«Казаки» – загроза для міжнаціонального миру в Криму

До нарядів поліції планують приєднати місцевих козаків і представників «самооборони». «Для цього необхідно укласти тристоронній договір між нашою організацією, поліцією і адміністрацією міста», — сказав Вадим Іловченко, якого називають отаманом «Кримського козачого округу». Це рішення пояснюється не тільки турботою окупаційної влади про спокій містян, але, головним чином, тим, що звичайні сили окупаційного правопорядку, які теж чималі, не справляються в боротьбі зі злочинцями, і кількість правопорушень та тяжких злочинів постійно зростає. Існує вже загроза спокою міста.

Голова підконтрольної Кремлю адміністрації Сімферополя Олена Проценко наголосила на необхідності роботи патрулів у вечірній і нічний час в центрі міста і в паркових зонах.

Де взялися в Криму «казаки» і хто вони такі? Як твердять історики, козаки в Криму, якщо хто і пам’ятає, — то це були українські мешканці Запорізької Січі, які навідувалися до Криму за визволенням ясиру чи в часи Богдана Хмельницького для спільних походів проти поляків. В самому ж Криму козаки ніколи постійно не мешкали, господарства не вели, не вважали півострів своєю вотчиною.

І ось раптом ще в 90-х роках заговорили в Криму про «казаков», які в чорних здоровенних хутряних папахах, в бурках і бекешах з нагайками стали з’являтися на вулицях Сімферополя. Як стало відомо, з нагайками та собаками вони охороняли «першого президента Криму Юрія Мєшкова». І ця сцена нагадувала фантастичний водевіль — попереду крокував «президент» з дипломатом в руках, і, як він сам стверджував, у пальті, позиченому для поїздки на зустріч з президентом України Кравчуком, поряд кілька його функціонерів теж з портфелями, а за ними зграя «казаков» з собаками і нагайками напоготові. Як згодом з’ясувалося, «казаки» були рекрутовані в Крим з Краснодарського краю, з Дону, а також підтягнуті залишки проросійських козаків з Запоріжжя. Всі вони притримувались різних концепцій про козацтво, сповідували різні ідеології та «релігії», одягали різноманітний одяг, самі собі присвоювали військові звання, самі шили погони і однострої. З ними було пов’язано кілька гучних скандалів зі злочинами, присвоєнням повноважень, насильством, і загалом вони заслужили у кримчан «почесне» звання ряжених.

І головне — вони стали протиставляти себе кримським татарам, виставляли свої наряди, як противагу, на мітингах кримських татар та стали публічно погрожувати їм за вимоги повернення прав депортованих. І тоді меджліс кримськотатарського народу висунув вимогу до влади: або припинити діяльність «казаков», або ж на противагу їм меджліс сформує загони аскерів. Тоді «казаки» притихли, але кожного разу після загострення обстановки вони знову виникали на арені публічної політики. Очевидно, що тодішня проросійська влада хоть і притримала «казачьє двіженіє», однак відмовитися повністю від послуг «бєсшабашних ряжених» не посміла. А коли з політичної арени Криму зійшов Мєшков, поступово притихли і «казаки», хоча час від часу все ж проголошували якісь заяви, чи декларації.

І ось в лютому 2014 року вони знову заполонили Крим. Як виявилося пізніше, коли зрозуміли, що їх підло обдурили, вони розповідали, що ще в Краснодарському краї їх вербували через козацькі організації в спеціальні загони, членам яких обіцяли, що «скоро ми підемо відвойовувати в України Крим, і потім будемо знову виселяти кримських татар, а вам віддамо їх будинки, і ви будете жити в Криму». Зрозуміло, що записалися найбільш легковірні та ніде не влаштовані, безсімейні, безробітні перекоти-поле.

Вони і влаштовували безлад в Криму в лютому-березні 2014 року — патрулювали вулиці, записувалися до «самооборони», били журналістів, проводили обшуки та здійснювали грабунки на вулицях Сімферополя й інших міст, били учасників мітингів, обшукували пасажирів поїздів, що приходили з Києва та Львова, загалом були на підхваті в окупантів. Однак згодом, замість надати їм будинки кримських татар, більшу частину «казаков» і «самооборонців» послали разом з Гіркиним воювати на Донбас, де більшість з них і отримали свої земляні домівки вже назавжди.

