«Російським військовим пропонують залишити роботу і їхати воювати на Донбас»

Те, що досі називали гібридною війною путінської Росії з Україною, усе більше схоже на війну реальну. Кількість жертв вже навіть не сотнями вимірюється. Кремлівську команду «фас» тепер виконують не лише завербовані російськими спецслужбами запроданці з України і найманці з Росії, а й кадрові військові російської армії. «Визволителі Донбасу» отримують сучасну російську зброю, у їхньому арсеналі — даровані «Рашею» БТРи і танки. Путін демонструє, що у своєму хворобливому бажанні розтоптати Україну ні перед чим не зупиниться. Але це не просто війна за Донбас і Україну, каже радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Загроза масштабніша і значно серйозніша.

— Я і раніше говорив, що з травня йде повномасштабна вій­на з Росією, — заявив Антон Геращенко в інтерв’ю «ВЗ». — Росія фінансує бойовиків, забезпечує найманців, військову техніку, надає розвідінформацію, використовуючи свої літаки, супутники. Це реальна війна. Тільки участь у ній бере не регулярна армія Росії, а російські найманці. Хоча останнім часом з’являється інформація про те, що російським солдатам й офіцерам регулярних військ пропонують залишити свою роботу і за більшу платню їхати воювати на Донбас. Як кажуть експерти, удар, який був завданий реактивною артилерією по наших хлопцях під Зеленопіллям, робився групою професіоналів, які мають величезний досвід у застосуванні установок «Град». Це не можуть бути просто найманці.

Є захоплена у бойовиків бронетехніка, є документи, які підтверджують, що це — техніка збройних сил РФ, передана терористам. Росія має бути визнана спонсором тероризму. Такий статус мали Афганістан, Судан, Північна Корея. Путіна треба терміново зупиняти. Якщо цього не зробити (запровадженням для Росії санкцій щодо обмеження торгівлі з європейськими країнами), він піде далі. І війна буде ще кривавішою. Історія доводить: намагання примирити агресора, як це було, наприклад, з Гітлером у 1938 році (так звана Мюнхенська змова), призводило лише до більших втрат.

— Але для Європи це, схоже, не аргумент?

— Путінська кліка витрачає величезні гроші на вербування іноземних дипломатів, урядів. Через підкуп, економічні преференції Путін, його «Газ­пром» й інші корпорації намагаються впливати на суспільну думку європейських країн. Лідери цих країн стоять перед вибором: або підтримають європейські демократичні цінності, або ж піддадуться тиску Путіна і власного промислово-фінансового лобі, яке у разі розриву економічних відносин з Росією, звісно, зазнає багатомільярдних втрат. Ми в Україні боремося зараз за всю Європу. Якщо Путіна не зупинити, почне «захищати» росіян у Литві, Латвії, Грузії. Це не війна за Донбас. Це війна цивілізацій. Якби Путін під тиском світової спільноти відмовився від підтримки терористів, усе б закінчилося за кілька тижнів.

— Ви заявляли, що для розвідувальної діяльності Росія навіть цивільну авіацію використовує? Її літаки, які літають з Кубані і Ростова-на-Дону через територію України, фотографують позиції сил АТО на Донбасі. Невже за це не передбачені жодні санкції?

— Міжнародне авіаційне законодавство забороняє використання цивільних літаків у військових цілях. Але Росії на це наплювати. У Росію без згоди вивозять громадян України і запроторюють за ґрати, як це було з нашою льотчицею Надією Савченко.

— Є думка, що, якби не так звана переговорна пауза у проведенні АТО, не було б стільки крові, руйнувань і жертв, як зараз. Бойовики, мовляв, скористалися моментом, щоб посилити свої позиції, отримати підкріплення і поповнити арсенал зброї.

— У нас є проблеми з розвідкою. В України немає своїх супутників, відсутні літаки-безпілотники, які мали б постійно літати над територією противника і фіксувати скупчення військ. З використанням достатньої кількості таких апаратів можна було б контролювати і бачити, що відбувається на ділянках кордону, через які намагаються прорватися бойовики чи перекинути з Росії зброю. І цим користуються терористи.

