Міністр усіх справ

«Порошенко прекрасно знає: Арсен Борисович може метнути стакан й у нього. Тому президент не буде доводити конфлікт до такої стадії».

Коли два роки тому нардеп і радник очільника МВС Антон Геращенко заявив це в інтерв’ю виданню «Гордон», здавалося: щось не те ляпнув — переоцінив можливості «шефа». Та чим ширшою ставала лінія фронту між Порошенком й Аваковим, тим реалістичнішими видавалися «стаканні» слова Геращенка. До публічного метання склянкою (чим Аваков свого часу «відзначився» у перепалці зі Саакашвілі на Раді реформ) не дійшло. Але з кожним наступним випадом-ініціативою Авакова ефект для президента — приблизно з цього ж репертуару.

Не важко уявити собі вираз обличчя Порошенка, коли очільник МВС говорить про необхідність суттєво вкоротити президентські повноваження. Чи коли на журналістське запитання про шанси Порошенка стати єдиним кандидатом від влади на президентських виборах, Аваков морщиться зі словами: «Здригаюся, коли чую про єдиного кандидата»…

Очільник МВС і раніше не відмовлявся від приємності демонструвати свою значимість та набивати собі ціну. Зрештою, враховуючи ресурси і можливості Авакова (на додачу до його «генеральських» амбіцій), це й не дивно. Тим паче у ситуації, коли за тобою — не лише супервпливове міністерство, а й друга за чисельністю парламентська фракція, від якої залежить як результативність голосувань, так і підтримка (хай навіть на штучному диханні) життєдіяльності коаліції. У такому союзі широкий простір як для торгів, так і для взаємного шантажу та гри м’язами, чим із перемінним успіхом користуються і Банкова, і «Народний фронт».

Чим ближче до виборів, тим гострішим в обох стає інстинкт самозбереження у владі. Під його диктовку одні про створення єдиної партії замислилися (за принципом «допоможемо Порошенкові з другою каденцією — він про нас не забуде»), інші до запасних аеродромів приглядаються. Аваков часу не втрачає: на різних фронтах таку бурхливу діяльність розвів, що хоч посаду його перейменовуй — із міністра внутрішніх на міністра всіх справ. Конституційна реформа, футбольна і політична корупція, посилення відповідальності за порушення на виборах, і навіть персональний сценарій реінтеграції Донбассу (план зі «скромною» назвою «Тактика дрібних кроків, яким аплодують усі») — далеко неповний список порядку денного від Авакова. Щоб розтиражувати його, очільник МВС, який усіма фібрами демонструє свою зневагу до журналістів, навіть сам почав інтерв’ю пропонувати.

Не дивно, якщо після такого «фонтана» комусь здалося, що Аваков власною персоною у «президентський» бюллетень мітить. Про ціну аваковських «інвестицій», про те, що очільник МВС розраховує отримати взамін на них і як далеко готовий зайти у протистоянні з президентом — у розмові з політичним експертом Андрієм Золотарьовим.

— Активність Авакова не справляє враження командної стратегії, ставка в якій — зберегти у владі «еліту» «Народного фронту». Це більше схоже на гру «Кожен сам за себе». Чи помиляюся?

— Партнерство партнерством, а власні проблеми й інтереси ближчі. Не піклується Аваков про Яценюка, Турчинова чи ще когось. Насамперед це його особиста гра. Аваков намагається продемонструвати, і не лише президентові, а й усьому українському політикуму, зовнішнім партнерам, що він в Україні хоч і не перший, але і не другий. Намагається підвищити власну політичну капіталізацію. Цим пояснюється його публічна активність на всі боки.

Не хочу коментувати запропонований Аваковим план щодо Донбасу, бо міністр внутрішніх справ повинен займатися внутрішніми справами, проблемами зі злочинністю, а не геополітикою. Широко розрекламована поліцейська реформа виявилася лише фасадною піар-реформою. Країна криміналізується, а реформована поліція безпорадна. Дивно, що політики оминають персональну критику Авакова. Хоча за ту ж поліцейську недореформу його можна і треба критикувати. Бо він несе повну персональну відповідальність за стан справ у цій царині.

МВС у нас — суперміністерство, під яким і Нацполіція, і Нацгвардія, і Держприкордонслужба, і «надзвичайники», і Державна міграційна служба. Це потужна і корупційно приваблива структура. Показовою була історія з рюкзаками для Нацгвардії. Свіжіша тема — закупка гелікоптерів у французів. (Угода передбачає постачання 55 гвинтокрилів від компанії Airbus для потреб українського МВС. Ціна питання — 551 мільйон євро. Критики угоди зазначають, що нагальної потреби закуповувати таку кількість вертольотів для МВС на суму, яка співставна з річним бюджетом Збройних сил на ремонт техніки і придбання нової, не було. — «ВЗ»).

В Авакова є потужні ресурси і можливості. Але у нього немає політичного капіталу. І він намагається «продати» силовий ресурс, власну підтримку і лояльність.

— Покупець вже знайшовся, принаймні на президентську кампанію?

