Виборці, а не партійні вожді визначатимуть рейтинг кандидатів у депутати
Це станеться у разі остаточного ухвалення Виборчого кодексу.
7 листопада, у день, коли комуністи потайки відзначали соту річницю більшовицького перевороту у Санкт-Петербурзі, справжня революція сталася у Києві, у стінах українського парламенту: Верховна Рада ухвалила у першому читанні Виборчий кодекс. Якщо через тиждень цей “гросбух” обсягом 446 сторінок з внесеними правками ухвалять загалом, Україна отримає принципово новий, збалансований виборчий механізм. Найперше буде виписано разюче відмінні від попередніх правила обрання народних депутатів — за пропорційною системою з відкритими партійними списками. Цей інструмент дозволить завдати нокаутуючого удару по політичній корупції, сприятиме утворенню більш якісного депутатського корпусу у Верховній Раді.
Представники Євросоюзу вже привітали відважний крок українських законодавців, назвавши його “гарною новиною після багатьох років застою на цьому фронті”. В ЄС наголосили, що комплексна виборча реформа матиме вирішальне значення для зміцнення демократичних інститутів країни, і закликали нардепів до кінця року завершити роботу над однією з ключових реформ.
Позитивно відгукнувся на, відверто кажучи, неочікувану новину із сесійної зали і заступник голови ЦВК Андрій Магера. Назвав рішення нардепів “безумовним позитивом”, однак засумнівався, що знайдеться потрібна кількість голосів на підтримку цього законопроекту у другому читанні. А ще не виключив, що це голосування було певною грою — для того, щоб Міжнародний валютний фонд дав Україні черговий транш...
На те, що законопроект можуть торпедувати, вказує той факт, що за нього у першому читанні проголосували лише 226 депутатів. Не натиснули кнопки “за” теперішній і колишній керівники президентської фракції “БПП” Артур Герасимов та Ігор Гринів, екс-член ЦВК Руслан Князевич, нардепи-мажоритарники з Львівщини брати Дубневичі, депутати Третьяков, Барна, відомі закарпатські мажоритарники Балоги. Експерти кажуть, що команда Петра Порошенка не підтримує нового Кодексу, бо не хоче скасування “мажоритарки”. Дехто з членів “дружніх” до Банкової депутатських груп “Воля народу”, “Відродження” згодом зізналися, що натиснули зелені клавіші на пульті... випадково. Цікаво і те, що із 43 представників “Опозиційного блоку” на підтримку Кодексу висловилися 26...
Виборчий кодекс пропонує розділити виборчу карту країни на 27 регіональних округів, які, за невеликим винятком збігатимуться з межами областей. Кожна із 341 партій, зареєстрованих у Мін’юсті, на з’їзді затвердить загальнонаціональний список своїх кандидатів, з якими ця політична сила балотуватиметься у 27 регіональних округах. Не менше п’яти кандидатів від кожної партії має бути вписано у кожен регіональний виборчий список.
Під час голосування кожен виборець отримає бюлетень з двома графами. У першій слід проставити номер партії, яку підтримує, у другій - номер кандидата у депутати з регіонального списку. Таким чином самі виборці, а не партійні вожді розставлятимуть кандидатів за їхнім рейтингом.
Якщо партія набере не менше 4% усіх голосів, то пройде до Ради. Кількість її депутатів відповідно до здобутого результату визначатиме ЦВК за спеціальною квотною формулою...
Ідея Виборчого кодексу витала давно. У 2007 році з ініціативи народного депутата Юрія Ключковського тодішній голова Верховної Ради Арсеній Яценюк утворив робочу групу, яка й розробила законопроект. Його було зареєстровано у парламенті у 2010 році, він пройшов експертизу Венеціанській комісії, яка схвалила цей документ. Однак підійшов час президентських виборів, політична ситуація у країні сильно змінилася. Новій владі було не до Кодексу, вона поклала його під сукно. Після Революції гідності Ключковський з колегами доопрацювали Кодекс з врахуванням нового досвіду. Запропонували суб’єктам законодавчої ініціативи, щоб хтось з них вніс цей документ у парламент. Зголосилися спікер Андрій Парубій, народні депутати Олександр Черненко (колишній голова Комітету виборців, член “БПП”) і Леонід Ємець (“Народний фронт”).
