3D--шоу «Снігова королева»: ні 3D, ні шоу
Вистава киян викликала у глядачів обурення та розчарування
Проанонсована як 3D-шоу вистава «Снігова королева», яка приїхала з Києва, хоч і зібрала у Львівській опері три аншлаги в один день (на 11, 14 і 17 годину), але не виправдала очікувань більшості людей. Після першого показу лунали вигуки «Ганьба!», а добрий десяток обурених глядачів іще годину не залишав театр, вимагаючи повернути гроші за невиправдані надії (вартість квитків становила від 80 до 220 гривень).
Багатьох обурював низький рівень так званого шоу, який аж ніяк не відповідав рівню сцени Національного театру.
Жодних декорацій, крім великого екрана в глибині сцени, який символізує монітор комп’ютера (у виставі — машини, над винаходом якої начебто працює Кай), і вазонка з трояндами, який Герда згодом дарує Маленькій Принцесі. Зимовий краєвид, дорогу, яку долає дівчина у пошуках Кая, квіти, про які співають (російською мовою), — усе замінюють зображення на екрані. Замість обіцяних подарунків роздали картонні дитячі окуляри із різними пластиковими «скельцями» — зеленим і червоним. Оце й усе 3D. Виглядало “шоу” як театралізована мультимедійна презентація нової версії відомої казки.
Не надто відійшовши від андерсенівського тексту, творці вистави його дещо осучаснили. Актори намагалися час від часу залучити до дійства глядачів. Наприклад, Маленька Розбійниця розповіла Герді, що має власний звіринець, і поділила зал на «собачок», які мали гавкати, «кошенят», які б нявкали, і «рикаючих» «тигрів». Дітям (не кажучи уже про дорослих) не надто хотілося імітувати ці звуки. Птахів Карла і Клару, Маленьких Принца і Принцесу, розбійників грали одні й ті ж актори, перевдягнуті у відповідні костюми.
Виставу, якщо вірити організаторам, спеціально для Львова переклали і вперше грали українською мовою. Проте російські слова «виривалися» в акторів (Кай після «розчаклування» видав цілий текст російською). А три пісні, які звучали у виставі російською, «різали» вухо ще більше, ніж росіянізми акторів. Та й на афіші було написано «режисер-постановщик» замість «постановник», «Федор» замість «Федір», а зверху задекларовано: «Вистава іде українською мовою»…
Доволі непогані танцювальні «па» наводили на думку, що «артисти столичних театрів і кіно» (як знову ж таки вказано в афіші) — це, у кращому випадку, балерини чи студенти хореографічного училища. Прізвищ виконавців хоча б головних ролей у «Сніговій королеві» з’ясувати не вдалося — програмок не було, але після вистави чула, як, обурюючись, люди ставили риторичні запитання: «Звідки ці так звані актори? Скільки їм років?». Люди очікували побачити феєричне шоу, адже афіша і вартість квитків це обіцяли, а вийшли із відчуттям ошуканості і розчарування. «Будь-яка вистава будь-якого з львівських театрів набагато краща, видовищніша і змістовніша, ніж це так зване 3D-шоу», — скаржилась після шоу глядачка. «Так шкода цих людей, які заплатили такі гроші! — каже одна із працівниць Оперного теат-ру. — За ті 900 чи більше гривень, які дехто витратив на квитки для всієї родини на це так зване шоу, місяць могли б ходити на львівські вистави…».
