Не можна на беззаконня відповідати авторитаризмом

Не встигли українці переварити результати місцевих виборів, як на їхні голови звалилося скандальне рішення Конституційного Суду, який скасував як «надмірну» кримінальну відповідальність політиків і чиновників за неправдиве декларування доходів і майна. По суті, зробив їх безконтрольними. Цей же суд заборонив Нацагентству з питань запобігання корупції (НАЗК) аналізувати подані декларації, що, крім іншого, заблокувало перевірку новообраних керівників місцевої влади на доброчесність і їх вступ на посади. Тим самим вердикт КС спровокував майбутню безкарність можновладців, відтак зробив вкрай вразливою до беззаконня систему управління у державі. Більше того — на рівному місці породив нові загрози національній безпеці.

Через запалене зелене світло для корупції Укра­їна ризикує втратити між­народне фінансове донорство, економічну, військову та інші до­помоги. Цілковито втратити до­віру у наших західних партнерів, що серед іншого призвело б до втрати безвізу, без якого сво­го життя наші громадяни вже не уявляють. Як наслідок — в умо­вах світової економічної кризи, пандемії, війни Україна може опинитися на межі колапсу. Чи адекватно центральна влада зреагувала на ці виклики?

Вердикт КС, ухвалений на подання 48 народних депутатів від проросійської партії «Опо­зиційна платформа — За жит­тя» і олігархічної «За майбут­нє», спричинив ефект вибуху бомби. На виконання цього рі­шення НАЗК закрило доступ до е-декларацій. У НАБУ заяви­ли про скасування 110 кримі­нальних справ, в яких фігурува­ли недоброчесні функціонери. У суспільстві стали говорити про диверсію проти держави. По­чали з’являтися «майданні» на­строї. Аби запобігти небажано­му розвитку подій, президент Володимир Зеленський термі­ново скликав закрите засідання РНБОУ. За його підсумками гла­ва держави скерував до парла­менту невідкладний законопро­єкт «Про відновлення суспільної довіри до конституційного су­дочинства», який передбачає звільнення суддів КС, які вине­сли «неправосудне рішення» в «умовах конфлікту інтересів», а також відновлення електронно­го декларування.

Ініціативу президента експер­ти, юристи оцінили як політич­ну, а не правову, адже ні Консти­туція, ні закон не дозволяє главі держави відправляти суддів КС у відставку. У партії «Слуга наро­ду» заспокоювали: мовляв, рішу­чий крок президента позитивно оцінили в Європарламенті, його було погоджено із послами Ве­ликої сімки. Однак насправді реакція Заходу виявилася пря­мо протилежною. Євродепута­ти, які займаються питаннями України, категорично проти іні­ціативи президента Зеленсько­го розпустити нинішній склад Конституційного Суду. «Не мож­на вилікувати антиконституцій­ні ухвали Конституційного Суду антиконституційними заходами Верховної Ради», — вважає єв­родепутат Міхаель Галер. Голова Венеціанської комісії Джанні Бу­кіккіо та президент GRECO (ор­ган Ради Європи з антикорупцій­ного моніторингу) Марін Мрчела теж угледіли порушення україн­ської Конституції у законопроєк­ті Зеленського. У листі на адресу голови Верховної Ради Дмитра Разумкова вони застерегли вла­ду від обраного ним способу дій.

Одностайною у своєму не­гативному висновку щодо дій Банкової була внутрішньоукра­їнська опозиція до Зеленсько­го, зокрема «Європейська Со­лідарність», «Голос». Лідери цих політсил заявили, що в діях пре­зидента простежуються автори­тарні замашки, бажання через призначення слухняних суддів КС сконцентрувати владу у сво­їх руках. І наголосили: на некон­ституційні рішення КС не можна давати таку ж неконституційну відповідь, треба діяти виключно у правовому полі.

