На місцевих виборах партія прем’єр-міністра може зазнати фіаско

Президент підписав новий закон про місцеві вибори, які відбудуться у неділю, 25 жовтня. Відмашку виборчій кампанії дадуть за 50 днів до “часу Х”, тобто 5 вересня. Жовтневі перегони — останній цикл повного «перезавантаження» влади, яке обіцяла коаліція і глава держави. Не буде перебільшенням сказати, що українцям вкотре доведеться робити світоглядний вибір. Яким він буде? На чию користь? Про це — у розмові з політологом Юрієм Шведою (на фото).

- Наскільки результати виборів у регіонах важливі для Києва, для провідних політичних гравців?

- Ці вибори будуть не просто місцевими, локальними, вони матимуть загальнополітичний характер. Стануть своєрідним барометром, індикатором суспільних настроїв. Покажуть, наскільки чинна центральна влада і політичні сили, які її представляють, користуються підтримкою, наскільки високий/низький рівень довіри до партійних лідерів за рік їхньої роботи. Ці вибори архіважливі, бо через політичні партії можна буде контролювати органи місцевої влади, які після проведення адмінреформи стають центром політичного життя.

Особливо важливий момент — вибори у східних областях, які для української влади є проблемними.

- Після виборів влада на місцях поміняється кардинально?

- Новий закон про місцеві вибори виписано так, що створено переваги старим політичним силам, які є при владі (які розробляли нові правила гри). Тож допускаю, що різкої зміни конфігурації політичних сил на місцях не відбудеться. Нові сили навряд чи проб’ються у ради. Швидше за все, станемо свідками боротьби, яка в основному розгорнеться між політичними суб’єктами, які представлені у парламенті.

- А чи цікавими ці перегони будуть власне для українських виборців? Чи підуть вони голосувати?

- Соціологічні дослідження показують, що відсоток тих, що готові прийти на вибори — у межах 30-35%. Є тенденція до зростання майбутньої явки, однак, думаю, цифри зміняться не радикально. Події у 205-му окрузі у Чернігові показали, що вибори, які відбуваються за брудними стратегіями, не цікавлять людей. Надивившись виборчих жахів, вони не дуже розраховують, що шляхом голосування можна змінити владу.

- На Банковій наголошують, що новий закон про місцеві вибори нейтралізує політичну корупцію, підвищить якість місцевих політичних еліт, які прийдуть до управління.

- Це пропагандистське кліше. Нинішній закон не усуває партійної монополії, навпаки, і далі залишає контроль політичних партій і партійних босів над кандидатами у депутати, яких вони висуватимуть. Казати про знищення політичної корупції не доводиться. Для того, щоби бути висунутою у тому чи іншому окрузі, людина повинна іти на поклін до партії.

Візьмімо норму про імперативний мандат. Та обставина, що партія має право відкликати свого депутата, робить його прив’язаним до цієї політичної сили, залежним, підневільним. Він стане не стільки виразником інтересів громади, скільки слугою партії.

- Чи можна спрогнозувати розташування політичних сил на виборчому «п’єдесталі»?

- Думаю, найбільшу підтримку отримає провладна партія — «Блок Петра Порошенка», який, очевидно, піде на вибори в одній зв’язці з «УДАРом». Набиратиме «БПП» голоси і завдяки адмінресурсу, який, що б ми не казали, нікуди не зник — ставку на нього робитимуть! Згадувані вибори у Чернігові це показують. Зрештою, призначення голів обласних держадміністрацій головами обласних осередків «БПП» (подібне ми бачили, коли при владі перебувала інша політична сила), означає, що адмінресурс може бути ефективним.

Уже зараз можна говорити про провал «Народного Фронту» Арсенія Яценюка. Він, швидше, мертвий, ніж живий. Робляться потуги «заскочити в останній вагон» шляхом приєднання до президентського блоку. Але, думаю, Порошенко не зацікавлений брати на свої плечі цей баласт. Катастрофічне зниження рейтингу партії Яценюка — тенденція загальнонаціональна. «Народний Фронт» упав нижче плінтуса, він уже не гравець. Питання лише в тому, чи «Блок Петра Порошенка» і «УДАР» прихистять його представників у себе.

- Арсеній Петрович ще рік тому казав, що разом зі своєю командою в інтересах країни виконує роль камікадзе. Що йшли на непопулярні реформи, і тому втрачали рейтинг...

- 25 жовтня у “Народному Фронті” побачать ставлення людей до реформ, які реалізує уряд Яценюка. Бо нема ні реформ, ні результатів! Люди прекрасно розуміють: ніщо не робиться відразу. Якби у Кабміні приймали нормальні рішення, а за ними відбувалися позитивні зміни, виборці підтримали б реформаторів. Українці перетерпіли б кризу. Але оте недолуге, що зараз робиться... Люди, по суті, стали заручниками політики, яку проводить лідер партії “Народний Фронт”.