«Якщо Виборчий кодекс завалять — і далі буде політична корупція»
Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, доцент правничого факультету Києво-Могилянської академії, керівник громадської організації “Інститут виборчого права”
- Що виграє громадянське суспільство у випадку ухвалення проекту Виборчого кодексу у другому читанні?
- Загалом йдеться про кілька переваг. Головна з них - у самій конфігурації документа. Сьогодні існують п’ять законів, які регулюють виборчий процес: про вибори президента, народних депутатів, про місцеві вибори, про ЦВК, про Державний реєстр виборців. Тепер усі ці закони замінюються Виборчим кодексом.
Різні виборчі закони приймали у різний час різні склади Верховної Ради, тому ці закони часто не узгоджувалися між собою. Однакові речі там трактуються по-різному. Це плутає людей. У 2019 році нас чекають президентські, а через кілька місяців - парламентські вибори. Не знаю, як члени виборчих комісій розбиратимуться з цим, бо деякі речі у “президентському” законі врегульовано зовсім інакше, ніж у “парламентському”, а обидва їх доведеться застосовувати. Уникнути цієї плутанини має допомогти Виборчий кодекс.
Кодекс передбачає вибори за відкритими партійними списками — до Верховної Ради і на гіпотетичних виборах Верховної Ради Автономної Республіки Крим, до місцевих рад у великих містах.
- У разі ухвалення Виборчого кодексу, чи відійдуть у минуле “гречка”, організований підвіз виборців, подачки-підкуп у 200 грн., незаконна агітація тощо?
- Ніхто не може гарантувати, що на виборах не буде підкупу. Закон може сприяти цьому або створювати йому перешкоди. Виборчий кодекс істотно зменшує інтерес виборців до “гречки”, бо ліквідуються одномандатні округи, які були розсадником політичної корупції. Якщо люди захочуть брати “гречку”, їм нічого не завадить - вони і далі її братимуть. Однак спокус “купувати” округ буде менше.
- Напевно, здивувалися, що законопроект підтримали у першому читанні лише 226 депутатів...
- Навпаки, здивувався, що він отримав аж 226 голосів...
- Чому депутати не зацікавлені в ухваленні такого прогресивного закону?
- Деякі все-таки зацікавлені. Вся проблема у тому, що є багато охочих продовжити маніпуляції результатами виборів через одномандатні округи. Саме у цьому криється причина затримки із ухваленням цього закону...
- Представники Львівщини - брати Дубневичі - не голосували за Виборчий кодекс...
- Думаю, робили це за вказівкою. І голова фракції “БПП” не голосував, і голова Комітету, представник президента у парламенті... Це все дуже цікаво, наводить на деякі думки... Вважаю, що шанси на те, що Виборчий кодекс буде ухвалено у другому читанні — дуже низькі.
- Після першого читання з’явилися відгуки-фобії про те, що Виборчий кодекс може спричинити федералістські, сепаратистські настрої...
- А ще — путінізацію... Скажіть, а ті самі мажоритарні округи — це не є та сама “федералізація”? Вони що — не регіональні, а загальнонаціональні? Коли людям бракує реальних аргументів, вони починають фантазувати. Це настільки виглядає жалюгідно, що хочеться сміятися. “Експерти” демонструють власну некомпетентність, яка їх не прикрашає. Якби критики цього Кодексу читали законопроект, то побачили, що у ньому є запобіжники від озвучених ними речей. Зокрема, передбачено, що лише партії загалом, а не окремі кандидати вестимуть передвиборчу агітацію по Україні. Лише вони створюватимуть передвиборчі фонди. Що існує загальнодержавний виборчий список, який компенсує те, що, можливо, недобре зроблено у регіональних округах. Кодекс лише збільшує округи, а не зменшує їх, тому говорити про ознаки сепаратизму — безглуздя, безграмотна оцінка.
- У законопроекті йдеться про виборчий поріг у 4 відсотки...
- Це не принципова цифра. Може, залишитися 5%, а може, варто зробити і 3%. До другого читання нехай депутати подумають, який бар’єр їх влаштовує найбільше.
- Якщо все-таки буде “завалено” Виборчий кодекс, що буде з нашою політичною системою?
- Тоді і далі буде політична корупція, та сама “гречка”...