— Як і перехопленою інформацією про дислокацію і переміщення наших військових у зоні АТО. У нас же навіть накази через незахищений мобільний зв’язок віддають.

— Це теж серйозна проблема. Відомо ж, кому належать найбільші мобільні оператори. Необхідно приймати законодавчу базу, яка передбачала б позбавлення операторів ліцензій у разі, якщо буде доведена їхня співпраця з іноземними спецслужбами.

Крім того, самі бойовики використовують мобільні комплекси для радіоперехоплення зв’язку. Це спеціальні програмні засоби, які вміщаються у ноутбуці і дозволяють контролювати мобільний зв’язок у певному районі. Це теж небезпечно. Але проблема знову ж таки — у безгрошів’ї. Добротно захищена цифрова рація коштує близько 10 тисяч гривень. На відділення потрібно, як мінімум, одну рацію. Тобто на тисячу чоловік — 100 таких рацій. А це 70 тисяч доларів.

— Яка ситуація щодо контро­лю за кордоном? Чому досі немає реакції на цілком обґрунтовані вимоги змінити керівника Держприкордонслужби Миколу Литвина?

— На жаль, повністю закрити кордон досі не можемо. Стикаємося з потужним спротивом терористів. Вони використовують усі види важкого озброєння. У них хіба що авіації немає. І то не відомо, чи і вона не з’явиться. Бо, як каже Путін, будь-яке озброєння й екіпірування можна купити у звичайному мисливському магазині.

Є ділянки кордону, які контро­люються так званим вогневим прикриттям. Там техніка з бойовиками знаходиться у зоні досяжності артилерійського пострілу чи удару з повітря.

Щодо відставки Литвина, то рішення мають ухвалювати Кабінет Міністрів і президент.

— Чи підтверджується інформація про почастішання випадків дезертирства серед бойовиків?

— Найчисельнішими такі випадки були після звільнення Слов’янська. Коли у ході АТО оточували місто, знищили терористів у селищах Миколаївка і Семенівка. Це спричинило паніку серед бойовиків. В один день було захоплено півсот­ні терористів. Розуміють, що потрапляння у полон для багатьох із них світить величезними тюремними строками, а то й — пожиттєвим ув’язненням. Тому і дезертирують.

На центральному російському телеканалі показали ролик, в якому нібито жителька Слов’янська (дешева актриса, особу якої вже встановили) розповідала, що на власні очі бачила, як українські військові розіп’яли трирічного хлопчика. Для чого це робиться? Аби вербувати у Росії усе більше і більше найманців. Тих, хто готовий воювати лише за гроші, поменшало. Вони ж чують і бачать, скільки бойовиків повертаються з Донбасу «вантажем 200». Тому для вербування найманців задіюють психологічний тиск. Щоб воювати йшли, керуючись «святим гнівом» проти українських військових, які вже дітей розпинають.

— Після звільнення Сло­в’янська в Інтернеті спливли так звані розстрільні протоколи з ДНРівськими печатками і підписами. Вироки про смертну кару, які виносили і виконували бойовики, керую­чись, як вказано у цих документах, ще радянським (від 22 червня 1941 року) Указом «Про воєнний стан». Це достовірні факти?

— Бачив такі документи. І думаю, це правда. Терористи на те і терористи, що творять будь-який «беспредел». А цими «документами» намагалися надати своїм діям видимість законності. Хоча набагато більше людей бойовики знищують без усяких протоколів.

— Який розвиток прогнозує­те у справі Надії Савченко (справу вже взяли до розгляду в Європейському суді)?

— Президент доручив займатися цією справою Міністерству закордонних справ і Генпрокуратурі. Те, що зробила Росія, не вкладається у жодні норми міжнародного права і здорового глузду. Це міжнародне викрадення людини. Таким займалися, мабуть, африканські країни, і то — найвідсталіші. Це — державний тероризм. Думаю, питання мало б бути розглянуте і на рівні ООН.

