Кому вигідний відстріл українофобів?

Одіозних діячів, які донедавна були “обличчям” і “голосом” Партії регіонів, стає все менше — вони відходять у потойбічний світ за загадкових обставин. Услід за Чечетовим, Пеклушенком, Мельником (хто вистрибнув з вікна, хто застрелився), з’явився новий фігурант у цьому списку — Олег Калашников, народний депутат п’ятого скликання. Його вбито у Києві, на порозі власного помешкання. Політик печально відомий тим, що у 2013-му, під час Революції гідності, з допомогою проплачених “тітушок” організовував побоїща мирних протестувальників. А після перемоги Майдану називав нову українську владу “хунтою”, яка, мовляв, вчинила “державний переворот”. Кілька років перед тим Калашников “прославився” тим, що застосував грубу фізичну силу до журналістів телеканалу СТБ.

За попередніми даними, Калашников загинув від кількох пострілів, які зробили у нього двоє невідомих. Випадково чи ні, але того ж дня у ДТП загинув брат Калашникова, компаньйон політика у його темних справах — в автомобілі, який потрапив в аварію, правоохоронці виявили 6 млн. грн. На цьому неприємності у цій сім’ї не закінчилися — через кілька годин після вбивства екс-нардепа біля помешкання, де сталося вбивство, пограбували його невістку...

Вбивство Калашникова сталося у середу ввечері, а у четвер під обід надійшло повідомлення про розстріл у під’їзді власного будинку прокремлівського журналіста Олеся Бузини. Того самого, який насміхався з української історії, її постатей, всіляко ратував за союз України з Росією, регулярно був учасником пропагандистських шоу на російському ТБ. За даними правоохоронців, у Бузину стріляли двоє у масках з автомобіля “Форд Фокус” темно-синього кольору. Номери на машині були чи то латвійські, чи то білоруські...

Правоохоронці розглядають кілька версій убивства скандальних персон. Але дехто з недругів України вже стверджує, що Калашникова “прибрала” теперішня влада, опонентом якої він був. Російський президент Путін у четвер заявив про політичні вбивства в Україні... У ЗМІ з’явився “передсмертний” лист Калашникова, якого той нібито переслав електрон­ною поштою своєму товаришеві. У цьому листі начебто Калашников пише про «открытый геноцид инакомыслия», «угрозы физического уничтожения и постоянные грязные оскорбления», які «стали нормой в оккупированной нацистами сегодняшней Украине». Уже сама стилістика цього «листа» вказує на те, що його авторами можуть бути “ввічливі люди” із ФСБ. Не виключено, що саме вони причетні до смерті колишнього політика. І хочуть використати її у брудних політичних цілях проти України.

Колишній військовий Калашников (свого часу цього підполковника-кадровика військової розвідки звинувачували у тому, що паралельно зі службою займався контрабандою іномарок) виконував роль політичного паяца, був на побігеньках у політиків вищого “регіоналівського” дивізіону. Його руками було вчинено багато провокацій проти колишніх опозиціонерів. Калашников тероризував ЦВК, з числа “братків” створював “громадські” воєнізовані формування, які обслуговували режим Януковича, очолював рух з популяризації “патріотичної” георгіївської стрічки. За даними його соратників, мав липкі руки, привласнював значну частину коштів, які політичні спонсори, у тому числі з Росії, виділяли на ці спецоперації. Один з ображених крутійством Калашникова вчинив самогубство, а у передсмертній записці розповів про ці “слабинки” свого патрона. Покійний “регіонал” знав схеми незаконного фінансування незаконних угруповань, міг вказати на замовників темних справ, які робилися у часи попередньої влади. Є інформація, що від недавнього часу Калашников співпрацював зі слідчими, які розслідували події на Євромайдані, давав покази. Саме цим, припускають експерти, був небезпечним для колишніх господарів. Не виключено, що саме вони дали команду на його ліквідацію — щоб не говорив зайвого.

Журналісти-криміналісти кажуть, що Калашников міг бути середньою ланкою у ланцюгу темних справ, і припускають, що екс-нардеп готувався злити компромат на Клюєва-старшого, Сівковича, Шуфрича, Тедеєва. Зі смертю Калашникова головного болю в останніх стало менше. “Нема тіла — нема діла”, — так про смерть Калашникова написав народний депутат Борис Береза. Однак знаючі люди кажуть, що частина важливої для слідства інформації, яку дав Калашников, збереглася на цифрових носіях...

Поза тим напрошується інше питання. Чому ГПУ, СБУ, МВС, де розслідували злочини проти Майдану і добре знали роль у них Калашникова, вчасно не ізолювали цього цінного свідка від можливих замахів? Що це — непрофесіоналізм чи свідомий умисел? Невже комусь у коридорах влади хотілося обірвати ниточку, яка могла привести до розгадки багатьох таємниць драматичної осені-зими 2013-2014 років?

А тим часом...

Народний депутат, радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко на своїй сторінці у «Фейс­буці» написав: “Схоже, відстріл свідків у справі Антимайдану продовжується. До всіх, хто мав стосунок до організації і фінансування Антимайдану чи до інших протиправних дій проти Майдану і відчуває загрозу життю, прохання звертатися у правоохоронні органи, щоб не піти шляхом Калашникова і Бузини”.

Думки з приводу

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політолог

Смерть Олега Калашникова вигідна одним і тим же людям. Точніше, людям з однієї і тієї ж країни. Покійний забрав у могилу таємниці Якименка, Пшонки і Захарченка. Калашников був середньої руки виконавцем, сутенером “тітушків”, проросійських найманців, але небезпечних секретів не знав. Це може бути частиною зачистки колишніх “регіоналів”, тому цю смерть треба розглядати в контексті того, що сталося з Чечетовим і Пеклушенком. Знання покійного були небезпечні також для його колишніх однопартійців, які залишилися в Україні. Інша причина, яка випливає з першої, — смерть Калашникова намагатимуться використати (і уже почали) для розкрутки істерії “наших б’ють”. З покійного уже починають ліпити ікону “героя георгіївського руху”. Але однієї смерті мало. Потрібні ще мученики за справу “руського міра”. Отож багатьом “ватним” і “регіоналівським” персонажам напередодні 9 травня краще на деякий час вибратися з країни.

Євген Лауер, відомий київський журналіст, який спеціалізується на розслідуваннях

І Олега Калашникова, і Олеся Бузину знав особисто. Нічого хорошого про них сказати не можу. Калашникова, розповідав мені Олександр Скіпальський, свого часу “поперли” з військової розвідки за використання для особистих потреб документів оперативного прикриття (закордонних паспортів, виписаних на вигаданих людей). Він використовував ці документи для того, щоб нишком з’їздити за кордон відпочити зі своєю коханкою та для перегону в Україну іномарок. Чимало претензій до Калашникова мали його соратники-“регіонали”. Він, мовляв, привласнював гроші, які давалися “кешем” на організацію мітингів “Антимайдану”. Це були значні суми, за привласнення яких міг поплатитися життям...

Що стосується Бузини... Цей був не організатором, а рупором “Руської весни” та “Антимайдану”. Обидва вбивства “за почерком” схожі, та робити якісь висновки складно. Можливо, Росія чи внутрішні вороги справді намагаються вчинити провокації — мовляв, “українські фашисти” почали вбивати опонентів. Та кому в Україні було потрібно вбивати цього бовдура? Дочекаємося третього трупа. Тоді побачимо, хто стоїть за цими вбивствами.