«Ви зі Львова? Значить, приїхали воювати...»

Потяг Львів — Харків прямує на схід. За півгодини до прибуття на кінцеву зупинку провідниця перепитує мене: «Ви зі Львова?». Отримавши ствердну відповідь, робить висновок: «Значить, приїхали воювати...» А далі нарікає на те, як вже набридли львівські авіатори, які дислокувалися в Чугуєві Харківської області, як через них ледве не розбомбили містечко... А ще: обурюється, що з зарплатні відраховують по 10 гривень на купівлю трьох бронежилетів для колег, яких мобілізували... І ані пари з вуст про те, що наші хлопці гинуть за Україну та її рідний край! Після такого спілкування я вийшла з вагона з важким серцем. Подумала, невже усі місцеві такі байдужі? Помилилась. Харків’яни невтомно розвішують та розклеюють національну символіку, опікуються переселенцями, возять під кулями допомогу нашим захисникам в зону АТО, підтримують поранених у військовому шпиталі. Сепаратистам тут точно нічого не світить!

Місто прапорів

Харків рясніє національними прапорами. Вони усюди: на машинах та в машинах, на будинках та господарських будівлях, на ліхтарях... Проїжджаю повз електроопори, металевий каркас яких помальований у жовто-блакитне. Бачила будинок з парканом, пофарбовані в найпопулярніші тут кольори. На руках мешканців помічаю різноманітні браслети відповідного кольору.

Активісти Громадської варти, Євромайдану SOS та автомайдану прямують на околиці області, аби нагадати мешканцям тамтешніх містечок про українську ідентичність. Зросійщені Чугуєв, Ізюм, Куп’янськ поступово занурюються в українську атмосферу. За словами активістки Тетяни Пасинок, великі прапори України розвішують над проїзною частиною доріг. На численних ліхтарних стовпах — намальовані герби. Активісти роздають жовто-блакитні стрічки, прапорці і листівки водіям автомобілів, велосипедистам і перехожим. Переважна більшість перехожих позитивно реагує на учасників акції, однак завжди можна зустріти недоброзичливців.

Активістка харківського Майдану Неля Яровенко розповідає, що час від часу доводиться зафарбовувати образливі написи на адресу патріотів-українців. «На будівлі у парку Шевченка, що у самому серці Харкова, фрази на кшталт «Смерть укрофашам» не один тиждень обурювали багатьох харків’ян, — каже Неля Яровенко. — Проте боротися з цим ніхто не пробував. Прибирати графіті прийшли троє — В’ячеслав з 5-річним сином та Олександр. Проросійськи налаштовані активісти помітили, що двоє чоловіків замальовують слова балончиком з червоною фарбою, і звернулися до міліціонерів. Дії харків’ян представники міліції назвали хуліганством та викликали мобільний патруль. “Ми не хулігани, а патріоти. Такі лозунги принижують честь українського народу...» — виправдовувались хлопці.

На днях активісти пройшлися «Маршем вишиванок». Учасники роздавали жовто-блакитні стрічки, збирали гроші на допомогу армії, співали гімн України, скандували популярні патріотичні гасла, а також вимагали люстрації влади і притягнення до відповідальності корупціонерів. Декотрі мешканці навколишніх будинків вивішували прапори України з вікон і балконів, скандували традиційні вітання. Учасники акції вишикувалися перед військовим госпіталем, в якому на лікуванні перебувають поранені в зоні АТО військові. Співали гімн України, вітали їх традиційними патріотичними гаслами. Учасники акції передали пораненим 20 прапорів України і дитячі малюнки.

Кругова оборона

Численні блокпости першими зустрічають усіх, хто в’їжджає на Харківщину. Якщо блокпости на кордоні із Сумщиною мають більш мирний характер, то з наближенням до кордонів із Донецькою та Луганською областями потужно підкріплені бойовою технікою. Як повідомили в Харківському прикордонному загоні, на кордоні з Росією в області вирито понад 77 окопів для ведення кругової оборони прикордонними загонами. Також встановлено понад 85 блокпостів з бетонних блоків і близько 80 позиційних загороджень (мішки з піском) для ведення оборони та укриття прикордонних загонів.

Понад 500 метрів кордону обладнано парканами з колючого дроту, щоб не дати можливості пройти небажаним гостям і техніці. Над укріпленням працюють спеціальні інженерні групи. На ділянках, де ймовірність прориву найбільша, прикордонники викопали рови до чотирьох метрів завглибшки і 1,5-3 метри завширшки. Загальна протяжність їх — близько 11 кілометрів.

Після підриву залізничного мосту посилилася охорона громадського порядку. В Центральному парку ім. Т. Шевченка бачу «кусачих» охоронців порядку. Це ротвейлер Джек та вівчарка Бета. У кожного своя форма з фірмовими написами. Міліціонери пояснюють: «Джек ще молодий. Йому лише 3 роки. А Бета — ветеран. Має величезний послужний список...»

Тим часом на найбільшій площі Європи шикувалися випускники Університету Повітряних сил. Молодим офіцерам вручили дипломи, після чого вони урочистим маршем пройшлися площею Свободи. Випускники вишу — це спеціалісти з обслуговування енергетичних систем, бойового використання зенітних, ракетних та радіотехнічних установок, автоматичних систем керування військами та озброєнням Збройних сил, спеціалісти метеорологічного забезпечення, технічного обслуговування військових та літаючих апаратів та аеродромного обладнання. На відпочинок молоді офіцери мали лише один день, потім — у військові частини.