BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Остап Патик: художник, що говорить мовою квітів

У Львові у Zenyk Art Gallery відкрилася персональна виставка знаного художника Остапа Патика — митця, котрий упродовж десятиліть творить свій світ за допомогою мови квітів. Його полотна випромінюють спокій і красу, що так потрібні людям у часи тривоги

Фото автора
Фото автора

Картини Остапа Патика вражають емоційністю та колористикою. Митець надає величезного значення кольору, через який вибудовує ритм і настрій своїх композицій. У його роботах — тепло, рух і щирість, а квіткові мотиви стають символом радості та духовного оновлення.

Остап Патик — енергійна й відкрита натура, активний учасник культурного життя Львова. Один із співзасновників Товариства Лева та перший голова Товариства «Кіш», учасник перших вертепів, каякових походів та карпатсько-лещетарських зібрань… Остап багато працює над впорядкуванням мистецького доробку свого батька — народного художника України Володимира Патика, заснував «Школу емоційного живопису», у якій студенти та й всі охочі можуть навчитися нюансів створення живописних творів. Не зраджує й закладеним родинним традиціям — пленерам. Остапа часто можна побачити за мольбертом — у постійному діалозі з природою, у пошуку нових відтінків і настроїв. Саме тому роботи сповнені світла, емоцій і кольору. Вони заспокоюють, повертають відчуття радості, пробуджують вдячність за красу, що довкола.

Остап Патик з мамою п. Ромою
Остап Патик з мамою п. Ромою

У композиціях можна відчути пульс природи, рух повітря, подих вітру. Його квіти — не просто декоративні елементи, а справжні персонажі, які живуть і дихають на полотні

Протягом останніх років його можна зустріти всюди — на пленерах, мистецьких зустрічах, у творчих подорожах. Завжди — з мольбертом, завжди — у роботі. Малювання для нього не просто професія, а спосіб життя і духовного відновлення. Патик отримує величезну насолоду від процесу творчості — і щедро ділиться цією енергією з усіма довкола.

Його «мова квітів» — це мовчазний діалог із природою, часом і самим собою. І, мабуть, саме тому ці картини так глибоко торкаються душі кожного, хто перед ними зупиняється.