«Мама, дитинку якої ми виходжували, порахувала: від народження до виписки її немовлям опікувалися 54 спеціалісти»

Історія 29-річної Ірини Ващук — мами близнят-«поспішайок» Тадея і Матвія — щоденна і вперта боротьба за життя передчасно народжених дітей. Високий професіоналізм лікарів Львівського перинатального центру, любов мами Ірини до своїх крихіток, підтримка чоловіка Романа зробили неймовірне: хлопчики, злеліяні у теплі і турботі, стали активними, рухливими і щасливими дітками.

Тадей і Матвій — не перші діти Ірини Ващук. Старшим на момент народження близнюків було чотири і два рочки. Першу дитину Ірина народила до великої війни, другу і близнюків — вже під час повномасштабного вторгнення рф в Україну.

— Ми з чоловіком планували, коли одружувалися, що у нас буде троє дітей, — каже жінка. — Але отримали бонус — третя вагітність дала двох малюків. Це перший випадок у наших родинах, бо раніше близнюків ніхто не народжував. Ще на 12-му тижні вагітності мені сказали, що є оболонкове кріплення плаценти: Тадей «розмістився» трохи нижче — до оболонки. Окрім того, як з’ясувалося згодом, було ще й передлежання пуповини. Вже тоді ми знали, що вагітність буде недоношеною.

За словами пані Ірини, хлопчики народилися з великою різницею у вазі. Матвій важив майже півтора кілограма, а Тадей — лише 940 грамів. Акушер-гінеколог, який усю вагітність спостерігав за Іриною, казав, що було б дуже добре, якби вдалося доносити до 28 тижнів. А якби до 32, було би взагалі ідеально.

— Вам обіцяли, якщо доносите якомога довше, то все буде добре?

— Ніхто нічого не обіцяв. Лікарі просто дуже відповідально ставилися до виконання своїх професійних обов’язків. Коли народилися наші дітки, сказали, що стан — важкий, обидва на штучній вентиляції легень, бо самостійно не могли дихати. Матвій під час народження закричав, Тадей — ні. Наступного дня лікар сказала, щоб щонайменше тиждень я нічого не розпитувала. Я знала, що за життя і здоров’я моїх хлопчиків борються найкращі лікарі, але найбільше я хотіла, щоб мені сказали, що небезпека минула…

— Як довго ви були з дітками у лікарні?

— Два місяці. Правда, мене виписали на 5-ий день, а дітей тоді, коли вони набрали свою вагу і могли жити самостійно. Я привозила щодня молоко, а перед самою випискою, мабуть, зо два тижні постійно була з моїми хлопчиками.

— Минуло трохи більше року від дня народження Тадея і Матвія. Але ви і далі продовжуєте їздити в Перинатальний центр…

— Так, раз на місяць чи на два їздимо. Власне, коли у цьому є потреба. Ось зараз, до прикладу, їздимо на заняття з логопедом. У Перинатальному центрі дуже добре все організовано, бо різні випадки бувають при народженні. Мамам не потрібно шукати, записуватися до різнопрофільних спеціалістів — усі служби в одній лікарні на високому рівні допомагають боротися за здоров’я і життя новонароджених. Так і у моєму випадку: мені все підказали, скерували і готові були прихилити небо. Знаю, що це заслуга керівниці Перинатального центру Марії Малачинської, яка на такому високому рівні організувала роботу колективу професіоналів.

Передчасні пологи можуть бути спричинені різними факторами — від медичних ускладнень до стресу чи багатоплідної вагітності. У дітей, які з’являються на світ до передбаченого терміну пологів, не встигають повністю сформуватись легені, серцево-судинна система та терморегуляція. Саме тому їм потрібна інтенсивна допомога: дихальна, підтримка теплового ланцюга в інкубаторах, контроль життєво важливих функцій, спеціальне харчування.

У відділенні інтенсивної терапії новонароджених з неонатальною хірургією Львівського перинатального центру створено умови, максимально наближені до тих, в яких дитина мала б перебувати у маминому лоні: постійна температура, оптимальна вологість, контроль дихання. Далі, коли стан стабілізується, малюків переводять у відділення постінтенсивного догляду, де починається поступовий розвиток, — годування, рухова активність, підготовка до самостійного життя. Одні малюки можуть пробути у медзакладі кілька тижнів, інші - кілька місяців.

Про це журналістці «ВЗ» розповіла завідувачка відділення інтенсивної терапії новонароджених з неонатальною хірургією Вероніка Колдра.

