«Для нас важливо, щоб література говорила про час таким, яким він є»

Всеукраїнський літературний конкурс імені Леся Мартовича щороку підтверджує свою роль як важливий культурний майданчик, де Львів стає точкою збору нових голосів сучасної української прози. Цьогоріч конкурс об'єднав понад 300 авторів з України та з-понад 30 країн світу.

Серед учасників — волонтери й захисники України, зокрема — ті, хто надсилав свої тексти безпосередньо з фронту. У центрі конкурсних робіт — війна, досвід втрат і спротиву, соціальні трансформації та фіксація сьогодення через художнє слово.

Цьогоріч переможцями стали:

• Номінація «Проза. Книги» — Ірина Ковальчук (Херсонщина) — книга-щоденник «Мої діти війни. Рік надії».
• Номінація «Краєзнавство. Книги» — Юрій Гнатишак (м. Львів) — «Слова з Болехова».
• Номінація «Публіцистика. Книги» — Іванна Лючів (м. Київ) — «Летіли журавлі».
• Номінація «Унікальна книга» — Мар’ян Слоцький (м. Дрогобич) — «Кросворди України».
• Номінація «Історія України. Книги» — «Медична служба УПА Бойківщини».
• Номінація «Поезія. Книги» — Валентина Лотоцька — «Вогонь герані».
• Номінація «Поезія. Добірки» — Уляна Галів (м. Дрогобич).
• Номінація «Проза. Добірки» — Уляна Біленюк (м. Конотоп, Сумська область).
• Номінація «Книга з окопів» — Володимир Калашников, Андрій Кікавський. Володимир Калашников — автор, який протягом повномасштабної війни перебуває на передовій. Лауреат попередніх років, цього року також нагороджений у спеціальній номінації.

За словами засновниці конкурсу, поетеси і волонтерка Галина Фесюк, головним принципом ініціативи від початку залишається відкритість і чесність літературного процесу. «Ми не шукаємо зручних текстів. Для нас важливо, щоб література говорила про час таким, яким він є, і зберігала ці свідчення для майбутніх поколінь українців», — сказала пані Галина.

До складу журі конкурсу цього року увійшли письменниці та авторки, серед яких — письменниця Людмила Калабуха.

 — Цей конкурс дав моїй третій книзі «Зробіть навпаки: життя та продажі до і під час війни», яка здобула першу премію цього ж конкурсу в номінації «Книга. Публіцистика», перше сильне визнання, а далі почалася системна робота — переклади, міжнародні платформи, нові читачі, — розповіла журналістці «ВЗ» Людмила Калабуха. — Після цієї відзнаки книга отримала міжнародне визнання: була представлена на Frankfurter Buchmesse серед кращих українських видань, вийшла українською та англійською мовами на Amazon, здобула відзнаку «Книга року — 2024» за результатами Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича, була презентована в Токіо та висунута на Національну премію України імені Тараса Шевченка. Тепер для мене важливо передавати цей досвід авторам, які мають що сказати світові, і підтримувати сучасний літературний процес в Україні.