Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Вона була якоюсь мірою святою, «дитячою феєю»

Не стало відомої львівської художниці Вікторії Ковальчук

Ця тендітна жінка з «хіповою» стрічкою на лобі й розкішним довгим волоссям навіть у літньому віці притягувала до себе зацікавлені погляди. Вікторія Ковальчук, львівська художниця, мереживна графіка якої завжди випромінювала добро і оптимізм. Тим, хто був знайомий із нею особисто, відкривався цілий світ непересічної, трепетної душі мисткині.

4 квітня, на Великдень за Григоріанським календарем, Львів облетіла трагічна звістка — Вікторія не впоралася з без­жальною коронавірусною хво­робою і відійшла в інший світ. За дві години до цього зупинилося серце її 92-річної мами, яка та­кож лежала в реанімації з коро­навірусом…

Мало хто знає, що саме Ві­кторія Ковальчук є автором ло­готипу нашої газети — «Високий Замок». Це її ідея — зробити ак­цент на літері «А» у слові «За­мок». Також вона створила спеціально для логотипу графічний силует Львова. Згодом цю ідею силуету міста багато хто вико­ристовував…

Останній раз ми спілкували­ся з Вікторією Ковальчук у неї в майстерні. Вона тоді борола­ся за честь колег, яких неспра­ведливо виключили зі Спілки ху­дожників. Це було так природно для Вікторії — захищати скрив­джених. Художниця працюва­ла у типовій для львівських мит­ців напівпідвальній майстерні, її робоче місце, зі столом і моль­бертом, було на спеціальному подіумі. Ніби на піднесенні… І цей незначний штрих додатко­во підкреслював її повсякчас­ну піднесеність над звичайним, «побутовим» світом. При цьому ніколи не була «зірковою», на­впаки — надзвичайно простою і скромною. Коли я сказала, що захоплююся її роботами, запе­речила: «Та що ви! Я собі так не подобаюся!».

Ще один талант Вікторії від­крився для мене кілька років тому, під час презентації кни­ги її сина Віталія Надашкевича, громадського діяча, юриста, пу­бліциста. Вона як професійна актриса читала свої власні емо­ційні й авангардні вірші. Її зазви­чай тихий голос раптом піднісся і розносився несподіваним кре­щендо над притихлим залом…

Віталій поділився з «ВЗ» спо­гадами про свою найріднішу.

«Мама була дуже світлою лю­диною, якоюсь мірою святою, — згадує син Віталій. — Для неї гроші, користь, титули, мирські блага були нічим. Любила лю­дей, особливо дітей, для яких творила чудовий казковий світ. Вона хотіла приносити людям добро і щастя. Що й робила. Та­кою залишиться у пам’яті. Об­рази маминих творів — дитячі, світлі. Вона оточувала себе цим світом. Була «дитячою феєю». Мама була правдолюбцем, до­помагала знедоленим. Як ілю­страторка зробила найкращий в Україні проєкт української абет­ки. На її «Букварі» виросло ціле покоління. Книга мала дев’ять перевидань, вийшла загальним накладом 200 тисяч примірни­ків! Друга епохальна її праця — «Український стрій». Мама дуже любила етнику, їздила по селах, їй витягали зі скринь взірці ста­ровинного одягу. Вивчала його у музеях. Створила унікальну серію робіт, в якій показано на­родні строї з усіх регіонів Укра­їни. Книга шість років «шукала свого видавця». Вийшла у 2000 році ексклюзивним тиражем. У 2001 р. була визнана найкра­щою книгою року в Україні. Ми з мамою мали плани — зроби­ти виставку оригіналів цих робіт. Коли мами вже немає, я продо­вжу її справу, і цю виставку зро­блю.

Син Вікторії Віталій написав: «Уже в лікарні моя кохана мама створила цю картину».
Син Вікторії Віталій написав: «Уже в лікарні моя кохана мама створила цю картину».

Крім того, що мама була в першу чергу художницею, була й літераторкою. Писала з ди­тинства. У підлітковому віці їй випала нагода показати своє оповідання знаній українській письменниці Ірині Вільде. Віль­де сказала: «Ти будеш пись­менницею або поетесою». Від­тоді мама все життя писала, була учасницею неформаль­ного об’єднання поетів «Пара­солька на п’ятьох». Було вида­но кілька спільних поетичних збірок. Творила у різних жанрах — крім поезій, були казки, нове­ли, оповідання й притчі. Коли я був маленьким, не любив ті притчі, бо вони були сумні й розчулювали мене до сліз. Та­кож у неї були дуже авангард­ні вірші на різні суспільні теми. Вони дещо подібні до поезій ві­домого львівського поета Збіг­нєва Герберта. Коли зараз пе­реглядаю її дитячі фотографії, бачу якийсь сум в очах. І цей сум вона пронесла через все своє життя"…

Довідка «ВЗ»

Вікторія Ковальчук — художниця-графік, ілюстраторка, дизайнерка, літераторка. Народилася 1954 року у Ковелі (Волинська область) у сім’ї службовця і лікарки. Любов до малю­вання проявилася у дівчинки з ран­нього віку. 1978 року закінчила Львів­ський поліграфічний інститут ім. І. Федорова. Працювала у львівських вузах і видавництвах. Але більшу час­тину життя була «вільним художни­ком», творила для вітчизняних і за­кордонних видавництв. Оформила близько 200 книжок різних жанрів, серед них — понад 30 книг для дітей.

Схожі новини