Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Чоловік – до ДУСі, дружина – у парламент...

У Верховній Раді можна міжфракційне об’єднання родичів створювати

Як і скільки не оновлювалася би Верховна Рада, одне явище у ній точно не переведеться. Це не прогульництво і не кнопкодавство, а родинно-сімейні підряди під парламентським куполом. Одні вважають це явище злом: нічого, мовляв, кумівство у владі плодити і мажорних діток на шию платникам податків садити. Інші не бачать нічого гріховного у кровно-депутатських узах: якщо коханкам, водіям, охоронцям можна, то чому дружинам, дітям, братам-сестрам, зятям-невісткам — ні? Рекордно оновлена Верховна Рада дев’ятого скликання не стала винятком із правила.

Після нинішніх виборів із брат­ського квартету Балог-Петьовки лише розсварений дует залишив­ся. Продовжити мандат вдалося тільки Віктору Балозі та Василю Петьовці (чор­на кішка між кузенами пробігла після того, як Петьовка перекочував у депутат­ську групу «Воля народу»). Двоє молод­ших братів із закарпатської політдинастії, Іван та Павло, з тріском програли у сво­їх мажоритарних округах: обидва лише четвертими до фінішу дійшли.

Поменшає у новообраному парла­менті і на одного Дубневича. Поки мо­лодший із братів, Ярослав, — в очіку­ванні своєї третьої поспіль депутатської каденції, старший, Богдан, оговтується після виборчої поразки: у своєму, зда­валося б, безпрограшному львівському окрузі, Дубневич пропустив уперед даму — кадидатку від «Голосу» Галину Василь­ченко.

Чи може 1+1+1=0? Як показала вибор­ча історія з «буковельським» підрядом Шевченків, може. Олександр та Віктор Шевченки сподівалися не лише влас­не депутатство продовжити, а й «роз­ширитися» у ВР — ще на одного родича. Так у кандидатських списках з’явилося одразу троє кровних Шевченків: «УКРО­Півці» Олександр і Віктор балотували­ся самовисуванцями на тих же 83-му та 85-му прикарпатських округах, в яких отримали путівки до нинішньої Верховної Ради. А на сусідньому, 88-му окрузі, дебютував Андрій Шевченко. Поки його рекламні білборди висіли без портрета, «непосвячені» гадали, чи то головний тренер національної збірної з футбо­лу на Франківщині балотується, чи його тезко — екснардеп і посол України у Ка­наді. Та 27-річний кандидат Шевченко виявився не футболістом і не диплома­том, а молодшим і не стільки впізнава­ним у публічних колах братом нардепів Шевченків. Балотувався як висуванець від «Слуги народу». Здавалося б, Шев­ченки усе прорахували, зробивши ставку на два «пригріті» округи і «Зе!бренд» для «новобранця». Але плани ще до вибо­рів дали тріщину. Зорієнтувавшись, що з появою «Зе!бренду» шанси «небрендо­вих» кандидатів відчутно зміліли, Олек­сандр Шевченко хутко переграв комбі­націю. Знявшись із виборів, заявив про підтримку висуванця від «Слуги народу». А ним у 83-му окрузі виявився… помічник Шевченка у нинішньому і попередньому депутатських скликаннях Андрій Сторо­жук. Але і ця страховка не спрацювала: кандидата від «Слуги народу» обійшла висуванка від «Свободи» Оксана Сав­чук. Не зарадив «Зе!бренд» і Шевченко­ві-наймолодшому: в окрузі його випере­див нардеп Андрій Іванчук. Середущий з братського тріо, Віктор Шевченко, про­грав вибори кандидатові від «Слуги на­роду» Едуарду Прощуку. Мудрували на трьох, а мандат жодному не дістався.