Попри довірливу розмо­ву господаря Банкової у рід­ній фракції, далеко не всі її чле­ни стали на бік президента. А у профільному комітеті не стали розглядати президентський за­конопроєкт (секретар коміте­ту Кабаченко назвав його «не­конституційним»), а підтримали варіант закону про відновлен­ня е-декларування від спіке­ра В Р Дмитра Разумкова, який вважають найбільш компро­місним. 226 народних депута­тів підписалися під зверненням до 11 суддів КС, які підтримали скандальне рішення, з пропози­цією добровільно скласти свої повноваження — і тим самим ви­вести проблему із тупика…

Допомогти українській вла­ді вийти із конституційної кри­зи взялася згадувана уже Вене­ціанська комісія. Устами свого керманича Джанні Букіккіо вона запропонувала президенту про­вести експертизу ситуації, що склалася. Офіційний Київ на таку пропозицію пристав. Тож «рубання з плеча», до якого хо­тів вдатися Зеленський, можли­во, не буде.

«Пропозиція будь-яким способом розігнати Конституційний Суд видається шкідливішою, ніж саме рішення КС»

«Клінч» між КС і президентом — очима голови правління Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка

— Ситуація неоднозначна. Ми навіть у нашому Центрі спере­чаємося-сваримося між собою, щодо того, де зрада, де більша загроза: у Конститу­ційному Суді чи в офісі Зеленського? — каже пан Ігор.

— І якого висновку дійшли? Яка думка превалює?

— Нема достовірних фактів, які могли б переконати одних чи інших…

Як на мене, останнє рішення КС є дуже слабким з огляду на його обґрун­тованість. У своєму рішенні Суд вийшов за межі вимог конституційного подання народних депутатів, чого КС робити не дозволено. Це порушення закону. Чому судді на це пішли, я так і не почув чітко­го пояснення. Під час прямого телеефіру я запитав про це суддю-доповідача Слі­денка. А він відповів, що не може зрозу­міти мого запитання. Сказав, що воно — некоректне…

У своїх «окремих думках» двоє суд­дів КС, Сергій Головатий і Василь Лемак, так само критично прокоментували скан­дальне рішення. Це дає підстави говори­ти, що воно ухвалено з порушенням за­кону. Воно породжує багато правових наслідків для системи боротьби із коруп­цією, її запобіганню.

Зараз багато хто каже про свідому ан­тидержавну діяльність Конституційного Суду, яку, мовляв, надалі треба унемож­ливити. І пропонує внести зміни у закон про КС, прописати обов’язковий кворум із 17 його членів, який би завадив ухва­лювати наступні «шкідливі» для держа­ви рішення. Мені така ідея видається пе­регином. Так, у КС є 4−5 суддів, відомих своєю «не дуже продержавницькою» по­зицією. Але я не можу повірити, що у КС існує якась змова, що там є десяток «ку­плених» суддів, які свідомо виконують антидержавну роль, або, як можна почу­ти з наших верхів — «є керованими із кра­їни-агресора». Така підозра може сто­суватися двох-трьох-чотирьох суддів, не більше. Тому пропозиція будь-яким способом розігнати Конституційний Суд мені видається набагато шкідливішою, ніж саме останнє рішення КС. На жаль, на таку позицію пристав президент Зе­ленський. І вніс відверто неконституцій­ний законопроєкт. Представник глави держави у К С Веніславський під час те­леефіру прямо сказав: ну, ви розумієте, проти екстраординарних випадів треба боротися екстраординарними метода­ми. Іншими словами, проти неконститу­ційних дій треба діяти такими ж некон­ституційними діями…

Це глухий кут! У жодному разі не мож­на підтримувати законопроєкт, запропо­нований президентом. Він спровокує но­вий виток неконституційних дій. Рано чи пізно все це треба буде комусь розгріба­ти.

— А як варто було б чинити у цьому конфлікті?

— Слід внести зміни у закон про запо­бігання корупції — щоб мінімізувати втра­ти, яких зазнала вся система боротьби із корупцією через рішення КС. У чому тут справа? КС обґрунтував неконституцій­ність цілого ряду положень антикорупцій­них законів тим, що вони поширюються у тому числі і на суддів. Це, мовляв, супер­ечить принципам незалежності судової влади. Є твердження, що КС мав ухвали­ти рішення про те, що ці положення не­конституційні тільки щодо суддів. Я, чес­но кажучи, не розумію, як таке можна було ухвалити. З юридичної точки зору, це не­можливо, бо є конкретне подання, в яко­му містилося прохання визнати неконсти­туційним певний пункт. Не можна сказати, що цей пункт є неконституційним щодо Івана, Петра чи Степана, щодо суддів — але є конституційним щодо інших. Так рі­шення не ухвалюють. Ним потім немож­ливо керуватися на практиці. Пункт або діє, або не діє!

