ВІТЯзь на расПУТІНьї

Тривалий євроінтеграційний шлях України завершився вільнюським тупиком. На жаль, ми вкотре не втратили шансу втратити шанс... Українці вийшли на Євромайдан обстоювати євроінтеграцію, а влада продовжила рух в іншому напрямку. Грошова “компенсація”, яку Київ вимагав якогось милого в Європейського Союзу (у нашому уряді дорахувалися до 160 мільярдів євро), знайшлася у Росії. 15 мільярдів путінських доларів напевно допоможуть нашому “уряду професіоналів” урятуватися від дефолту. У виборчій кампанії теж зайвими не будуть... Чи означає “кредит” від Росії, що замість ЄС Україна вирішила йти в Митний союз? Офіційний Київ це заперечує. Мовляв, і надалі євроінтегруємося... У Москві тим часом не приховують: про МС зараз не говорять лише тому, що туди “Україна повинна прийти сама”. Саме для цього “Путін справив наявній в Україні еліті специфічний поводок — аби з двору далеко не втекла”... Митним союзом у Москві не обмежуються: “Україна вимагає проекту наступного за МС рівня... який виведе прагматичну інтеграцію на якісний рівень возз’єднання”.

Під час нещодавнього масового телевізійного інтерв’ю президент Росії Володимир Путін пояснював рішення Кремля дати грошей Україні “братніми” почуттями. Коли українцям погано, мовляв, треба їм допомогти, не чужі ж люди... У російських ЗМІ тим часом “благодійності” Путіна дають зовсім інші пояснення. Про те, що 15 мільярдів доларів — “специфічний поводок для наявної на Україні еліти — аби далеко з двору не втекла”, пишуть не лише опозиційні, а цілком провладні російські публіцисти.

“Московська рамка (політики щодо України. — А. Є.) визначається двома непорушними імперативами, — стверджує виконавчий директор групи “Однако” Андрій Сорокін (пам’ятаєте програму “Однако” скандального шовініста Михайла Леонтьєва на російському Першому каналі? Так це одна “компашка”). — По-перше: євразійська інтеграція як безумовний пріоритет нинішнього путінського президентства. По-друге: в процес цієї інтеграції повинна бути включена Україна... У нашій рамці такі дрібниці, як газ, мільярди грошей і тим більше Янукович, — одноразові інструментальні сутності... Путін справив наявній на Україні еліті специфічний поводок — щоб далеко з двору не втекла... Україна — виклик принципово іншої якості. Її інтеграція вимагає проекту наступного за Митним союзом рівня... Проекту цивілізаційного, який виведе прагматичну інтеграцію на якісний рівень возз’єднання. Проект такої якості ще не визрів... Хоча його елементи в наявності є... і реально втілюються”.

Очевидно, 15 мільярдів російського “кредиту” і є одним із таких “елементів”. В українському уряді кажуть, що, попри “братню” російську допомогу, ми й надалі йдемо шляхом євроінтеграції. І що про жодний вступ до Митного союзу не йдеться... У Москві на багатомільярдну допомогу Україні — інші розрахунки! “Для того, щоб надавати таку допомогу в таких масштабах, і явно не разову, а зав’язану надовго, потрібно мати дуже серйозні підстави, розраховувати на лояльність нинішнього українського уряду і на його здатність утриматися у владі, — пише на ресурсі odnako.org вищезгаданий Михайло Леонтьєв. — Сподіваюся, у нашого керівництва такі підстави є. Я думаю... що і система надання кредиту, і умови надання знижок на газ пов’язані таким чином, щоб не дати нинішній українській владі лавірувати так, як вони це робили завжди... працюючи у всіх напрямках за принципом «ласкавого теляти»... Це теля, як відомо, двох мамок ссе. Тобто, застосовуючи це до зовнішньої політики України, мета несподіваної путінської щедрості — не залишити Києву можливості інтегруватися до ЄС.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров говорить, що Росія не зможе вимагати миттєвого повернення усієї суми кредиту. І що жодної небезпеки умови, за якими Україна одержала гроші, не становлять. Проурядові ЗМІ навіть тиражували інформацію про те, що в Росії багато хто незадоволений 15 мільярдами для України, — настільки це, мовляв, вигідна для Києва справа... А ось “трохи” інший погляд.

“Насправді додаткові угоди російського «Газпрому» і українського «Нафтогазу», так само як і оголошене рішення про покупку урядом РФ цінних паперів на 15 мільярдів доларів, — рішення не економічні, а політичні, — роз’яснює леонтьєвський публіцист Дмитро Лекух. — Українська економіка вже навіть не «стояла на межі дефолту». Вона на ній фактично вже «лежала», відчайдушно чіпляючись за будь-яку пропоновану допомогу всіма доступними кінцівками. Тепер цю економіку врятували. Точніше, — навіть не стільки «врятували», скільки «відстрочили вирок»: «єврооблігація», вона ж «євробонд» — штука досить жорстка... «Кинути» по ній неможливо просто чисто технологічно. «Єврооблігація»... видається при отриманні довгострокової позики. Тобто її «пред’явлення» є прямою підставою для платежу, що не вимагає жодних додаткових, у тому числі судових рішень. Жодні «скарги» і «особливі форс-мажорні обставини» при виплатах за євробондами не передбачаються: не можеш платити — оголошуй себе банкрутом. Тобто оголошуй дефолт”.

Усе зрозуміло, правда? Допомога хоч і “братня”, але з цинічним розрахунком... “Я схильний вірити президенту РФ, що цього разу «таємних переговорів щодо вступу в МС» справді не велося, — веде далі пан Лекух. — Україна в Митний союз має прийти сама. Тож нехай іде. Ніхто нікого нікуди насильно не штовхає, нікуди не жене: нехай, якщо хоче, — крутиться і спотикається. Просто є «вказівники», «віхи», які неможливо обійти”. Що й треба було довести: 15 мільярдів путінських доларів працюють головно на те, аби не дати Україні зірватися з кремлівського гачка. А якщо опиратиметься, — тоді “не можеш платити — оголошуй дефолт”.

Звичайно, російські публіцисти, навіть стовідсотково провладні, — це не російська влада... Українські урядовці, напевно, повірили Путіну, який говорить про “братню” допомогу? В українській владі, очевидно, не бачать того, що їй “справили поводок”. А прем’єр Азаров, можливо, просто не знає, що таке “євробонди”, і щиро вірить, що йому дали ледь не благодійний “кредит”... Якщо так, то дуже погано. Бо насправді Леонтьєв і компанія просто озвучують те, що мають на меті Путін і його чиновники. Просто Путіну з його урядовцями такі речі прямо сказати не можна (мусять верзти маячню про “братню” допомогу”), натомість “однаківцям” ставити димову завісу зовсім ні до чого. Ось і ріжуть правду-матку... Українській владі є про що замислитися... Але хіба тільки їй? Нам усім.