«Ми між собою сваримося, а у той час ворог на тлі світової кризи міцнішає…»

І на це були причини. Як представник команди Володимира Зеленського спікер ВР був причетним до накладання санкцій РНБО на Порошенка, блокував відрядження Порошенка на важливі міжнародні зустрічі. З уст очільника ВР звучали образливі репліки на адресу п’ятого президента. І ось у розпал цієї затяжної «холодної війни» друга особа у державі приїжджає на розмову до опонента влади. Можливо, на Банковій (не виключено, під впливом Європи) нарешті почали шукати цивілізованих стосунків з опозицією, шляхів до співпраці. Чи так це? — цікавимося у народного депутата від «ЄС» Вікторії Сюмар.

— Це свідчить тільки про одне: про те, що норму всі ми перестали сприймати як норму. Якщо спікер парламенту приїздить у гості до другої за чисельністю фракції у парламенті, то в цьому немає нічого дивного! Дивно, чому це сталося вперше за сім років…
Під час зустрічі з Русланом Стефанчуком ми, зокрема, обговорювали законопроєкт щодо нового Цивільного кодексу. Це основоположний документ, мета якого — відмовитися від радянського цивільного кодексу, позбутися дискусійних речей. Зокрема, прибрали положення про шлюби у 14 років. Дискутували про розширення можливостей українських судів.

— Дехто каже, було б логічніше, якби така розмова відбулася у стінах Ради…

— Керівництво нашої фракції запросило Руслана Стефанчука ще й для того, щоб показати, чим живемо ми, Фонд Петра Порошенка. Йдеться про суттєву допомогу нашій армії. В нашому офісі це наочно представлено — всі стіни у прапорах військових бригад, нагородах, подяках від них. Наша політична сила і наш лідер регулярно передають техніку військовим. Депутати в умовах тяжкої війни мають такими речами займатися також. Спікеру це важливо було побачити. Не думаю, що в Україні є хоча би ще одна політична сила, яка може похвалитися такою кількістю допомоги армії, таким рівнем співпраці із ЗСУ, як «ЄС».

— Чи під час такої зустрічі із керівником парламенту йшлося про тиск на опозицію, про санкції щодо її лідера?

— Ми обговорювали санкції, бо вони суперечать тому Цивільному кодексу, щодо якого, власне, дискутували. Петру Порошенку заборонено вчиняти будь-які правочини. А як жити у країні без такої можливості? Йдеться про серйозні обмеження прав людей. Я особисто порушувала перед спікером питання, чому законопроєкти опозиції ігнорують. Це ненормально, коли ми пропонуємо рішення складних проблем, а цей документ не тільки не розглядають чи провалюють, його не беруть до розгляду — тільки тому, що законопроєкт зареєстрував представник опозиції. Ми говорили на теми, за які відповідає спікер українського парламенту. Не обговорювали політичних речей…

— Ваша фракція не раз закликала до переформатування коаліції, створення уряду національної довіри. У розмові зі спікером чи порушували тему парламентської кризи?

— Ми готові голосувати за все, що відповідатиме потребам євроінтеграції України, нашим міжнародним зобов’язанням. Але якщо там будуть чиїсь приватні «хотєлки», які ідуть всупереч інтересам українського народу, не підтримаємо цього. Не можна називати євроінтеграцією, скажімо, обкладання податками посилок OLX! Від української влади чекають рішень, які збільшили б надходження до бюджетів — а для цього треба професійно займатися митницею, стимулюванням бізнесу, виведенням його роботи «набіло». А не накручуванням усяких зборів, що призведе до того, що бюджетних надходжень стане ще менше, бо бізнес піде у тінь.

Ми готові до створення Коаліції національної єдності. Вважаємо це шляхом подолання політичної кризи, в якій опинилася Україна. Треба посилювати переговорні процеси як на мирному треку, так і з європейськими партнерами. У цих питаннях далеко не все так добре, як декларується.
Візьмімо питання аграрних квот. Поспілкуйтеся з будь-яким відповідальним чиновником у Брюсселі, і він скаже: ми не можемо перерозподілити євроринок з врахуванням українських фермерів — їх надто багато, в України багато земель. Це може спровокувати величезні збурення у тій же Польщі, адже тамтешнім аграріям доведеться суттєво скорочувати свій бізнес, половина їхнього бюджету піде в Україну. Наша присутність на євроринку означатиме, що зменшаться надходження у країнах ЄС. Хтось у нашій владі у цю тему заглиблювався, знає, як вести ці перемовини?

