Кримчанка, яку номінували на звання «Варшав'янки року», зіткнулася із ксенофобією

Конкурс «Варшав'янка року», якому вже майже століття, замислювався як ідея нагородження жінок, що розбудовують місто. Однак цього разу організатори зіткнулися з хвилею ксенофобії після того, як серед 9 номінантів опинилася 19-річна Кіра Сухобойченко.

Дівчина народилася у Євпаторії. До Варшави переїхала у віці 8 років. Це сталося після окупації та анексії росією Криму. У Варшаві Кіра здобула освіту та розпочала свою соціальну діяльність. Вона була радницею Молодіжного району Урсинів, є засновницею фонду «Рюкзаки, що літають» та ініціатором Міжнародного дня рюкзака. Вона також є координатором Інтеграційно-адаптаційного центру для людей з України та Польщі у Варшаві. Дівчина двічі виступала на TEDx, стала лауреаткою премій імені Тадеуша Мазовецького та Януша Корчака. Проте, документовані успіхи не зупинили хвилю ненависті.

«Інформація про номінацію Кіри Сухобойченка набула безпрецедентного негативного резонансу. Пост про її кандидатуру викликав майже 5 тисяч коментарів, більшість з яких мали ксенофобський характер», — пише Rzeczpospolita.

Як зазначають журналісти, ставлення до молодої українки не стосувалося оцінки її роботи як активістки, а ставило під сумнів її людське право бути членом варшавської спільноти. І причиною цього було її етнічне походження.

На противагу цьому номінація Кіри Сухобойченко ґрунтується на її заслугах, які ідеально відповідають критеріям конкурсу. Примітно, що правила конкурсу не містять обмежень за місцем народження чи за етнічною приналежністю претенденток — варшав’янкою року може стати будь-яка жінка, яка служить місту. У конкурсі вже не вперше відзначають жінок, які не народились у Варшаві. Раніше Варшавʼянкою року стала народжена у Відні Ніколь Вуйчицька.

Член міської ради Варшави Зофія Смілка-Ліщинська звернулася до мера Рафала Тшасковського із запитом із цього питання. Вона висунула міській владі серйозний закид: відсутність модерації ксенофобських коментарів.

Депутат аргументувала, що офіційні профілі є публічним простором, за який відповідає місто, а толерантність до мови ненависті може бути розцінена як її мовчазна згода. Вона також наголосила, що відсутність реакції піддає номінанта та інших мешканців психологічному стресу та відчуттю вигнаності, що суперечить іміджу Варшави як мегаполісу, який прагне бути відкритим для світу.

Депутат вимагала запровадити ефективну та систематичну модерацію коментарів, прийняти чіткі процедури реагування на мову ненависті, а в крайньому випадку розглянути можливості відключення коментарів, якщо місто не спроможне забезпечити безпечний простір для дискусій.