«Янукович обдурив Путіна, роблячи вигляд, що він – проросійський політик»

Чим ближче вільнюський саміт Євросоюзу, де вирішуватиметься питання про асоціацію України з ЄС, тим більше гарячих новин про непрості українсько-російські відносини. Керівництво Росії не знаходить собі місця від того, що Україна повернулася спиною до Митного союзу і віддає перевагу інтеграції європейській. Прокоментувати цю ситуацію ми попросили Матвія Ганапольського, провідного журналіста авторитетного радіо Росії — «Ехо Москви». Матвій — наш земляк. До сьомого класу жив у Львові, а потім переїхав до Києва. Краще за всіх з журналістської братії у Білокам’яній він орієнтується в російсько-українських питаннях.

— Для початку: ким ви себе відчуваєте більше — російським українцем чи українським росіянином?

— Коли перебуваю в Україні, тоді я — корінний львів’янин. І ніякий не журналіст. Просто приїжджаю у своє рідне місто...

— Як корінного українця, львів’я­нина, вас не «чіпляє» пресинг — політичний, економічний — який в останні кілька місяців Кремль застосовує проти України?

— Хотілося б, звичайно, щоб відносини між Росією і Україною були трохи кращі. Щоб ніхто нікого «не чіпляв». Політика — це складна штука, часто орієнтується на інтереси, а не на мене особисто. Тому ставлюся до всього цього спокійно. Вірю, що відносини між нашими країнами будуть хорошими.

— Ви знайомі з багатьма впливовими політиками Росії. Чи усвідомлюють вони, що Україна сходить з російської орбіти?

— Звичайно, всі вони це розуміють. Але російські політики різні. Одні не бачать в цьому загрози, вважають: ну, буде Україна ближче до Заходу, ми нікуди не дінемося. Бачать у цьому тільки проблеми з перетином кордонів. Інші ж, кремлівські, які при владі, все ж таки хотіли б Україну затримати на російській орбіті. І вони мають на це підстави. Якщо Україна буде в Європі, то складно буде робити якісь інтеграційні процеси на території пострадянського простору, випускати спільну продукцію. Буде більше питань з приводу Чорноморського флоту і так далі.

— У російських ЗМІ з’яви­лося повідомлення про повернення у велику політику колишнього віце-прем’єра РФ Владислава Суркова. Він начебто буде курирувати російсько-українські відносини. Що значить його «воскресіння» — з’явився новий «яструб»?

— Ні, Сурков вважається кремлівським лібералом. Мабуть, він підніматиме відносини між Росією і Україною до якогось нового, «стилістичного» рівня. Але мені здається, що все це — битий номер. Справа не в конкретній персоні. Не розумію, що таке «курирувати» російсько-українські відносини? Їздити і вмовляти когось? Не бажаю Суркову ні успіху, ні провалу. Але мені здається, що з його місії нічого не вийде.

— Вам не здається, що Путін багато чого «проґавив» в українському питанні? Можна почути думку про його недалекоглядність, про його стратегічний прорахунок. Мовляв, якби російський президент не пручався і здешевив би газ для України, до Митного союзу в Києві тяглися би більше, ніж до Європейського...

— Я б не ставив це у пряму залежність. Якщо говорити про СНД (Співдружність незалежних держав), то Путін є її могильником. На жаль, ставлення до України як до партнера у нього не спостерігається. Путін несе величезну відповідальність за прохолодні відносини між двома сусідніми країнами.

— Чи правда, що для того, щоб не випустити Україну з імперських обій­мів, Росія готова на все? Зокрема, інспірувати міжнаціональні конфлікти в Україні...

— Ні! Це неправда.

—... Підготувати військову провокацію?

— Ні! Це неправда!

— Як політична еліта Росії сприймає президента України Віктора Януковича, особливо після його євроінтеграційних заяв?

— Сприймає його як керівника радянського типу — але дуже недурну людину. Він обдурив Путіна. Він домігся його підтримки, міфологізувавши ситуацію в тому сенсі, що він — абсолютно проросійський політик. А виявилося, це не так. Путін якось сказав про Януковича: не проросійський і не прозахідний. Він — проукраїнський. І тут російський президент має рацію.