Тоді гинули за Україну без Януковича. Сьогодні – за Україну без Путіна

20 лютого стало найкривавішим, найтрагічнішим днем Революції гідності. У той час, коли снайпери холоднокровно розстрілювали людей, в Адміністрації президента йшли переговори: Янукович і лідери опозиції, за посередництва європейських дипломатів, шукали мирне розв’язання конфлікту. Тоді, ще до розстрілу Небесної сотні, багато хто вірив, що компроміс можливий, що Янукович піде на поступки Майдану, а опозиційній трійці вдасться з гідністю вийти з глухого кута. Вам це нічого не нагадує?

Аналогії та символізм подій річної давності з сьогоденням вражають. Янукович, попри постійні обіцянки, за три місяці протестів не пішов на жодні поступки, лише маніпулював та обдурював. Так само нині поводиться Путін. Тодішня опозиція (яка тепер стала владою в Україні) ходила на “мирні переговори” і вже була готова погодитися на “гнилі” компроміси, які не сприймав Майдан. Зараз Порошенко так само готовий йти на поступки агресору, які українське суспільство не сприймає. Йому, як і рік тому опозиційній трійці, бракує впевненості і віри у перемогу. Меншовартісна психологія українських політиків за рік не змінилась. Це, на жаль, психологія лузерів.

Не змінилися за рік і європейські лідери, які тоді, так само як тепер, бачили лише один варіант розв’язання політичної кризи — дипломатичні домовленості. Європейці, з одного боку, захоплювались Майданом, а з іншого — боялись його. Тому тиснули на лідерів опозиції, аби вони підписували з Януковичем компромісну угоду. Тепер вони тиснуть на Порошенка, аби поступився інтересами України заради “миру у всьому світі”. Але як тоді, так і тепер фарисейські “домовленості з дияволом” не працюють. Цей шлях веде до поразки.

Пам’ятаю, що я відчувала рік тому, 19-20 лютого, коли дивилась, як “Беркут” чорною хмарою суне на Майдан, як снайпер вбиває юнака, що прикривається дерев’яним щитом... Спочатку страх, відчай, приреченість. А потім чітке розуміння, що треба діяти.

Майдан переміг. Переміг завдяки рішучості і безкомпромісності українців, які були готові помирати за свої ідеали, за вільну, європейську Україну. Янукович втік, бо зрозумів, що не злякав українців, не зламав їхнього войовничого духу.

Але тоді ніхто не міг передбачити, що найстрашніші випробування попереду, що Майдан — це початок боротьби. Лише перша битва. Тоді гинули за Україну без Януковича, сьогодні — за Україну без Путіна. Революція гідності переросла у війну гідності. І ми цю війну обов’язково виграємо. Адже в України є ангели-охоронці — Сотня, що дивиться з небес.

Фото трагічних подій на Майдані тут