«Беркут» озброєний цвяховими гранатами і «коктейлем Молотова»

Коли з’явилася інформація про перших загиблих на Грушевського, у міліцейському міністерстві тут же відхрестилися від використання «беркутівцями» вогнепальної зброї. Але з погрозою: якщо треба, мовляв, то і за «стволи» маємо право взятися. Хто б сумнівався? «Беркут», який і сам донедавна поза законом був (наказ про спецпідрозділ у Мін’юсті лише 11 січня зареєстрували), з законністю не церемониться. У своїх кривавих «подвигах» переступає не лише через закони, а й через усе людське. Протестувальники для них — мішені, з якими можна робити що завгодно. І роблять. Стріляють по людях, як у тирі. Ще й «самопальними» гранатами калічать.

Один розчерк пера — і «беркутівцям» дозволили використовувати вогнепальну зброю. Ще один — і до арсеналу «доблесного» спецпідрозділу додали одразу цілий список додаткових спецзасобів. Зі сусідньої Росії «охоронці режиму Януковича» взяли на озброєння не лише «гестапівські» закони (ті самі, Олійника-Колесніченка, які цілими абзацами з російських списані), а й засоби приборкання невдоволених. На додачу до тих, які використовувалися досі, кабмінівською постановою «Беркуту» дозволили аерозольні гранати «Дрейф-2», світло-шумові «Пламя-М», «Факел-С» і «Заря-2». Тепер у «беркутівців» — ширший вибір, щоб мітингувальників калічити. Граната «Факел-С» за своєю дією ушестеро потужніша, ніж ті, якими спецпризначенці «бомблять» протестувальників на Грушевського. Від її звуку можна не тимчасово (до чотирьох-п’яти годин), а на все життя оглухнути (через розрив барабанної перетинки).

Але «беркутні» і цього замало. Щоб підсилити ефект від «бомбардування», вони метають гранати просто у натовп мітингувальників. Хоча затверджені урядовою постановою правила застосування спецзасобів забороняють це (світло-шумові засоби застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини», «при застосуванні сльозогінних речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин»).

Та найстрашніше те, що бійці «Беркута» використовують проти майданівців саморобні гранати, здатні калічити значно серйозніше, ніж застосовані з порушенням інструкцій світло-шумові. До гранат скотчем примотують болти і цвяхи, які після вибуху розлітаються, завдаючи «мішеням» глибоких поранень. Як «боєголовки» до світло-шумових гранат «беркутівці» використовують й уламки каміння. Від такої картечі на тілі залишаються рани глибиною до п’яти сантиметрів. Не кажучи вже про те, що може бути, якщо уламок попаде у голову.

Голови майданівців — улюб­лена ціль «Беркута». Спец­призначенці не лише кийками черепи трощать, а й з карабінів прицілюються. Хоча і те, й інше теж заборонено. «Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії «Волна-р» відстрілюються з допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг», — це витяг з уже згадуваних правил застосування спецзасобів. Але для «беркутівців» вони не писані. «Гуманісти» у погонах стріляють по мітингувальниках і з удвічі меншої відстані, ніж дозволено. Та ще й — куди заманеться. То в очі жертвам ціляться, то розважаються, беручи на мушку журналістів.