Судова система не засудила міліцейського насилля

Чому міліціонери нещадно б’ють затриманих? Ті, хто вважає, що через вроджені садистські схильності, помиляються.

Практика доводить, що правоохоронці десятиріччями звикали “працювати” кулаками, бо над ними постійно висіла освячена керівництвом МВС система оцінки роботи міліціонера за паперовою статистикою. Грошові премії, просування по службі — вся міліцейська кар’єра залежала від загальних показників. Ось і намагаються правоохоронці “повісити” на людей, які волею долі опинилися у райвідділі, “висяки” — нерозкриті злочини.

Процес над групою правоохоронців, який цього року тривав у Шевченківському районному суді міста Львова, мав всі шанси перетворитися на суд над прогнилою системою вибивання зізнань кулаками. На жаль, так не сталося...

«Святкова акція» — десять «явок з повинною» на кожного

35-річному Юрієві та 38-річному Олегові, які гуляли містом о першій годині ночі, закортіло до вітру. Чоловіки зайшли у підвал якогось будинку та справили свої потреби. На вулиці на друзяк вже чекав наряд міліції. Гультяїв доставили до Шевченківського райвідділу і протримали у “мавпятнику” до ранку.

Наступного дня на затриманих мали скласти адмінпротоколи та відпустити додому. Та друзям не пощастило. Вони потрапили на очі першого заступника начальника райвідділу. В любителях дзюрчати у чужих підвалах майор упізнав давніх знайомих. І Олег, і Юрій раніше відбували покарання за різні дрібні злочини, отож мали певний час відзначатися у райвідділі. Побачивши затриманих з кримінальним минулим, офіцер вирішив, що райвідділ може покращити свою статистику. Друзям наказали розписатися в журналі затримань і таким чином засвідчити, що їх відпускають на волю. Та лише чоловіки розписалися, на них одягнули наручники й потягнули в опорний пункт міліції, що неподалік райвідділу.

В опорному пункті за вказівкою майора з Юрієм і Олегом почали “працювати” старший дільничний інспектор і двоє помічників дільничного. “Ви потрапили на святкову акцію — по десять “явок з повинною” на кожного!” — оголосив хтось із міліціонерів, і затриманих, які офіційно такими вже не вважалися, почали бити. “Один із міліціонерів, — розповідав Юрій, — витяг із шафи дерев’яну палицю та почав бити мене по спині та по п’ятах. Другий міліціонер тримав за ноги. Вони називали якісь адреси, казали, що ці помешкання ми обікрали. Нас звалили з ніг і почали бити у найболючіші місця. Один бив мене, другий — Олега, потім мінялись”.

Тримати у райвідділі друзів міліціонери підстав не мали. Отож чоловікам влаштували традиційні для таких випадків “каруселі”. Друзів роз’єднали та почали возити по опорних пунктах міліції, де продовжували знущатися з них. Під вечір Олега завезли в опорний пункт у Рясному. Там чоловік, розуміючи, що в запалі його можуть забити до смерті, наважився вистрибнути з другого поверху і втік від своїх катів. Опинившись на волі, зателефонував матері Юрія пані Любі та повідомив, що її сина затримали.

Пані Люба побігла до райвідділу й почала вимагати побачення з сином. Черговий сказав, що її сина давно відпустили й показав відмітку про це в журналі затримань. Пані Люба, розуміючи, що з сином трапилася біда, почала телефонувати на “гарячу лінію” МВС. Додзвонитися вдалося лише наступного дня. Юрія після цього перевезли в Залізничний райвідділ міліції та відпустили. Чоловік вийшов з райвідділу, пройшов кілька кроків, і на очах матері, втративши свідомість, впав. “Швидка” відвезла його до лікарні.

Поки Юрій відходив від тортур у лікарні, до нього неодноразово приходив майор, за наказом якого катували друзів. Вимагав, щоб Юрій написав до прокуратури, що не має до міліціонерів претензій. “Він нервував та кричав на мене так, що чуло все відділення”, — розповідав Юрій. Тим часом прокуратура порушила проти міліціонерів-садистів кримінальні справи. Правоохоронців, не чекаючи на завершення розслідування, звільнили зі служби.

Винні!

Коли у Шевченківському районному суді розпочався процес над чотирма правоохоронцями з райвідділу міліції, чимало відомих правозахисників у приватних розмовах з кореспондентом “ВЗ” скептично зауважували, що міліціонери “відмажуться” від відповідальності або ж будуть покарані умовними строками ув’язнення. Тому вирок суду, який оголосив суддя Павло Едер, став несподіванкою для учасників процесу. Екс-міліціонери були визнані винними у “перевищенні службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством” і “незаконним позбавленням волі”. Вже колишнього заступника начальника райвідділу міліції за ці злочини засудили до п’яти років позбавлення волі та позбавили його, як і решту засуджених, офіцерського звання. Двох підлеглих екс-майора засудили до трьох, ще одного — до чотирьох років позбавлення волі.

Не вистачило «конкретики»

Після вироку суду засуджені залишилися на волі під підписками про невиїзд до розгляду апеляцій на вирок. Цими днями ці апеляції розглянула колегія суддів Апеляційного суду Львівської області. Своєю ухвалою судді апеляційного суду скасували вирок екс-міліціонерам...

Судді в ухвалі обережно зазначили, що “не вдаються до розгляду питання про доведеність вини обвинувачених та відповідності обраного ним покарання”. Для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів знайшла привід, який міг би викликати оплески найдосвідченіших юристів. “Пред’явлене особі обвинувачення, — зазначили в ухвалі апеляційного суду, — має бути логічним і конкретним, оскільки обвинувачений має знати, в чому його звинувачують, та захищатися від пред’явленого обвинувачення. У випадку пред’явлення неконкретного обвинувачення, а саме, в якому не вказано час, місце, спосіб, мету, характер і розміри шкоди, завданої злочином, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування”.

Після такого нагадування судді зазначили, що в матеріалах звинувачення конкретики якраз і не вистачає. “З показань потерпілого, — йдеться в ухвалі, — вбачається, що працівники міліції застосовували насильство, поєднане з незаконним позбавленням волі протягом майже трьох діб. При цьому в обвинуваченні не вказано чітко, хто із засуджених застосовував фізичне або моральне насильство, які саме дії вчинив кожен із учасників злочинів та в чому вони конкретно проявилися...”.

Зважаючи на ці аргументи, Апеляційний суд Львівської області скасував вирок Шевченківського районного суду та скерував справу, порушену проти міліціо­нерів, на додаткове розслідування.

Отож, якщо вас катуватимуть у райвідділі, спробуйте запам’ятати, який саме мент у яку саме хвилину копав вас чоботом, а який у цей час відбивав печінку. Бо пізніше суддям для покарання катів може не вистачити “конкретики”...