— Якщо Аваков зробить ставку на Тимошенко, у неї різко підвищаться шанси на перемогу. Саме тому, що ці вибори будуть «силовими». Агітація, інформаційні технології відіграватимуть другорядну роль. На перший план вийде силовий ресурс. У кого буде цей ресурс, хто контролюватиме вулицю, той і банкуватиме. Як досвідчений політик, Тимо шенко розуміє, без чого їй не вдасться перемогти Порошенка. Хоч у президента і впали рейтинги, але він може компенсувати це концентрацією у своїх руках усіх можливих ресурсів. І з цим не можна не рахуватися. Ресурси досить швидко конвертуються у президентський рейтинг. Достатньо згадати кінець 1998 року, коли у Кучми був такий низький рейтинг, що він програвав не лише Морозу і Симоненку, а навіть Вітренко. Але «олігархічний кооператив» зробив свій вибір, і все різко змінилося.

На сьогодні такого єдиного кандидата від «олігархічного кооперативу» немає. І це грає на руку Авакову, який може досить вигідно «продати» свої можливості потенційному переможцю.

— Що Аваков сподівається отримати в обмін на свої «послуги»? Його задовольняє роль сірого кардинала, міністра з широкими можливостями? Чи у нього амбітніші плани?

— Міністром внутрішніх справ він уже був. Задовольнитися чимось на щабель нижчим Авакову не дозволять амбіції. Вище — так. Стати президентом України він навряд чи розраховує. Але якщо не президентом, то чому не прем’єром?

— Яка вірогідність, що саме «Народний фронт» може «надихнути» Гройсмана на участь у президентських виборах і зробить ставку на нього?

— Такий варіант не виключений. Гройсман розуміє свої шанси на президентських виборах. Але ці перегони можуть бути стартовим майданчиком для участі у наступній парламентській кампанії. Похід Гройсмана на президентські вибори спрацював би на руку Тимошенко, оскільки розпорошив би адмінресурс, остаточно поховавши шанси Порошенка. За такого розкладу ні Порошенко, ні Гройсман до другого туру не потрапили б. Але це палиця з двома кінцями. Бо на сьогодні Порошенко є зручним супротивником для Тимошенко у другому турі.

— Плани про єдину партію влади — вже перегорнута сторінка, чи торги тривають?

— Якщо у січні-лютому про це було багато розмов, то зараз — тиша. Думаю, проект, який лобіював пан Турчинов, поховали.

— Турчинов, схоже, визначився, до якого берега швартуватиметься на президентську кампанію: ставить на Порошенка. Чи може бути так, що в Авакова з Яценюком ставки будуть різні?

— У політиці все можливо. Але наразі Аваков і Яценюк сковані одним ланцюгом. В Яценюка досить потужне лобі за кордоном, чого немає в Авакова. І навпаки: в Авакова є потужні ресурси та можливості в Україні, чого немає зараз в Яценюка. Саме тому вони все ще зацікавлені один в одному. Через півроку подивимося. А зараз вони — в одному човні.

— Лобі немає, але Аваков зі шкіри лізе, аби створити видимість, що у Вашингтоні він — поважний гість. З візитами зачастив, план щодо Донбасу повіз, навіть на похороні Барбари Буш засвітився. Хоча після дописів у соцмережах, де Аваков називав тоді ще кандидата у президенти Трампа «небезпечним марґіналом» (згодом гнівні пости міністр «зачистив»), були прогнози, що після такого очільнику МВС до Вашингтона хіба що на екскурсії можна буде літати.

— За пости у соцмережах американської візи Авакова не позбавили б. Зрештою, політична вага такої фігури вкрай низька. Авакову не вистачає зовнішньої легітимності. Він — провінційний політик, який виліз нагору, але так і залишився «продуктом 90-х» (часів первинного накопичення капіталів відверто бандитськими методами).

— У хронічних війнушках між «силовиками» Аваков намагається тримати безпечну дистанцію, максимально відмежуватися. Надто обережний?

— Він дуже хитра людина.

— Але генпрокурора Луценка теж простачком не назвеш…

— Аваков хитріший і більш схильний до інтриг.

— Настільки, що готовий ризикувати, постійно підвищуючи градус напруги у протистоянні з Порошенком? Чого варта лише кримінальна справа, порушена за фактом втручання у діяльність Яценюка за часів його прем’єрства. (Тут і «одкровення» Онищенка, якого Аваков називав брехуном та маніпулятором, згодилися. Зокрема, історія від «газового» нардепа-утікача про те, як за вказівкою Порошенка він організував «мочилово» для Яценюка, витративши на кампанію 30 мільйонів доларів). Як писала «Українська правда», після телефонних розборок з Аваковим розлючений Порошенко кинув слухавку.

— Думаю, конфлікт дедалі більше загострюватиметься. Тож попереду — багато цікавого й інтригуючого.

— І хто кого?

— Усе залежить від альянсів. МВС, Нацгвардія, — досить потужна сила, проти якої у внутрішньополітичних справах президентові нічим протидіяти. Ширяться чутки, що Порошенко сподівається використати як піґулку проти Авакова і МВС Службу безпеки. Для цього, мовляв, на місце нинішнього голови СБУ Василя Грицака хочуть поставити пана Ярему (екс-генпрокурора).