменів не дуже багато вибору. Якщо не погоджуються на ці умови, їх закривають. А ра­шисти через Крим завозять сво­їх людей на їхнє місце… Зага­лом у місті залишилося відсотків сорок херсонців. Намагаються якось виживати... Для виїзду з Херсона не було за весь час жод­ного «зеленого коридору». Люди виїжджали під обстрілами. На свій страх і ризик. Не погоджу­валися співпрацювати з окупан­тами. Херсонці на 90% показали свою проукраїнську позицію. Не­зважаючи на те, що Херсон – на 90% російськомовне місто. Але не проросійське!

На Херсонщині багато років працювали агенти фсб, колабо­ранти, які докладали керівництву рф, що «Херсон – це проросій­ське місто». І коли вони заходи­ли сюди, то були упевнені, що їх будуть зустрічати з квітами. Коли збиралися багатотисячні мітин­ги проти рашистів під гаслами «Херсон – це Україна», вони були здивовані: «Ну як це так?!». Ми поламали усі сценарії, які вони запланували. У місті організо­вували проукраїнські мітинги, люди чинили і продовжують чи­нити спротив. Ми зриваємо їхні триколори, фарбуємо місто у си­ньо-жовтий колір. Усі стовпи, бу­динки, усюди написи: «Херсон – це Україна», «Віримо в ЗСУ». Вони казали, що «ми асвабадітє­лі». Проте люди не були готові до такого «асвабаждєнія». І росіяни реально не знали, що робити!

Але з часом активна частина людей, які протестували, виїха­ла. Заради власної безпеки. Ті, хто залишився, я не хочу нікого образити, – більш пасивна час­тина населення. Я себе такою не вважаю, але що можу зро­бити, коли ціле місто озброєних військових? Голими руками я з ними нічого не вдію. Є така дум­ка, що сам Херсон їм особливо не потрібен, їм потрібна область – там Північнокримський канал, звідки йде вода в Крим. Крадуть зерно, овочі, фрукти… Усе кра­дуть! Награбоване вивозиться до Криму.

– А зараз дніпровська вода до Криму йде?

– Так. Щоправда, я чита­ла, що там дуже складні меха­нізми. Вони не зовсім правиль­но все підключили. Вода – одна з основних їхніх цілей... Оку­панти продають російські «сім­ки», бо українського зв’язку не­має. Де-не-де пробиваються невеликі провайдери Інтерне­ту. «Волю» й «Укртелеком» вони відключили. Тому мешканці зму­шені купувати російські «сімки», бо зв’язок з рідними, особливо в області, де йдуть бої, це важ­ливо. Я, наприклад, принципо­во цього робити не хочу. Бо щоб купити російську сім-карту, по­трібно залишити паспортні дані. Таким чином вони збирають ін­формацію про тих, хто залиша­ється у місті. Мені розповідали, що херсонцям телефонують на оці російські номери з росії та з’ясовують, як херсонці став­ляться до рф.

– Коли почався наступ на Маріуполь, мера міста Бой­ченка одразу вивезли на без­печну територію. Мовляв, у таких умовах міський голова неефективний... А яка ситуа­ція з мером Херсона?

– Мер Ігор Колихаєв залиша­ється у місті. І для нас це дуже важливо. Від його присутнос­ті стає спокійніше. Особисто мені. І він постійно підкреслює, що залишиться з херсонця­ми до кінця! Колихаєв займа­ється виключно комунальним господарством. Хоча деякі ко­лишні нардепи кажуть: «Навіщо прибирати окуповане місто?!». Але ми тут живемо. Сміття ви­возиться, місто прибирається, трава коситься. Вода, газ, світ­ло є. Окупанти не будуть цим займатися. Їм все одно, в яких умовах живуть херсонці. Кому­нальні служби працюють. Цим всім керує наш мер Колихаєв. Він тримав український прапор стільки, скільки міг. Уже біль­ше трьох місяців місто в окупа­ції… Два місяці мер працював у міській раді. Її будівлю вони спо­чатку не чіпали. Наприкінці квіт­ня рашистам все це набридло, вони усіх працівників разом з мером вигнали. Зараз працює дистанційно, але працює.