— Вагітність Ірини була ускладнена, її пролонгували, щоб дітки доросли хоча б до більшого терміну, але на 31-му тижні у жінки почалися пологи, — каже Вероніка Олександрівна. — Тадей мав лише 940 грамів, Матвій — 1480 грамів. У дітей були незрілі легені, тому вони потребували респіраторної підтримки — штучної вентиляції легень. Через недостатність сурфактанту — речовини, яка має бути у легенях, сурфактант ми вводили через трубочку у легені. Це дороговартісний препарат, одна ампула якого коштує приблизно 16 тисяч гривень. Наша лікарня такими препаратами забезпечена, усі дітки, яким цей препарат треба вводити, його отримують. І батькам за нього платити не потрібно.

За словами Вероніки Колдри, в Ірини було міжблизнюкове перетікання, це коли один із близнюків є донором, інший — реципієнтом. Тадей, який народився першим (940 грамів), був реципієнтом, мав низький гемоглобін. Тому у першу добу довелося проводити замісну гемотрансфузію — дитина отримувала відмиті еритроцити, щоб підняти рівень гемоглобіну.

— Зазвичай у передчасно народжених діток анемія виникає пізніше, а у Тадейка вона з’явилася відразу після народження, — каже Вероніка Олександрівна. — Для дитини це дуже небезпечно. Ми боролися за життя і здоров’я хлопчиків усім колективом. Діти перебували у нашій установі 65 діб. Спочатку вони були у відділенні інтенсивної терапії новонароджених з неонатальною хірургією, отримували спеціальне харчування. Хлопчики були під наглядом кардіолога, хірурга, невролога та інших спеціалістів.

— Чи всіх діток, передчасно народжених, вдається виходити?

— На жаль, не всіх. Усе залежить від того, на якому терміні відбулися пологи. Чим менший термін гестації, тим складніше виходжування. Незважаючи на все обладнання, яке у нас є, препарати, професіоналізм, незрілий організм іноді неможливо адаптувати до життя поза утробою. У перший тиждень намагаємося якомога менше немовлят рухати. Дітки лежать у спеціальних кювезах — там тепло і волого, а зверху накриваємо спеціальною накидкою, щоб створити умови матки. Але коли приходить мама, вона може погладити дитинку, заспівати колискову. Коли дитинка більша, робимо метод кенгуру — викладаємо немовля мамі на груди.

— Пригадуєте свою першу врятовану «поспішайку»?

— Це була крихітка, яка народилася з вагою 560 грамів у другий місяць великої війни. Мама, внутрішньо переміщена медик зі сходу, добре розуміла, яких зусиль довелося докладати, щоб врятувати її дитинку. Зараз живуть за кордоном, час від часу надсилають фотографії, і я бачу, як та дівчинка гарно розвивається.

За останні роки центр успішно виходив сотні передчасно народжених дітей. Лише за 2025 рік близько 500 «поспішайок» пройшли шлях від крихітних немовлят до дітей, готових вирушити додому в родини.

Багатьом дітям після виписки потрібне подальше спостереження — консультації педіатра, невролога, офтальмолога, а також підтримка у розвитку. Медики та батьки працюють над тим, щоб надолужити те, чого немовля не отримало в утробі матері, — від фізичного зросту до сенсорних навичок.

Власне від моменту виписки і до трьох років за такими дітками стежать у відділенні медичної реабілітації передчасно народжених і малих дітей, яким завідує Зоряна Фуртак.

— З близнюками Тадеєм і Матвієм працюють педіатри нашого відділення та фізичні терапевти, — розповідає пані Зоряна. — Наше відділення відіграє важливу роль, бо ми — заключний цикл, коли дітки виписуються, а ми і далі за ними спостерігаємо. І це дуже добре, бо маємо можливість тішитися здобутками наших дітей, яких виходили у нашому закладі. Адже докладено максимальних зусиль наших спеціалістів. Одна мама, дитинку якої виходжували у Львівському перинатальному центрі, порахувала, що 54 спеціалісти — від народження до виписки — відігравали роль у житті її дитинки.

— Як довго працює ваше відділення?

— У директорки закладу Марії Малачинської створення відділення медичної реабілітації передчасно народжених і малих дітей було прописано в програмі розвитку закладу на 5 років. Здійснити задум вдалося у перший рік повномасштабної війни — відділення відкрили 1 червня 2022 року. Річ у тім, що відсоток передчасно народжених з початком великої війни збільшився. За «поспішайками» потрібне детальніше спостереження після виписки.

До прикладу, у передчасно народженої дитини нежить наступного дня може ускладнитися навіть пневмонією.

Ми працюємо не лише з дітками, які народилися передчасно, чи дітками, які мають вроджену патологію, а й зі звичайними доношеними крихітками, які приходять до нас на огляд і вакцинацію. У нас є можливість за потреби запросити в один кабінет одночасно на огляд хірурга, ортопеда, невролога, офтальмолога… А вже тоді спільно ухвалюємо рішення.