Колони у сесійній залі і журналіст­ські камери сумуватимуть за Дми­тром Добкіним (пролетів в окрузі на Харківщині). А у парламентських ку­луарах більше не лунатимуть «екзотич­ні» версії на тему «Що робив за колонами молодший брат?» від Михайла Добкіна (балотувався у списку «Опоблоку», який не подолав прохідний бар’єр).

Крім братів, ще й сватів у новому пар­ламенті поменшає. Зі сумом рахує дні до депутатського «дембеля» Володи­мир Литвин. Ексспікеру й у страшному сні не снилося, що в окрузі на рідній Жи­томирщині його виштовхає у лузери по­літичний «салага» — 26-річний журналіст «Еспресо» Дмитро Костюк. Литвину за­лишається хіба що за свата порадіти: Ан­дрій Деркач «зберігся» у парламенті, перемігши в окрузі на Сумщині.

Не «сватуватимуть» у наступній Вер­ховній Раді нардепи Оксана Білозір та Микола Кучер. На цих виборах Кучер виграв у мажоритарці на Вінниччині. А співоча кума третього і п’ятого прези­дентів вже не балотувалася. Але «ро­динна вакансія» порожньою не зали­шилася: на зміну одній Білозір прийде інша. 37-річна Лариса Білозір — неві­стка депутатки-співачки, донька Куче­ра. За інформацією місцевих ЗМІ, округ, на якому балотувалася (по сусідству з «батьківським»), Білозір два роки актив­но «гляділа». До родинної колекції тільки парламентської «ксиви» з прізвищем Ан­дрія Білозора бракує. Він ще 24-річним, у далекому 2006-му на вибори до Вер­ховної Ради ходив — у списку Соціально-Християнської партії, першою очільни­цею якої була його мати, Оксана Білозір. СХП до парламенту не пройшла. Через вісім років Андрій Білозір таки став де­путатом — але не Верховної, а Київра­ди. Наприкінці жовтня 2018-го урядовим розпорядженням за підписом прем’єра Володимира Гройсмана був призначе­ний в.о. гендиректора Національної ак­ціонерної компанії «Украгролізинг» (де досі працює).

«Вилоносиця» Альона Кошелєва та нардеп з «БПП» Давид Макар’ян при­йшли у нинішній парламент незнайом­цями. А попрощаються із ним як подруж­жя (у березні у пари народилася донька). Макар’ян не балотувався. А Кошелєва пролетіла разом із партією Ляшка (була дев’ятим номером у списку).

Не засідатиме під парламентським куполом і сімейний підряд Дзензерсько­го-Донець. На минулих виборах Денис Дзензерський і його тоді ще майбутня дружина Тетяна Донець пройшли до ВР за списком «Народного Фронту». Ці пе­регони дружно «прогуляли».

А ось Наталія Королевська та її чо­ловік Юрій Солод знову депутат­ські значки на груди повісять. Коро­левська оновила мандат, пройшовши до ВР четвертим номером у списку «Опо­зиційної платфоми — За життя». А Солод удруге святкує перемогу по мажоритар­ці — в окрузі на Донеччині, який до ньо­го «окучував» Азаров-молодший (Солод навіть публічно проголосив себе продо­вжувачем справи свого «окружного» «па­пєрєдніка»).

Через «ЗаЖОПу» нову стежку до на­сиджених місць у Верховній Раді про­клали Сергій Льовочкін (п'ятий номер у списку медведчуківської збірної) і його сестра Юлія Льовочкіна (21-й номер). Цим же шляхом сподівався повернутися у владні коридори молодший брат путін­ського кума Віктора Медведчука Сер­гій Медведчук, який після Помаранче­вої революції зник не лише з політики, а й з інформаційного поля. Але розрахунок на те, що помножена на медведчуківське прізвище лейба «ЗаЖОПи» гарантує пе­ремогу в окрузі на Луганщині, не спра­цював. Старший Медведчук — із манда­том, молодший — у прольоті.