— Як у вашій фракції сприйняли резонансну заяву президента про «мобілізацію депутатів»?

— Службу в армії було подано як залякування. Ця популістська теза не веде до вирішення проблем депутатського корпусу. Можна скасувати парламент, а після того доведеться скасувати Конституцію України. Далі можна уже скасовувати українську державність…
Високофункціональні державні інститути потрібні для того, щоб держава була. Парламент у надскладні часи відігравав важливу роль. Вихід з політичної кризи 2003 року про третій тур президентських виборів було знайдено саме у Верховній Раді. Під час Революції Гідності, коли янукович втік з України, саме парламент втримав вкрай складну ситуацію у країні, яка зіткнулася з російською агресією. Адекватна робота нашого законодавчого органу означає спроможність Української держави. Не можна це підважувати. Ну піде парламент на фронт у форматі якогось батальйону. Сумнівно, що це вирішить якісь воєнні проблеми. Є вже розмови про пряме президентське правління. А воно не передбачене нічим!

Це точно не шлях у бік Європи. Легітимність будь-яких подібних рішень без парламенту буде не те що сумнівною — вона буде такою, що постійно підважуватиметься нашими ворогами. Геополітична ситуація складається так, що на тлі росту цін на нафту росія нарощує свої впливи. Вже багато хто хоче з нею розмовляти. Ви бачили заяву прем'єр-міністра Бельгії про те, що Європі потрібні домовленості з путіним. Трамп знімає санкції з росії…
Ця погана ситуація вимагає від нас професійних відповідей і об'єднаної позиції. Ми тут між собою сваримося, а ворог міцнішає на тлі світової кризи. І увага від України втікає. Нам всім треба займатися реально стратегічними речами, а не воювати у пісочниці.

— У парламенті ходять розмови про 40 депутатів, які начебто хочуть скласти мандати. Хто ці люди? Чим керуються? Що їх турбує, чого бояться?

— У нас є одна депутатка, яка має мандат, але не взяла його — для того, щоб воювати на фронті. Її звати Тетяна Чорновол. Вона — народна депутатка фракції «Європейська Солідарність». Натомість у нас немає жодної людини, яка не усвідомлює відповідальності парламентаріїв у нинішніх умовах.

Коли кажуть про 40 депутатів-«утікачів», то йдеться про владну коаліцію, тобто про депутатів «Слуги народу». Офіційно у ній зараз 227 депутатів, але частини цих людей, як-от Куницького, фізично немає в Україні, перебувають за кордоном. Тож у коаліції менше людей, ніж цього вимагає закон. Для результативного голосування ледве «підшкрібають» якісь голоси.

А ті, що хочуть скласти мандат… Не знаю, чи це ті самі люди, щодо яких відкрито справи у НАБУ, чи якісь інші. Але вони точно — з правлячої монобільшості.

— Коаліції немає - а як працювати далі, ухвалювати ті ж євроінтеграційні закони?

— Проблема глибша. Ухвалювати не важко. Ці законопроєкти треба розробляти! Уряд із цим теж не дуже справляється, підписує з МВФ дуже дивні речі, які потім закінчуються «посилками OLX», про які вам говорила. Парламент треба змусити працювати! Але ця робота — не тиснути на кнопки, а знаходити рішення: і для військових, і для пенсіонерів, і для нашого євроінтеграційного поступу. Ви знаєте, що «план Качка-Кос» (план євроінтеграційних реформ в Україні. - І. Ф.), який необхідно ухвалити для відкриття нам першого кластеру у переговорах про членство України в ЄС, передбачає десять конкретних кроків. Серед них — перезавантаження ДБР, реформа СБУ, посилення незалежності антикорупційних органів. За цим — конкретні законопроєкти, які треба розробити, погодити з партнерами і схвалити. Все це було презентовано два з лишнім місяці тому. Ви думаєте, хоча б один законопроєкт з’явився? Ні, а цю роботу можна було зробити за 10−20 днів. А потім «на верхах» будуть дивуватися: чому Україну не беруть у Європу!