– Була інформація, що ро­сіяни хочуть створити «хер­сонську народну республіку». Потім начебто хотіли приєд­нати Херсон до рф... А зараз що вони створюють?

– Мені здається, вони самі не знають, що з нами робити. По­стійно переносять дати так зва­ного референдуму. 13 березня – День звільнення Херсона від німецько-фашистських загарб­ників. У цей день хотіли ство­рити «хнр», але понад 10 тисяч херсонців вийшли на проукраїн­ський мітинг проти цього. Потім заявили, що перенесуть той «ре­ферендум» на середину літа. По­тім сказали, що проведуть його восени. То вони хочуть приєдна­ти Херсонську область до Криму, то зробити Херсонщину окре­мим федеральним округом ро­сії. Насильницьким шляхом, звісно, вони можуть це зробити.

У місті росіяни постійно ство­рюють аварійні ситуації. Їздять на своїх «тиграх», «уралах», «бе­теерах». Правила дорожнього руху для них не діють, їздять як хочуть. Якщо під колеса «тигра» потрапляє машина, вони її пере­їжджають. У місті вже було кіль­ка аварій зі смертельними на­слідками. Немає зв’язку, навіть «швидку» не можемо викликати.

– Я читала у соцмережах, що рашисти привозять про­дукти у Херсон з росії.

– Крім українських овочів, фруктів, молока, м’яса, які ви­робляють на Херсонщині, про­дукти майже всі російські. Їх за­возять через Крим. Українські продукти росіяни не дозволя­ють завозити. Вони тут ще й «бізнесом» займаються – «да­хують» торговців. Так звані вій­ськові-бізнесмени.

– Чи захоплюють окупанти порожні квартири?

– Можливо, я не знаю. Жи­вуть окупанти у різних місцях. Базуються в інтернатах, напри­клад. Деякі рашисти намага­ються подружитися з херсонця­ми. Пропускають у черзі… Але яка може бути довіра до армії вбивць?! Ми всі розуміємо, що просто команди «фас» іще не­має. Поки що по вулиці мож­на ходити, вони нас не чіпають. Коли буде команда “фас”, бу­демо ховатися... У них по місту блокпости, автівки перевіряють. Чоловіків роздягають, шукають патріотичні татуювання. Переві­ряють телефони. Громадським транспортом безпечніше пере­суватися, ніж власним авто.

– Відколи у нас з’явилася полуниця з Закарпаття, весь час згадую Херсон. Ціна на ягоду не падає, її досі прода­ють по 70-100 гривень за кі­лограм. Немає конкуренції, от ціна й тримається...

– Нашим фермерам дуже важко вивезти полуницю за межі Херсонщини. Уся наша по­луниця або в області, або в Кри­му. Зараз полуниця по 20-25 грн. Її багато, половина пропа­дає. Рашисти від’їлися на нашій полуниці на все життя. Її забира­ють у фермерів на блокпостах. Наші фермери знають, якщо по­ловину їм не віддадуть, полуни­цю у них відберуть. Така сама ситуація буде з помідорами і з кавунами… На жаль.

Хтось боїться, що коли ЗСУ звільнятимуть Херсон, то у місті будуть руйнування. А я найбіль­ше боюся, що все залишить­ся так, як зараз. Ми не хочемо бути росією, «хнр», чи ще чи­мось. Херсон – це Україна! Єди­не, що нас тримає, – віра у ЗСУ! Хочемо, щоб ця нечисть пішла з нашої землі. Чи вони втечуть, чи їх уб’ють – нам все одно. Мож­ливо, на заході України не усі розуміють, що відбувається на окупованих територіях. Мій су­сід проходив онлайн-співбе­сіду з львівською компанією. І перше питання, яке йому зада­ли: «А правда, що в Херсоні під­тримують росію?». Нас це дуже ображає. Бо ми не підтримуємо росію! Ми за Україну! І ми всі­ма силами намагаємося чинити опір окупантам.