У Мілані Путін випробовував терпець світу...

Політичною подією №1 минулого тижня став саміт “Азія-Європа”, що відбувся в італійському Мілані. Вістей з цього форуму з особливим нетерпінням чекали в Україні, бо чи не кожна зустріч, розмова його учасників стосувалася воєнних подій на сході нашої держави, відновлення миру на Донбасі. Однак сподіваного прориву у заморожених відносинах Росії та України не сталося. Не одну годину дискутували президенти Путін і Порошенко, всіляко стимулювали їх до пошуку компромісу лідери провідних країн ЄС, але кожен з опонентів залишився при своїй думці. Утім, дечого домогтися Києву таки вдалося...

Найбільший позитив — часткове вирішення газового конфлікту. Україна домовилася купувати у Росії газ по 385 доларів за тисячу кубометрів. Цей “зимовий” тариф (його вважали оптимальним в Євросоюзі) діятиме до 1 квітня 2015 року. А далі, на думку української сторони, мала би працювати “літня” ціна на російські енергоносії — 325 доларів за тисячу “кубів”. Проте у Білокам’яній, що називається, вперлися рогом. Що ж, будемо грітися газом, який нам у найближчі п’ять місяців обіцяли продавати росіяни, і думкою про те, що здоровий глузд у них візьме гору...

Москва вкотре намагалася робити вигляд, що не має жодного стосунку до воєнних подій в Україні, пробувала дистанціюватися від мінських мирних домовленостей. Але українська делегація виявилася готовою до такої хитрої тактики. Завдяки консолідованій позиції із західними лідерами Путіну не вдалося “зіскочити” з відповідальності за те, що відбувається на наших східних теренах. Меркель, Кемерон, Олланд нагадали йому: мінський меморандум має бути виконано безумовно — інакше про відміну санкцій не може бути й мови. З Путіна “вибили” домовленість про швидке відновлення у повному обсязі роботи пунктів пропуску на українсько-російському кордоні, спільний контроль над його ділянками. Німці, французи пообіцяли для цього відповідне технічне обладнання (зокрема, відеокамери, радари, безпілотники, супутники), яке дозволить відстежувати кожен крок у зоні конфлікту. Про жодні прикордонні загони сепаратистів не може бути і мови.

Розповідаючи про переговори щодо припинення вогню на Донбасі, президент України Петро Порошенко повідомив, що завдяки нашим західним партнерам у зоні АТО почнуть використовувати спеціальні станції контрбатарейної боротьби. Кожна з них (всього буде встановлено 17 таких станцій) відстежуватиме ситуацію у радіусі 45 кілометрів. У разі відкриття вогню вона фіксуватиме, звідки і хто стріляв. Вочевидь, ці точки подавлятимуть, і в такий спосіб примушуватимуть порушників до “мінського миру”...

Ще одна позиція, яку “застовбила” Україна у Мілані, — місцеві вибори у Донбасі мають відбутися не за самодіяльними правилами “ДНР”, “ЛНР”, а згідно з ухваленим Верховною Радою законом про особливості місцевого самоврядування.

Президент вніс ясність і у так звану лінію розмежування між українськими урядовими військами і збройними формуваннями терористів. Сказав, що жодної підкилимності тут не буде — межі встановить парламент. І ще запевнив, що лінія фактичного перебування наших військ і лінія, яку було узгоджено у Мінську, відрізняється — на користь України...

У Мілані Петро Порошенко наполегливо “педалював” питання нашої заручниці Надії Савченко. Путін пообіцяв “ще раз вивчити” це питання, і дещо обнадійливо сказав, що у цій справі з’явилися “нові обставини”...

Після повернення з міланського саміту глава держави у розмові з журналістами торкнувся і внутріполітичних питань. Сказав, що сподівається на утворення у новому парламенті демократичної коаліції, в якій буде більше 300 депутатів. Однак попередив: коаліція створюватиметься не під посади і квоти, а під принципи і критерії: європейська інтеграція, швидке й ефективне впровадження судової та інших реформ, боротьба з корупцією, створення сприятливого інвестиційного клімату. За словами президента, його політична сила готова домовитися про єдину парламентську команду ще перед виборами, бо після них часу буде обмаль — у середині листопада приїжджає місія МВФ з новою програмою фінансування. Гроші цей фонд дасть тоді, коли буде стійкий реформаторський уряд...

Порошенко відреагував на недавні “бунти” нацгвардійців-строковиків, які вимагали “дембелю”. Сказав, що ці протести спланували спецслужби сусідньої країни, сподіваючись викликати ланцюгову реакцію у Вінниці, Дніпропетровську, Полтаві, Харкові. Вину за те, що такі ексцеси відбулися, президент поклав на військову контррозвідку, службу внут­рішньої безпеки МВС, на керівництво військових частин, які вчасно не вирішили проблем солдатів. Кожен з керівників отримав “по заслугах” своє. Однак “на дембель” нацгвардійців президент не відпустить — бо ситуація у країні складна. Запевнив, що в зону АТО строковиків не відправлятимуть. Щоправда, дозволять їм стати контрактниками — зі значно вищою платнею...

Думка з приводу

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політолог

Тільки наївні політики могли сподіватися, що результатом переговорів у Мілані українського президента та керівників ЄС з Володимиром Путіним міг би стати реальний дипломатичний прорив і укладення справжнього перемир’я. І все ж Путін зазнав поразки, оскільки грати йому довелось тут за чужими правилами. Російський президент відверто нервував. З цим пов’язана його вкрай недипломатична поведінка, коли спочатку на кілька годин спізнився на зустріч з канцлером Анґелою Меркель, а потім ще й змусив її повернутися на вже скасовані переговори! Небачене хамство, але задля того, аби не зривати мирний процес, Меркель була змушена піти на фактичне приниження.

Отже, щодо підсумків.

По-перше, переговори Путіна з об’єднаною як ніколи Європою, що підтримує Україну, стосовно його “хотєлок”, виявились безрезультатними. Жодна з країн ЄС, навіть так звані “друзі Путіна”, не погодилася на зменшення рівня санкцій щодо Росії.

По-друге, міланська зустріч — вагомий успіх української дипломатії в боротьбі за мир на Донбасі. Задля домомоги Україні лідери провідних країн Європи та керівництво ЄС згодилися взяти участь в окремій зустрічі з українського питання.

По-третє, саме українське питання було центральною подією саміту. Вже не вперше переговори відбувалися у “двосторонньому” форматі — Україна та країни ЄС, з одного боку, і РФ — з іншого. Це, крім іншого, сигнал Путіну щодо солідарності ЄС з українським президентом та підтримка мирного плану Порошенка.