У нас гальмують базові реформи євроінтеграції. Маємо унікальний шанс влитися в ЄС — з нами почали говорити як з потенційними членами європейського співтовариства. Всі розуміють героїзм українського народу і армії, які точно вибороли це право. Тільки політики мають зробити свою роботу. А вони її не роблять.

— Деякі аналітики вважають, що екскерівник Офісу президента Андрій Єрмак продовжує бути сірим кардиналом Зеленського, що він і далі впливає на нашу політику, зокрема внутрішню. Відставлений Єрмак має відношення до парламентської кризи?

— Я так не думаю. Не бачила в Єрмаку якихось особливих спроможностей. Як на мене, треба говорити про кризу 2019 року. Виборці віддали владу в одні руки, тим людям, які прийшли до влади з невідомості, які не ризикують своєю репутацією… Тому не варто дивуватися, чому ці люди зараз не розуміють рівня своєї відповідальності. Це той урок, який треба винести українцям. Зводити всю проблему до однієї персоналії, яким демонічним не був би Єрмак, неправильно.

Коментар до теми

«У політиці немає вічних друзів або ворогів»

Свій погляд на сенсаційний візит Голови Верховної Ради в офіс опозиції - у керівника політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку Ігоря Рейтеровича.

— Це робота спікера — зустрічатися з представниками усіх фракцій, їхніми лідерами, спілкуватися щодо порядку денного, підтримки важливих законопроєктів. Тому пан Стефанчук вчинив правильно, мудро, зустрівшись з лідером «ЄС» і його однопартійцями у парламенті. А що за цим стоїть?

Думаю, йдеться про спробу на всяк випадок знайти додаткові голоси за частину законопроєктів, які незабаром розглядатимуть у ВР. Зокрема, щодо євроінтеграції. Очевидно, що «ЄС» такі ініціативи підтримає, як робила це раніше. Єдине, що заважало їй голосувати з тих чи інших питань — ігнорування керівництвом парламенту запитів від цієї політичної сили. Якщо воно припиниться, робота парламенту буде продуктивнішою.
Не виключаю також спробу Стефанчука прозондувати можливі зміни формату коаліції. З одного боку, Зеленський спростував таку можливість, зробивши дуже дивну заяву про те, що ніякої кризи немає, тому, мовляв, коаліцію не треба переформатовувати. Але, гадаю, Стефанчук ситуацію знає трохи краще.

Припускаю, що цей візит у партійний офіс Порошенка міг бути особистою ініціативою Стефанчука, не обов’язково погодженою з Банковою. Хоча спікер виявив себе дуже залежним від її думки, але попри це… Ця ініціатива могла бути розрахована на те, щоб на майбутнє вибити для себе якісь кращі умови, щоб мати рівні стосунки з усіма фракціями. Бо коли дійде до якихось серйозних речей, ця підтримка може знадобитися Стефанчуку.

Наприклад, коли виноситимуть на голосування якісь важливі питання. Або якісь важливі зміни відбуватимуться… Хочу нагадати, що за процедурою спікер має навіть можливість стати в. о. президента. Був уже прецедент, коли це відбувалося. Тож не виключено, на всяк випадок Стефанчук вирішив налагодити нормальні стосунки з усіма, хто працює у парламенті.

Певний прогрес у стосунках з опозицією після цього візиту може бути. Почекаємо до квітня, коли буде рішення суду щодо санкцій РНБО проти Порошенка. Якщо побачимо певні зрушення, це свідчитиме про те, що влада розуміє реальні проблеми, які стоять перед країною. Що вона усвідомила: діяти з усіма наказовим способом — не варіант, тому треба діяти згідно із законом.

Те, що Стефанчук підтримував санкції проти Порошенка, показує його залежність від Офісу президента. Навряд чи слід було очікувати якоїсь іншої реакції. Але завжди є можливість виправитися, зробити крок назад, діяти по-іншому. Це ж політика, а в ній ніколи не буває вічних друзів чи вічних ворогів, а є лише вічні інтереси. Розуміючи ці моменти, Стефанчук, можливо, вирішив на ці інтереси звернути увагу.

Думаю, в Офісі президента про цю зустріч спікера з лідером опозиції знали. Ми поки що не бачимо якихось «нагінок» Стефанчуку — швидше за все, такий візит на Банковій санкціонували. Питання тільки в тому, що було його метою. Відповіді поки що не знаємо — треба стежити за розвитком ситуації.