Екс-футболіст «Карпат» передав на Київ мішок рукавиць і ящик лимонів

На вулиці Коперника у Львові, крім палацу Потоцьких, є ще одна шедевральна пам’ятка архітектури, яка привертає увагу — бароковий палац Сапєг. Його збудував у позаминулому столітті князь Леон Сапєга, відомий зокрема тим, що спонсорував будівництво залізниць на Галичині. Нині маєток цього мецената (офіс Товариства охорони пам’яток історії та культури) завдяки його директорові Андрієві Салюку став штаб-квартирою зі збирання іншої допомоги — для українців, які обстоюють свою свободу і гідність на Майдані Незалежності у Києві. Останні три тижні життя у цій будівлі нагадують будні працьовитого мурашника…

Шоста вечора. Робочий день позаду, а тут він — у розпалі, триватиме до 22.00. Двері прочиняє скромно одягнуте літнє подружжя із сумкою. Викладає на стіл пакети з гречкою, рисом, вермішеллю. В окремому пакеті — светрик, шкарпетки, рукавички. Хлопці-дівчата, які приймають допомогу для Майдану, все занотовують, сортують речі. Знайомимося з благодійниками: Романа і Ярослав Стасіви, вона — прибиральниця у технопарку, він — безробітний. Приїхали зі Сихова.

— З наших дітей, на жаль, нікого нема на Майдані, бо доглядають своїх маленьких діточок, яким рочок-два, — каже пані Романа. — То хоч у такий спосіб підтримаємо передову молодь. Із чоловіком своє майже вже віджили, хочеться, щоб дітям і внукам жилося краще. А ще переживаємо, щоб ніхто на нашу молодь руку більше не піднімав…

Не встигли попрощатися з цими добродійниками, як заходить ще одна жіночка. У її пакунку, крім теплих шкарпеток і рукавиць, рибні консерви. Після довгих вмовлянь називає себе — бухгалтер Леся Шпонацька. Каже, що поїхала б до Києва, але не має змоги. Сподівається, що її скромні презенти допоможуть Майдану вистояти.

А ось зовсім юна відвідувачка — студентка Франкового вузу (четвертий курс англійської філології) Оксана Споляк. На її сумочці стрічка з євросимволікою. Принесла з дому теплі речі, свої і батьків — светри, шарфик, штани. Каже, пригодяться тим, хто ось який день несе мирну вахту на холодному київському Майдані...

До десятої вечора таких волонтерів у палац Сапєг приходило ще багато. Різного віку і соціального стану. Не афішуючи своєї появи, навідався сюди і один з колишніх форвардів львівських «Карпат» — купив для майданівців мішок рукавиць і ящик лимонів.

— Приходять до нас багато людей із передачами для Майдану, — каже майбутній юрист Божена Стахів, яка разом з товаришами-студентами збирає цю допомогу. — Видно, що великих статків у них немає, але свої пожертви роблять щиро, без будь-якого примусу — і це розчулює. Одна жіночка пообіцяла прийти вдруге, як тільки-но отримає пенсію...

Хтось приносить пакетики «мівіни», інші викладають на стіл пакети цукру, в’язку цибулі, часнику, банки з паштетом, медом, джемом, згущеним молоком. Приносять ковбасу, сир, сало. Із речей — те, що найліпше пригодиться під час багатоденного стояння на промороженому Майдані: рукавиці, шапки, взуття і «стельки» для нього, термоси. Щодня із цими речами відправляють до столиці по одній-дві машини.

Студенти медуніверситету імені Д. Галицького принесли на збірний пункт багато ліків, найперше антигрипозних препаратів, піґулок проти болю у горлі, тих, що допомагають травленню. Ряд приватних медпідприємств закупили ящики з профілактичними масками. Товариство Червоного Хреста прислало гігієнічні набори. Приємно здивувала адміністрація одного з брендових магазинів, передавши декілька пакетів новісінького одягу.

Божена Стахів, яка є негласним лідером студентів-волонтерів, бачить своє майбутнє в адвокатурі. Каже: на власні очі переконалася, як нинішня правова система робить людей безправними.

Такою високою метою одержимі і всі її друзі (серед них майбутні філологи, психологи), які самоорганізувалися для допомоги Майдану — зокрема Андрій Лушпинський, Марія Хом’як, Володимир Пірожик, Софія Гавгун, Роман Грицутенко. Не знаю, як вони вчаться, але іспит на громадянськість складають на «відмінно».