- «Опозиційний блок» може взяти певний реванш на місцевих виборах в Україні?

- На фоні тих рішень і діяльності, яку проводить нинішня влада, «Опозиційний блок» матиме підтримку — навіть не проводячи активної виборчої роботи. Це, звичайно, не стосується Галичини, але у багатьох регіонах Центральної, Східної України «ОБ» матиме серйозне представництво на місцях. Це дасть підстави парламентській опозиції поводитися у Раді значно активніше, радикальніше, ніж дотепер.

- Які наслідки у загальнополітичному вимірі матиме велика присутність депутатів «ОБ» у місцевих радах?

- Якщо вони матимуть підтримку внизу, увійдуть в органи влади на місцях, повірте, одними лише деклараціями не обмежуватимуться. Це буде інструмент тиску. На фоні того, що має змінитися формат відносин «центр — регіони», де останні стають центром політичного життя, ми зіткнемося з тим, що опозиція, яка домінуватиме у місцевих радах, диктуватиме центру правила гри. Боюся, що через це нас чекатимуть конфліктні речі...

- А які стартові позиції “Самопомочі»?

- Це порівняно молода партійна сила, яка на політичному Олімпі ще не встигла опаскудитися, за винятком окремих речей. Веде грамотну політику, вибудовуючи свою стратегію не стільки на сьогодні, на найближчі місцеві вибори, як на перспективу. Садовий грає на довгу дистанцію, для нього цікаві наступні дочасні парламентські і, можливо, президентські вибори, в яких, очевидно, братиме участь. У західному регіоні ця політична сила має серйозні позиції.

- Запровадження двотурової схеми виборів мерів великих міст може похитнути позиції Садового?

- Його балотування на третій мерський термін виглядає не таким уже й безхмарним. Двотуровість створить Садовому певні проблеми. Не думаю, що у нього нині така велика підтримка, яка дозволила б йому виграти вибори за крісло міського голови “з першого заходу”.

- Ви бачите людину, яка може кинути рукавичку Садовому у Львові? Чи відчувається бажання львів’ян змінити господаря свого міста?

- Виборці визнають певні досягнення того чи іншого керівника, але розуміють, що їхній потенціал з часом вичерпується. Тому у людей є потяг до чогось нового.

- Кажуть, Садовий може кинути виклик Кличку, зважившись балотуватися у столичні мери. Наскільки готовий лідер партії «Самопоміч» до такого надзавдання?

- Таку ініціативу у «Самопомочі» справді розглядали. Раніше шанси Садового у цій грі виглядали серйозними — на фоні розчарувань Кличком. Але після того, як «Самопоміч», увійшовши у Київраду, почала вирішувати особисті питання, і тамтешні виборці побачили, що це — не та політична сила, яка може щось радикально змінити, рейтинг Садового у Києві впав. Соціологічні дослідження показали, що наскоком узяти столицю йому не вдасться. Програш на київському рівні руйнував би плани Садового щодо президентських виборів. Врахувавши це, штабісти «Самопомочі» зупинилися на тому, що краще мати синицю в руці, ніж журавля у небі. Тим більше, що у київські мери може піти Юлія Тимошенко. У цьому випадку Садовий програв би начисто…

- Екс-прем’єр, яку дехто вже відправив на політичну пенсію, здатна здолати Кличка?

- У Кличка сьогодні може виграти будь-хто, хто зійдеться з ним у другому турі виборчих перегонів. Якщо у “фінал” вийде такий політичний аксакал, як Тимошенко, ймовірність перемоги лідера «Батьківщини» надзвичайно висока.

- До слова, чим би ви пояснили друге (після Петра Порошенка) місце Юлії Тимошенко та її партії в останніх політичних рейтингах?

- Для мене ця новина не стала несподіванкою. Після провалу Тимошенко на президентських, парламентських виборах про неї говорили як про «політичний труп». Я був серед тих, які радили передчасно не скидати Тимошенко з політичної шахівниці. Це політик такого типу, який вміє оцінити ситуацію, знає, коли відійти і зализати рани — для того, щоб з новими силами розпочати все з початку. Саме це спостерігаємо сьогодні. Вона витримала паузу, але нині, коли влада почала робити кроки, які не отримують підтримки у населення, настав зоряний час Юлії Тимошенко як радикальної опозиції. Водночас в її стратегії є багато раціонального (ніде не критикує президента)…

- … Але у неї знову багато популістичних речей!

- Якщо популізм Тимошенко базується на конкретній критиці недолугих дій уряду, то це люди сприймають. До популізму вдається багато хто з політиків, у тому числі Ляшко, але на відміну від його популізму, популізм Тимошенко є більш актуалізованим, конкретизованим. Зокрема, у питанні тарифів, цін. Так, як Тимошенко, цією проблематикою володіє мало хто…