- Президент вже підписав ухвалений Верховною Радою закон, який доповнив Кримінальний кодекс статтею за фінансування сепаратизму. Прізвища сепаратистських спонсорів вже стільки на слуху, а кримінальної справи — жодної.

— Претендентів багато. Думаю, такі справи вже ведуться. Просто не про все оголошується. Це — компетенція СБУ, отож статистику треба у них уточнювати.

— Чи можна сподіватися, що процес над одіозним екс-мером Слов’янська Нелею Штепою буде першою доведеною до кінця резонансною справою за сепаратизм?

— Штепі пред’явлені обвинувачення саме за 110-ю статтею Кримінального кодексу — заклики до територіального розділення України. Затримували Штепу спеціалісти кримінального розшуку МВС, які передали її Службі безпеки України, бо 110-та стаття — у веденні СБУ. Штепі вже обрали запобіжний захід (два місяці тримання під вартою). Думаю, суд буде швидким і справедливим.

— Чому досі на волі розгулює «колорад» Царьов? Він оголошений у розшук, але це не заважає йому з’являтися то на Донеччині, то на Луганщині світитися, перед камерами.

— Ми не контролюємо ті території, якими пересувається Царьов. Якби він з’явився у Києві, Дніпропетровську чи Харкові, його давним-давно затримали б.

— Коли йдеться про добровольчі батальйони, сформовані за підтримки впливових бізнесменів, часто можна почути: олігархи, мовляв, обзаводяться власними арміями, а це може погано аукнутися — ситуація загрожує вийти з-під контролю. Що про це думаєте?

— Усі батальйони і підрозділи, які створюються, перебувають під управлінням МВС чи Міністерства оборони. У нас повна керованість цими підрозділами. Ні про які приватні армії не йдеться.

— Що робити з міліцією на Донбасі, яка по вуха заплямувала себе співпрацею з бойовиками і сепаратистами?

— По кожному міліціонеру, який залишався на захопленій терористами території, буде проведено службове розслідування. Вивчатимуться фото- і відеоматеріали, покази свідків. Є відеозаписи, де міліціонери відкрито виступали на сепаратистських мітингах, переходили на бік терористів. Але так чинили далеко не всі. Розбиратися будемо по кожному окремо.

Минулого тижня, перебуваючи у зоні АТО, міністр Аваков займався питанням відновлення роботи органів внутрішніх справ у Донецькій області. Доручив підібрати всіх нових керівників районних і міських відділень міліції. Щоб координувати відновлення Донбасу, було здійснено кілька кадрових призначень. Командир загону спецпризначення «Артемівськ» Костянтин Матейченко став в. о. голови Артемівської райадміністрації. А колишній начальник Горлівського управління міліції Андрій Крищенко (той самий, якого бойовики катували за те, що не давав зняти з будівлі український прапор) призначений в. о. голови Слов’янської РДА.

— Ви кажете про заміну керівництва міських і районних відділів міліції. Але головним міліціонером Донецької області досі залишається Костянтин Пожидаєв, якого називають людиною Ахметова...

— Дехто судить про ті чи інші події, не маючи достатньої інформації, лише зі слів інших. Нещодавно з Костянтином Пожидаєвим познайомився командир загону міліції спецпризначення «Азов» Андрій Білецький. Той самий Андрій Білецький, який понад два з половиною роки відсидів за сфабрикованою міліцією й СБУ справою (у грудні 2011 р. був заарештований за звинуваченням у замаху на вбивство, вийшов на волю у лютому 2014-го, після ухвалення Верховною Радою Постанови «Про звільнення політв’язнів». — «ВЗ»). Як сказав потім Андрій Білецький, він був приємно здивований, що Костянтин Пожидаєв — чесний «мєнт», який допомагає боротися з тероризмом. Це судження людини, яка знайома з Пожидаєвим і в якої немає підстав добре ставитися до міліції. Все решта — домисли. Пожидаєв ніколи не був зрадником.