Щоб вийти із цієї ситуації, треба вне­сти зміни у закон, розмежувати регулю­вання всіх цих пунктів. Тобто фактично відновити всю систему антикорупційних органів щодо політиків, державних служ­бовців, керівників органів місцевого са­моврядування. А суддів поки що залиши­ти у стороні.

Інша потреба — вдосконалити закон про Конституційний Суд з тим, щоб добір суддів у цей орган був більш фаховим, прозорим. Я спілкувався із кількома ко­лишніми суддями КС і запитував, чому їхні колеги ухвалили таке слабо аргумен­товане рішення. У відповідь почув, що ці судді працюють у… цейтноті. І що у них, мовляв, не вистачає компетенції гра­мотно виписувати рішення. Мої співроз­мовники казали: ми добре знаємо цих людей, лише 4−5 з них здатні щось про­дукувати, решта — переписують з листоч­ка на листочок.

Якщо це справді так, то треба суттєво вдосконалити закон про КС, прописати якісний добір його членів.

А загалом в Україні треба провести комплексну судову реформу. І в основу основ поставити нагляд за доброчесніс­тю суддів, запобігання корупції у судовій владі. Цього досягати треба окремим за­коном.

Усі ці заходи допомогли б виправити правову ситуацію, яка виникла у зв’язку з рішенням КС. Дали б змогу зробити крок вперед у розвитку нашої держави, а не крок назад.

— Але ж на все це потрібно хмару часу…

— Так, але іншого виходу немає.

Антикорупційне законодавство мож­на було б відновити швидко, уже цього тижня. Для цього не було жодних техніч­них перешкод. Відповідний законопро­єкт Мін’юст запропонував ще минулого четверга. Свої пропозиції були у народ­них депутатів. Профільний парламент­ський комітет мав би вибрати із цих про­позицій найкращі.

По інших кроках складніше — з огляду на великий набір ідей і відсутність най­більш оптимального варіанта. Тому вар­то було би зібрати робочу групу при Ко­мітеті чи при Мін’юсті. Але в жодному разі — не при Офісі президента. Бо все, що там утворюється, — мертвонародже­не, негативне.

— Якщо ж у парламенті знайдуть­ся голоси за президентський законо­проєкт про відставку суддів КС — до яких наслідків це може призвести?

— У нас багато «активістів-антикоруп­ціонерів» на кшталт Віталія Шабуніна пра­цюють на те, щоб сформувати громадську думку (у тому числі — на Заході) про те, що Конституційний Суд України — страшний злочинець, і тому його треба ліквідувати будь-яким способом. При цьому Шабунін співає дифірамби президенту Зеленсько­му — за те, що той, мовляв, проявив муж­ність, внісши законопроєкт про відставку суддів КС. Мені в голову не вкладається, у чому тут «мужність». А от те, що є негатив — це точно. Якщо у цьому команда пре­зидента досягне успіху, Захід може «ви­словити стурбованість». І на цьому наша співпраця з ним може завершитися. А на північному сході водночас говоритимуть про «державний переворот». Робитимуть все, щоб розхитувати ситуацію в Украї­ні — аби ми були якомога слабшими і роз­діленими. А всередині нашої країни зна­йдуться 45 народних депутатів, які із цим «революційним» законом Зеленського бу­дуть незгодні, які зроблять відповідне по­дання у чинний Конституційний Суд. А він винесе рішення про неконституційність закону Зеленського. Як наслідок, ми ма­тимемо два Конституційні Суди. Одні ви­знаватимуть рішення одного, інші — дру­гого. Буде безлад. А це саме те, що хоче бачити в Україні Кремль.