Два мільярди – на виборчі витрати, ще пів – у партійні каси...

Поки у Центрвиборчкомі підбивали підсумки парламентських виборів, у Нацагентстві з питань запобігання корупції (НАЗК) «партійні» гроші рахували. «Розрахункові» для політсил, котрі засідали у нинішньому парламенті. На прощання усі вони отримають свої мільйони з державного бюджету. А ті, які і до нової Верховної Ради пройшли, сидітимуть на щедрій пайці з коштів платників податків усю наступну парламентську каденцію. На додачу їм ще й витрати на виборчу кампанію з держказни компенсують. Ось тільки назвати успішним трирічний досвід державного фінансування партій в Україні язик не повертається. За цей час витрачені кошти так і не виправдали благородної мети, якою аргументували необхідність запровадження такого фінансування.

Лише уявіть: партія «На­родний фронт», яка після тріумфу на виборах-2014 примудрилася розтринька­ти свої рейтинги до позначки «нижче плінтуса» та навіть не потикалася ні на місцеві пере­гони-2015, ні на цьогорічні пре­зидентські і парламентські ви­бори, на виході з нинішньої ВР отримає 36,4 мільйона гривень! Цікаво, на що «розпишуть» ці кошти у «НФ»? На власний полі­тичний похорон? Чи, може, зно­ву Україну «тролінговими» біл­бордами з портретом Яценюка завішають, як це було під час минулої президентської кампа­нії (у такий спосіб «фронтови­ки» поспішали «тупо» витратити залишки ще не освоєних коштів із держфінансування, аби у по­дальшому без дотацій не зали­шитися)?

36,4 мільйона гривень — лише «квартальний» транш для «На­родного фронту». Річна сума, згідно з раніше оприлюдненою партійною бухгалтерією НАЗК, — 145 мільйонів гривень. На тепер вже перейменовану в «Європей­ську Солідарність» партію Пе­тра Порошенка у 2019-му «роз­писали» 143 мільйони (за третій квартал «ЄС» отримає майже 36 мільйонів). Замикає трійку «найкоштовніших» «Самопоміч», якій, крім основного фінансу­вання, нараховували ще й бонус за дотримання гендерних квот у списку. Вийшло майже 129 міль­йонів гривень річних, із яких на виході з Верховної Ради партія-лузер отримає 32 мільйони.

На мільйон менше «відхід­них» дістанеться «Опозиційному блоку» (передбачена для «ОБ» річна дотація — майже 62 міль­йони гривень). Партії Ляшка пе­репаде 12 мільйонів за квартал (за рік — 49 мільйонів), «Батьків­щині» — трохи більше як дев’ять мільйонів (37 мільйонів річних).

Загалом на держфінансуван­ня партій у 2019 році передба­чили 565,7 мільйона гривень. Це рекордна сума за трирічку, від­коли діють партдотації. Торік ви­трати склали 514 мільйонів гри­вень, у 2017-му — 442 мільйони, 2016-го — 391 мільйон. Ставки зростають через прив’язку до прожиткового мінімуму. Добре, хоч не до мінімальної зарплати, як це прописано у Законі «Про політичні партії». Інакше суми були б ще захмарнішими.

Хоча після цьогорічних пар­ламентських виборів казенні ви­трати на партфінансування і так зашкалюватимуть. А все тому, що до коштів на статутну діяль­ність додасться ще й виборча компенсація партіям, котрі по­долали прохідний бар’єр. Хто скільки спустив на виборчу агі­тацію (звісно ж, офіційно, без урахування тіньових оборотів), тому стільки і повернуть. Що­правда, витрати не повинні пе­ревищувати дозволений зако­ном обсяг виборчого фонду. А це — 90 тисяч «мінімалок», або ж, за нинішніми розцінками, — 376 мільйонів гривень. Тобто сумар­на максимальна сума компен­сації, на яку може претендува­ти виборча п’ятірка переможців, — майже два мільярди гривень.

Фінансування статутної ді­яльності партій наступного року потягне з бюджету май­же 566 мільйонів гривень. 90% цієї суми розділять не лише на партії, котрі пройшли до парла­менту (так було досі), а й на ті політичні сили, які набрали не менш як два відсотки голосів. Враховуючи результати парла­ментських перегонів, список «утриманців» розшириться зі шести до одинадцяти позицій. Крім прохідних «Слуги народу», «Опоплатформи — За життя», «Батьківщини», «ЄС» та «Голо­су», гроші з держказни пере­падуть також Радикальній пар­тії Ляшка, «Силі і Честі» Смешка, «Опозиційному блоку», «Укра­їнській стратегії Гройсмана», «Партії Шарія» та «Свободі».

За підрахунками аналітиків руху «ЧЕСНО», найбільшу пай­ку отримає «Зе!партія» — близь­ко 225 мільйонів гривень річних. «Двовідсотникам» же з хвос­та списку перепаде від 11,5 до 12,2 мільйона гривень.

«Гендерний бонус» (а це 10% від загальної річної суми на ка­зенне партфінансування) по­рівну розділять між собою лише дві партії — «ЄС» та «Голос». Над­бавка щедра — 56,5 мільйона гривень на двох. У підсумку ви­ходить, що партія Порошенка наступного року розживеться із держбюджету на 74 мільйони гривень, Вакарчука — на 62 міль­йони.

Що, крім сум дотацій, зміни­лося із запровадженням в Україні державного фінансуван­ня партій? Істотно — нічого. Чи стали партії достатньо незалеж­ними від грошових мішків? Ні. Та й про яке зменшення впливу олігархів на партійні структури можна взагалі говорити, поки вибори в Україні відбуваються за закритими списками?

Багато питань залишається і до якості законодавства, яке регулює питання державного партфінансування. Може, час підкоригувати ті положення, які дають можливість партіям зло­вживати державними кошта­ми, тринькаючи їх на сувеніри з партсимволікою чи такі захцян­ки, як, скажімо, орендований «броньовик» для вождів?

Зі «зрівняйлівкою» (набрав не менш як два відсотки голосів на виборах — на тобі державне фінансування автоматом) теж щось треба робити. Бо ситуація до абсурду доходить. Як з «Пар­тією Шарія»: відверто проросій­ська контора отримуватиме ко­шти з українського бюджету!