Луценко «травив» анекдоти, Лук’яненко фотографувався зі школярами...

ХХ ювілейний Форум на тиждень перетворив Львів у місто паломництва книгоманів з усієї України. Цьогоріч захід відвідало 55 тисяч гостей! Форумчани непритомніли від задухи та тисняви, але продовжували бігати поміж книжкових стелажів Палацу мистецтв. Разом з читачами піддались спокусі придбати літературні цікавинки українські, російські та польські письменники, а іноземні та вітчизняні політики мали нагоду в неофіційній обстановці обговорити офіційні питання.

Упродовж усього Форуму письменниця Марія Матіос по кілька разів на день роздавала автографи у різних видавництвах, де презентували її книги. Першу книгу авторка за традицією подарувала читачу­мужчині та поставила автограф. «Якось на Форумі шість годин поспіль роздавала підписи», ­ пригадувала письменниця. Нова книга пані Марії «Черевички для Божої Матері» користувалась величезним успіхом серед читачів. Інколи ажіотаж довкола літератури доходив до комізму — читачі полювали не так за книжковими новинками, як за автографами авторів...

Утім, деяким книгоманам навіть відрізнити письменників від простих перехожих було складно. На очах у кореспондента “ВЗ” до зеленого автомобіля братів Капранових підбігла жінка. Пробиваючись через лікті читачів, вихопила книгу у Дмитра Капранова, підписала і... ошелешила письменників запитанням: “Скажіть, хто мені автограф поставив?” Брати Капранови посміхаються, кажуть, Форум видавців є хорошою нагодою і давніх прихильників зустріти, і нових знайти. Письменники займаються реалізацією своїх творів самостійно, фірмовий автомобіль з літературою паркують поза територією ярмарку — біля воріт Палацу мистецтв. “Цього року не дозволили під’їхати під сам вхід, тому припаркувались трохи далі по вулиці Коперника”, ­ каже Дмитро. Проте навіть за межами ярмарку справи у братів йшли непогано. Люди не пропускали нагоди привітатись з улюбленцями, а відтак і підтримати Капранових матеріально.

“Кажуть, електронні книги подешевшали, а українці не мають грошей на літературу, але я точно знаю, що це все дурниці, ­ розповідає Орест Мацьків, що два дні поспіль працював охоронцем на Форумі. ­ Цьогорічний наплив людей мене шокував, особливо багато було студентів і людей похилого віку. Постійно запитували, де знаходиться польський стенд, бо з Польщі приїхали відомі політики, діячі культури. Приміщення Палацу мистецтв не розраховане на таку кількість людей. Дихати було тяжко через відсутність кондиціонерів. Чимало народу приїхало з інших областей, їм було складно орієнтуватись у постійній тисняві”.

Ні тисняви, ні напливу читачів не бояться українські книговидавці. “Дуже позитивно налаштований після Форуму, бо бачу, що маємо набагато більше покупців, аніж попередньо підраховували, ­ каже Олександр Красовицький, генеральний директор видавництва “Фоліо”. ­ Дуже вдалими були організовані нами зустрічі з Данутою Валенсою та Кшиштофом Зануссі. Це дало багато розуміння того, як треба влаштовувати заходи та кого варто запрошувати наступного року, аби продажі та популярність літератури зростали. Бо Форум — це не тільки захід для продажу книжок. Це найкраща подія для піару літератури. Багато розмов точиться стосовно високої оренди місця на ярмарку, але, на мою думку, з точки зору балансу між інтересами видавництв і ціною оренди — остання цілком виправдана”. Пан Красовицький підкреслив, що попри традиційну цікавість до іноземних письменників, саме на Форумі наш читач схильний віддавати чесно зароблені кошти на підтримку українських літераторів.

Пройшовшись поміж книжкових рядів, починаєш вірити видавцеві. Творець вітчизняних бестселерів Люко Дашвар, найновіша книга якої «На запах м’яса» вийшла із великим як для України тиражем — 20 тисяч примірників, за дві години роздала близько 200 автографів біля стенду «Клубу сімейного дозвілля». Від генія поп­літератури не відставав і геній літератури політичної: 86­річний Левко Лук’яненко впродовж усіх днів ярмарку не встигав відпочити, прихильники просили то до фото стати, то книгу підписати. “Пане Левку, розкрийте секрет довголіття”, ­ усміхається студентка. Письменник тільки плечима знизує, мовляв, Бог дає здоров’я. Цікаво, що політика впізнавали усі — від пенсіонерів до школярів. Пан Левко фотографувався охоче, просив тільки, щоб без спалаху — очі болять. Потиснути руку Лук’яненкові прийшли й політики: Олесь Доній, Юрій Луценко, Олег Ляшко... Ірина Луценко виявилась зядлою книгоманкою: допоки Юрій Віталійович спілкувався з читачами, дружина вподобала книгу на стенді одеського видавництва. Довелось Юрію Луценку викласти за збірку “Одеського гумору” 100 гривень ще й фірмовий анекдот розповісти.

Російська письменниця, телеведуча Тетяна Толстая, зустрівшись з українськими читачами, розповіла, де черпає натхнення. «У тролейбусах і магазині. Я не виходжу майже нікуди, але в цих місцях чую цікавенні діалоги. Звичайні історії із життя мене надихають», — поділилась письменниця. А от епатажна художниця та письменниця Емма Андієвська не тільки привезла у Львів свої сюрреалістичні роботи та зачитала уривки нового роману, а й на прохання читачів розповіла про нелегке життя за кордоном та цікаві подробиці своєї біографії. “За останній свій альбом заплатила 17 тисяч євро, а зробили мені таке паскудство, ­ пані Емма підіймає альбом вгору, розповідаючи про тяжкі будні художника. ­ Досі моя студія — це невеличка кімната для гостей. Проте мені вистачає, бо для натхнення потребую лише свою підсвідомість — заплющу очі і бачу кожну наступну картину в деталях”. Під кінець книжкового тижня і літератори, і читачі помітно втомились: польську письменницю Сильвію Хутник кореспондент “ВЗ” зустрів по дорозі на Краківський ринок. “Іду на шопінг, ­ пояснила, сміючись, літераторка. ­ На ринку наплив людей, мабуть, менший, ніж на Форумі”.