Загалом я пригадую, як «отаман» тодішніх «казаков» Антон Сироткін з групою таких же бандитів захоплював через вікно Незалежний кримський прес-центр та офіс «Центру журналістських розслідувань», а потім, сидячи за столом президії, давав прес-конференцію і розмахував нагайкою та розповідав, як би він нею бив «бандєровцев». Їх заслуги були помічені, і згодом окупаційна влада з тих, що залишилися, зареєструвала «казачью общіну», обіцяла надати земельні ділянки та умови для бізнесу.

Про сучасне «казачество» в Криму отаман військового козачого товариства «Чорноморське козацьке військо» (що підтверджує мілітарне спрямування козачих формувань -авт.) Антон Сироткін розповів:

«Це, безумовно, патріотичне виховання молоді та повернення традиційного укладу життя і культури. Починаючи з 1991 року, відродження козацтва йде найактивнішим чином, і Крим не став винятком. У 2014 році козаки природним чином задумалися про те, що робити далі: як будемо розвиватися, під яким началом? Було прийнято рішення про те, що необхідно формувати своє військо, об'єднувати всі існуючі в республіці громадські організації в одну структуру — військове козацьке товариство … При цьому козацьке середовище намагалися розколоти, вводили в нього так званих ряджених заради дискредитації. З'являлися генерали, абсолютно незрозумілі форми. Сьогодні підхід зовсім інший, козаки активно очищаються від ряджених, і генералів вже немає».

І ось Росія сама з її поліцією, Росгвардією, спецслужбами, вже не справляється з ситуацією в Криму. Тому вирішила знову долучити «казаков» до мілітарних справ. Видання «МБХ медіа» повідомило з посиланням на проект федерального бюджету на 2021 рік та плани на 2022−2023 роки, що уряд Росії вирішив в найближчі два роки збільшити фінансування Всеросійського козачого товариства. Якщо в 2020-му російська влада виділила козакам 62,8 мільйона рублів субсидій, то в 2021-му запланували 69,7 мільйона, а у 2022-му — 71,4 мільйона рублів.

Як відомо, Всеросійське козацьке товариство було створене в листопаді 2019 року указом президента Росії Володимира Путіна. В його склад увійшли 11 військових козацьких товариств. У списку завдань цієї організації значиться і участь «у вирішенні державних і муніципальних завдань».

Десь з тиждень тому кримські ЗМІ повідомили, що в «Союз козацької молоді Росії» влилися представники анексованого Криму. З'їзд провели в форматі відеоконференції за участю представників всіх військових козацьких товариств Росії. Йшлося про «культурне, духовно-моральне, патріотичне виховання козачої молоді».

Нещодавно радіо «Крим.Реалії» звернулося до історії Кримського козацтва, і в передачі Сергія Лащенка проросійський активіст з Криму, отаман громадської організації «Кримське козацтво» Сергій Акімов висловив думку, що «справжні козаки — вільні люди і не повинні обслуговувати потреби держави». Він каже, що «Сьогодні у нас і так є кому захищати батьківщину — це армія, поліція і воєнізовані структури. Козаки повинні більше займатися культурою, розвитком і всім, що належить згідно із козацькими традиціями. Якщо порівнювати періоди до і після 2014 року, то при Україні козаки були набагато більш згуртованими, тоді зареєстрували 42 організації. На кінець 2018 року їх було вже 127, але це не означає, що козаків стало більше. Зараз до козацтва ставлятся так: або ви йдете на військову службу, до реєстру, або ви просто „ряжені“. У Криму вже все переплуталося, причому чистокровних козаків тут одиниці. Десь три чверті тих, хто був козаком при Україні, познімали форму і не проявляють себе. На Покрову — найбільше козацьке свято — у нас ніде нічого не проводили. Зібралося п'ять-шість чоловік, не більше».

За оцінкою Сергія Акімова, принаймні половина російського козацтва складається з так званих ряджених. «Генерали» і «генералісимуси» нікуди не поділися, просто за ці п'ять років багато старійшин померло. Що стосується створення «Союзу козачої молоді Росії» — це рух, навіть не громадська організація. Мабуть, таким чином хочуть відзвітувати за роботу, щоб отримати якісь гроші. Це показуха. Назвали цифру в 20 тисяч учасників — це нереально, навіть якщо брати всіх підряд.