Стараннями виборців Донеччини у но­вій Верховні Раді ні Надії, ні Віри не буде. Сестри Савченки так надіялися і віри­ли, що тепер депутатським дуетом бу­дуть парламент «кошмарити». Розігнали­ся на перемогу, а отримали пшик. Та ще й який! Віра Савченко набрала 538 голо­сів, Надія аж… вісім!

Не вдалося продовжити сімейну де­путатську династію Ярині Ключков­ській. 32-й номер у списку «Голосу» не став фартовим для доньки нардепа кіль­кох попередніх скликань Юрія Ключков­ського.

Провалом закінчився похід на вибо­ри батька і сина Гриценків. Для очіль­ника та першого номера «Громадян­ської позиції» Анатолія Гриценка це була друга невдала спроба отримати свій третій парламентський значок (був нардепом 6-го і 7-го скликань). Олек­сій Гриценко балотувався в одному зі столичних округів, але на фініші був лише шостим, отримавши 5,5 тисячі го­лосів.

Розклавши яйця у різні партійні ко­шики, мандатне «примноження» у сім’ї святкують нардеп Альона Шкрум та її чоловік Дмитро Наталуха (за губерна­торства Михайла Саакашвілі очолював одну з райадміністрацій на Одещині). Як і на минулих виборах, Шкрум балотувала­ся у списку «Батьківщини» (тільки цього разу не у першій п’ятірці, а у ризиково­му третьому десятку). Наталуха ж дебю­туватиме у парламенті під «Зе!брендом» (пройшов 14-им номером у списку «Слу­ги народу»).

У парламентській «Зе!команді» братським підрядом працювати­муть Руслан і Микола Стефанчу­ки. Нинішній представник президента у ВР, прізвище якого фігурує у чернет­ці кандидатів на крісло першого віцес­пікера, балотувався другим номером у списку «Слуги народу». А його молодший брат, 38-річний Микола (до депутатства очолював юридичний відділ у Національ­ному офісі інтелектуальної власності), переміг в окрузі на Хмельниччині.

На Вінниччині «мажоритарну пу­тівку» у парламент отримала «Зе!кандидатка» Ірина Борзова. У навкологумористичних колах вона ві­дома персона — донька продюсера «Ліги сміху» Наума Барулі (свого часу пра­цював гендиректором компанії «АмиК» Олександра Маслякова) та дружина ко­лишнього «вінницького перця» Сергія Борзова. За президентства Петра Поро­шенка випускник педуніверситету, який на той час був відомий хіба що серед ша­нувальників КВК (гуморив у команді «Ві­нницькі перці») і ногою на держслуж­бу не ступав, одразу ж на Банковій осів, ставши заступником керівника Держуправління справами. А коли шеф, Сер­гій Березенко, у Верховну Раду подався, Порошенко призначив Борзова тимчасо­вим виконувачем обов’язків голови ДУС. На цьому манна небесна для «вінницько­го перця» не закінчилася. Через кілька мі­сяців після отримання приписки «т.в.о.» його ще й матеріально підвищили. Керів­ник ДУСі одержав від своєї ж «контори» квартиру на столичному Печерську. Жит­ловий фокус розсекретили журналісти програми «Наші гроші з Денисом Бігу­сом». Квадратні метри вартістю понад 10 мільйонів гривень обійшлися Борзову за «дякую». Й отримав їх тимчасовий кер­манич ДУСі не тимчасово, а у власність. «Халявна» київська квартира на 188 «ква­дратів» поповнила і без того чималеньку колекцію сімейної нерухомості, в якій три квартири у Вінниці, два будинки і земель­на ділянка на Вінниччині та кілька орен­дованих нежитлових об’єктів.

Зі зміною влади на Банковій «вінниць­кий перець» безробітним не залишив­ся. Схоже, спрацювало його «КВКівське» минуле і давні тестеві зв’язки. 11 черв­ня президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення Борзова т.в.о. керівника ДУСі. А 1 серпня прибрав приставку «т.в.о».

Схожі новини