«Мене більше хвилюють козачі патрулі в Криму — це явне порушення закону. Вони навіть не дружинники. На допомогу таким патрулям зазвичай дають поліцейського, і це їх прикриває, але якщо щось трапиться, якщо козаки щось зроблять під час затримання, то сядуть, як звичайні громадяни. Згідно із законом вони ніхто…» -заявив Сергій Акімов. Він переконаний також, що козаки не повинні застосовувати нагайки проти цивільних — як деякі з них це робили під час протестів в Росії, та і в Криму також.

Звідки пішло козацтво? Російський історик Борис Соколов розповідає про історію козацтва: «Козаки з'явилися в 16-м столітті в Запорізькій Січі і на Дону. Це були люди, які тікали від феодальної залежності в гирла річок Чорного моря і створювали там свої вільні громади. Потім від запорізьких та донських відгалузилися волзькі козаки, які воювали з Астраханським і Казанським ханством. Коли вони були анексовані Росією, козаки продовжували грабувати і татарських, і російських купців. В результаті їх відправили завойовувати для царя Сибір, а причорноморських — на війну з турками, з татарами. У 18-му столітті вони стали осідати, потім Кримське ханство приєднали до Росії, і запорожців переселили на Кубань. Загалом, це були такі нерегулярні війська. Уже в 19-му столітті козаки були анахронізмом, зате в Громадянську війну після 1917 року вони фактично проголосили себе субетносом, окремим від Росії…»

Влада використовувала «казаков», в основному, як військову силу. Але якщо в Україні ще за Гетьманщини козацтво було державним військом, ба навіть формою самої державності України, коли гетьман очолював і державу, і козацтво, то в Росії «казачество» зазнало багато трагедій, і навіть під час Другої світової війни воювало на боці німеців. «Казаки» навіть створили на Кубані свою державу — Казакію.

Борис Соколов: «У 1936 році в Червоній армії стали відроджувати червоні козачі частини, а „білі“ „казаки“ виступили на стороні Третього Рейху. Вони втекли в Європу, але союзники видали їх СРСР. Отаманів стратили, інших відправили в табори. Однак ці люди ніколи не були радянськими громадянами, тому звинувачувати їх у державній зраді досить складно. У 2014 році Росія реанімувала козацтво під час анексії Криму та війни на Донбасі — і це не етнічні козаки, не нащадки історичних козаків. Мені здається, це штучне явище, ближче до якогось шоу. „Казаков“ завжди використовували для воєн з прикордонними народами. З ким вони зараз збираються воювати в Криму? Навряд чи з Туреччиною…»

Українська правозахисниця, керівниця Центру громадських свобод Олександра Матвійчук розповіла, що «козаки зіграли помітну роль в мілітаризації й інформаційній війні, яка ведеться Кремлем в останні роки. У ЗМІ всіляко підкреслювалася багатовікова історія козацтва — до якої насправді ці люди не мають ніякого відношення. Особисто я розслідую участь так званих козаків у військових злочинах і злочинах проти людяності, які були зафіксовані міжнародними правозахисними організаціями в 2014 році. Їх діяльність в Криму і на Донбасі вимагає окремого вивчення, і відомості про ряд епізодів вже передані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. В цілому ж козацтво для Росії — один з інструментів мілітаризації Кримського півострова. Адже це не тільки будівництво військової інфраструктури, але і мілітаризація свідомості. У козаків в цьому своя роль».

Є ще один аспект проблеми. Росія формує «казачьі» загони за етнічною ознакою. І хоч вони позиціонують себе «отдєльним субетносом», влада все рдно відносить їх до росіян. Тому будь-яка участь цих загонів у конфліктних ситуаціях, як придушення мітингів, просте чергування, погрози на вулицях, залучення до відповідальності, зовні виглядає як міжетнічний конфлікт. Виходить, що суть цих конфліктів — це «казаки» проти кримських татар, або ж «казаки» проти українців. І коли влада сприяє «казакам», підлещуючись до них і вимагаючи служіння, ці дії однозначно сприймаються як антитатарські та антиукраїнські, бо по суті саме так воно і є. Тому будь-який розвиток «казачества» — це пряма загроза міжнаціональній злагоді в окупованому Криму. Однак окупаційна влада, здається, цим не переймається, бо вона тримається саме на мілітарній силі, а «казачество» сьогодні — це саме силовий фактор влади.

Микола Семена спеціально для «Високого Замку».